ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" лютого 2011 р. Справа № 2а-12305/09/0470
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Католікяна М.О.,
суддів Коршуна А.О. Панченко О.М. ,
при секретарі Федоровій Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Тьюб» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 січня 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Тьюб» до Державної інспекції з енергозбереження, третя особа – Територіальне управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області, про скасування постанови та припису,
у с т а н о в и л а:
16 вересня 2009 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної інспекції з енергозбереження, Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області про скасування постанови та припису. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що у період з 03.08.2009 р. по 21.08.2009 р. Територіальне управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області провело у нього планову перевірку використання паливно-енергетичних ресурсів. За результатами перевірки було складено акт та ухвалено постанову про застосування економічних санкцій № 15-5/3.12-84 щодо підвищеної плати за нераціональне (неефективне) використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів. Відповідачем також було видано припис про виконання режимно-налагоджувальних робіт на прохідній роликовій печі СНО ТПЦ, підігрівальній печі ТПЦ-2, підігрівальній та нормалізованій печах ТПЦ-2, термічній печі № 6, перевірку якості налагоджувальних робіт, погодження у ТУ ДізЕ звітів та режимних карт. Виявлені порушення є незрозумілими, оскільки норми, на які посилається відповідач є санкціями, передбаченими в разі перевитрат паливно-енергетичних ресурсів. Посилань на нормативну температуру та перевищення нормативної температури поверхонь стін кільцевої печі для нагріву заготовок та підігрівальної печі у зазначених нормах немає. Температура на поверхні стін кільцевої печі для нагріву заготовок та підігрівальної печі залежить від проектних даних по видах та товщині вогнетривів, які були використані при будівництві конкретних печей. Порушень, викликаних технологічною не досконалістю, також немає. Посилання відповідача на порушення позивачем положень Загальних правил безпеки для металургійних та коксохімічних підприємств та виробництв є неправомірним, оскільки ця норма ухвалена Російською Федерацією і в Україні не ратифікована. Температура на поверхні футеровки печей визначається з проектних даних про види і товщини вогнетривників, які необхідно використати при будівництві конкретної печі. Проектні дані футеровки печей позивачем виконані належним чином і дотримаються шляхом проведення капітальних ремонтів. Реконструкції печей, що могли спричинити зміни товщини кладки печей, за час експлуатації не проводилися. Таким чином, позивачем не порушено жодної норми, на які послався в акті перевірки відповідач. Що стосується виданого припису, то його по суті виконано. Приведені обставини явилися причиною звернення позивача до суду з позовом про скасування постанови № 15-5/3.12-84 від 19.08.2009 р., визнання недійсним акту перевірки у частині перевитрат позивачем природного газу внаслідок перевищення нормативної температури поверхонь стін кільцевої печі для нагріву заготовок та підігрівальної печі в обсязі 22 110,0 м3/рік, скасування виданого припису (а.с.а.с. 3 –7).
23 листопада 2009 року позивач звернувся до суду із заявою про доповнення позову, згідно з якою усі режимно-налагоджувальні роботи на печах було проведено, що підтверджується актом перевірки та іншими матеріалами справи, отже постанова є незаконною і з цієї підстави (а.с.а.с. 27, 28).
23 грудня 2009 року позивач уточнив заявлені позовні вимоги, виключивши вимогу про визнання недійсним акту перевірки (а.с.а.с. 67, 68).
Того ж дня суд своєю ухвалою виключив Територіальне управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області з числа відповідачів, залучивши його до участі у справі в якості третьої особи (а.с. 76).
11 січня 2010 року судом було ухвалено постанову, якою суд відмовив у позові. Постанова суду вмотивована тим, що порушення, встановлені перевіркою, знайшли підтвердження у судовому засіданні, і третя особа правомірно застосувала положення пункту «е»статті 11 Закону України «Про енергозбереження»(а.с.а.с. 88 –90).
12 лютого 2010 року позивач, не погодившись з ухваленою постановою, звернувся до суду з апеляційною скаргою. У скарзі позивач зазначив, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення порушив норми матеріального й процесуального права, неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, вказані обставини в суді не було доведено. Усі обставини щодо відсутності порушень, на які позивач послався при звернення до суду з позовом, підтверджуються матеріалами справи. Позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції і задовольнити поданий позов (а.с.а.с. 99 –104).
У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу.
Представники відповідача, третьої особи у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Вислухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду у межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, що 19.08.2009 р. у позивача третьою особою було проведено планову перевірку використання паливно-енергетичних ресурсів за період роботи з 2008 по першу половину 2009 року включно.
За результатами проведеної перевірки 19.08.2009 р. було складено акт
№ 15-5/3.21-84, згідно з яким позивачем порушено пункт «е»статті 11 Закону України «Про енергозбереження», абзац 3 розділу ІІ Додатку до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.1993 р. № 699, пункти 8, 9, 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.10.2008 р. № 935, пункт 3.13 Загальних правил безпеки для металургійних та коксохімічних підприємств та виробництв (перевитрати природного газу внаслідок перевищення нормативної температури поверхонь стін кільцевої печі для нагріву заготовок та підігрівальної печі) (а.с.а.с. 9 –15).
На підставі складеного акту того ж дня було ухвалено постанову про застосування економічних санкцій № 15-5/3.12-84, якою зобов’язано позивача сплатити підвищену плату за нераціональне (неефективне) використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів 56 955,80 грн.(а.с. 8).
Разом з постановою третьою особою було видано припис про усунення виявлених перевіркою порушень, а саме: унести кошти, визначені постановою від 19.08.2009 р.; виконати режимно-налагоджувальні роботи на прохідну роликову піч СНО ТПЦ, підігрівальну піч ТПЦ-2, підігрівальну та нормалізаційну печі ТПЦ-2, термічну піч № 6, погодити у ТУ ДізЕ перевірку якості налагоджувальних робіт, звіти та режимні карти; усунути перевитрати природного газу внаслідок перевищення нормативної температури поверхонь стін нагрівальної кільцевої печі та підігрівальної печі (а.с. 16).
Приведені вище спірні правовідносини врегульовано Законом України від 01.07.1994 р. № 74/94-ВР «Про енергозбереження», Законом України від 05.04.2007 р. № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
В силу пункту «е»статті 11 Закону № 74/94-ВР, на якому базується оспорюване рішення, економічні заходи для забезпечення енергозбереження передбачають, зокрема, введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами.
З аналізу змісту приведеної норми вбачається, що вона встановлює такий вид фінансового впливу на особу, як економічні заходи.
Між тим, з тексту оскарженої постанови від 19.08.2009 р. видно, що у ній йдеться про інший вид фінансового впливу –економічні санкції, які передбачено іншою нормою Закону № 74/94-ВР, а саме статтею 17, відповідно до якої вони накладаються на юридичних та фізичних осіб за: марнотратне витрачання та прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів; несвоєчасне проведення експертного обстеження використання паливно-енергетичних ресурсів, за їх споживання понад показники питомих витрат, визначених системою стандартів, а до введення системи стандартів у дію – нормами питомих витрат енергоресурсів, а також за невідповідність показників когенераційних установок кваліфікаційним показникам; невиконання чи несвоєчасне виконання приписів органів державного управління енергозбереженням щодо усунення фактів марнотратного витрачання паливно-енергетичних ресурсів; перевитрати паливно-енергетичних ресурсів понад встановлені показники норм питомих витрат (порушення, виявлене у позивача).
Таким чином, третя особа під час ухвалення постанови від 19.08.2009 р. послалася на норму, якою врегульовані інші правовідносини (встановлено відповідальність за вчинення іншого виду дій).
На користь такого висновку додатково свідчить зміст пункту «є»статті 11 Закону
№ 74/94-ВР, який визначає саме економічні санкції, але за марнотратне витрачання палива та енергії внаслідок безгосподарної або некомпетентної діяльності працюючих.
Крім того, неправомірність постанови від 19.08.2009 р. полягає також у застосуванні третьою особою санкції, передбаченої абзацом 3 розділу ІІ Додатку до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.1993 р. № 699 «Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві».
Згідно з абзацом 7 частини 4 статті 4 Закону № 877-V виключно законами встановлюються санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
Ураховуючи викладене, встановлення Кабінетом Міністрів України в Постанові від 02.09.1993 р. санкцій, про які йдеться в оскарженій постанові, і посилання третьої особи на такий підзаконний акт прямо суперечать вимогам статті 4 Закону № 877-V, отже є незаконними.
У відповідності зі статтею 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Встановлені у судовому засіданні факти свідчать, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення не було дотримано засади законності через неправильне застосування матеріального закону.
Колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу у частині скасування виданого третьою особою припису без задоволення.
Так, право третьої особи видавати приписи закріплене у Порядку здійснення державного контролю за ефективним (раціональним) використанням паливно-енергетичних ресурсів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 22.10.2008 р. № 935 «Про організацію державного контролю за ефективним (раціональним) використанням паливно-енергетичних ресурсі».
Між тим, позивачем не надано беззаперечних доказів щодо відсутності перевитрат природного газу внаслідок перевищення нормативної температури поверхонь стін кільцевої печі для нагріву заготовок та підігрівальної печі. Посилання позивача на укладені ним договори підряду та підписання актів приймання виконаних підрядних робіт не спростовують доводів відповідача та третьої особи.
Керуючись статтями 195, 196, 198, пунктом 4 статті 202, статтями 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Тьюб» задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 січня 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Тьюб» до Державної інспекції з енергозбереження, третя особа – Територіальне управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області, про скасування постанови та припису, у частині відмови у позові про скасування постанови № 15-5/3.12-84 від 19 серпня 2009 року скасувати.
Скасувати постанову № 15-5/3.12-84 від 19 серпня 2009 року про застосування економічних санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Тьюб» щодо підвищеної плати за нераціональне (неефективне) використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів.
У решті постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 січня 2010 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у порядку та строки, визначені статтею 212 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 10 березня 2011 року.
Головуючий суддя М.О. Католікян
Суддя А.О. Коршун
Суддя О.М. Панченко