ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" лютого 2011 р. Справа № 2а-2278/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Католікяна М.О.,
суддів Коршуна А.О. , Мельника В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Кіровограді на постанову Кіровського районного суду міста Кіровограда від 28 квітня 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Кіровограді про зобов'язання вчинити дії,
у с т а н о в и л а:
20.01.2010 р. позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді, в якому просив стягнути з відповідача недоплачену суму підвищення до пенсії як дитині війни за 2007, 2008, 2009 рр.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що має статус дитини війни, тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про соціальний захист дітей війни” для цієї категорії осіб, і на підставі ст. 6 зазначеного Закону має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. При вирішенні питання про нарахування вказаної доплати до пенсії позивачу відповідач керувався положеннями нормативних актів, що на підставі Рішень Конституційного Суду України були визнані неконституційними, а тому застосуванню не підлягали.
Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда 28.04.2010 р. адміністративний позов задоволено частково, а саме зобов’язано відповідача провести нарахування та виплату позивачу підвищення пенсії згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 09.07.2007р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. та з 01.01.2009 р. по 20.01.2010 р. включно, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та провести виплату невиплачених сум з урахуванням різниці, яка була виплачена в цей період. В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач, не погодившись з постановою суду, 06.05.2010 р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду від 28.04.2010 р., ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.
У скарзі відповідач посилається на те, що розмір мінімальної пенсії за віком, визначений Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується для розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Підвищення до пенсії позивачу виплачувалось згідно із Законами України Про Державний бюджет України.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач народився 1936 року та відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення та відповідною відміткою в ньому (а.с.7).
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Отже, позивач є особою, яка має право на отримання підвищення до пенсії у розмірах, що визначено Законом, а відтак має право на звернення до суду за захистом порушеного права.
Між тим, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України у редакції, чинній до 30.07.2010 р., для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
У відповідності із ч. 1 ст. 100 КАС України в редакції, чинній до 30.07.2010 року, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав.
Як вбачається з матеріалів справи, адміністративний позов, в якому, в тому числі, заявлені вимоги про перерахунок та виплату підвищення до пенсії за 2007, 2008 рр. подано до суду 20.01.2010 р., тобто до внесення змін до КАС України, якими встановлено інші строки звернення до суду.
Позивачем у справі не було заявлено клопотання про поновлення процесуального строку та необґрунтовано поважності причин пропуску строку для звернення до суду, а судом першої інстанції не встановлено поважності причин пропуску такого строку. Крім того відповідач у запереченнях наполягає на пропуску строку (а. с. 12)
За таких обставин, суд першої інстанції, вирішуючи позовні вимоги за 2007, 2008 рр., порушив вимоги процесуального закону, не застосувавши встановлений річний строк звернення з позовом до суду, що призвело до неправильного вирішення справи у цій частині заявлених позовних вимог.
З огляду на викладене, з урахуванням моменту звернення позивача з позовом до суду (20.01.2010 р.) колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності в частині зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення пенсії за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 року по 03.11.2008 р. та з 01.01.2009 р. по 20.01.2009 р. скасувати, і у задоволені позовних вимог в зазначеній частині відмовити.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/08 від 22.05.2008 року положення п.п.2 п.14 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та встановлено з 01 січня 2008 року інший порядок розрахунку підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії дітям війни, були визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення вказаного рішення.
На час розгляду справи Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»не зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак відповідач був зобов’язаний виплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірах, які визначено ст. 6 названого Закону.
Відповідач будь-яких дій з цього приводу не здійснював.
Отже, з урахуванням вимог ст. 99 КАС України та зважаючи на час звернення до суду позивача з позовом, колегія суддів доходить висновку про необхідність зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу недоотримані суми щомісячної надбавки до пенсії з 20.01.2009 р. по 31.12.2009 р. та з 01.01.2010 р. по 20.01.2010 р. (дата звернення до суду).
Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування; таке право надане державою і закріплено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов’язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов’язків.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни суд обґрунтовано до уваги не взяв, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається. Проблеми надання бюджетних коштів відповідача для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом першої інстанції не розглядалися.
Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанова КМУ від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначено розмір виплат підвищення до пенсії, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення до пенсії, слід керуватися Законом, а не підзаконним нормативно-правовим актом.
Керуючись. ст. ст.195, 197, п. 3 ч.1 ст. 198, ст. ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Кіровограді задовольнити частково.
Постанову Кіровського районного суду міста Кіровограда від 28 квітня 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Кіровограді про зобов'язання вчинити дії, в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення пенсії позивачу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 року по 03.11.2008 р. та з 01.01.2009 р. по 20.01.2009 р. скасувати, і у задоволені позовних вимог в цій частині відмовити.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: М.О. Католікян
Судді: А.О. Коршун
ОСОБА_2