Справа № 2-311/2009р.                                                                      

                ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

           Іменем України

14 квітня 2009 року                           м.Могилів-Подільський Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Єрмічової В.В.,

з участю секретаря Спічко А.В.,

з участю представника позивача адвоката ОСОБА_1

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в м. Могилів-Подільський Вінницької області в приміщенні міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за  договором позики, -

        ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу на його користь за договором позики в сумі 275590 гривень, стягнення  моральної шкоди на його користь в розмірі 10000 гривень та судових витрат.

Відповідач ОСОБА_3повторно не з'явився без поважних причин, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать розписки (а.с. 20,31).

За таких обставин відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України та ст.224 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу на підставі наявних у ній доказів і постановити заочне рішення.

Позивач ОСОБА_2 позов підтримав у повному обсязі, не заперечує проти постановлення заочного рішення, суду пояснив, що 01.09.2008 року відповідач  позичив у нього 127000 гривень, що було еквівалентно 16493 євро та 10.09.2008 року -  40000 гривень, що було еквівалентно 5195 євро, а всього позичив 21700 євро і зобов'язався повернути кошти до 01.12.2008 року, про що надав йому письмову розписку. Вказані кошти він передав відповідачу у приміщенні свого магазину, що розташований на території ринку в м.Могилеві-Подільському. Після закінчення терміну повернення боргу він неодноразово звертався до відповідача та наполягав, щоб той повернув йому кошти , однак останній посилається на їх відсутність. Згодом відповідач почав уникати зустрічей з ним із метою неповернення даних коштів. Протягом усього часу ОСОБА_3не повертав йому ніяких коштів в рахунок погашення вказаного боргу за договором позики. Вважає, що сума боргу, що підлягає до стягнення з відповідача на його користь повинна становити 275590 гривень , оскільки курс продажу євро ПриватБанком на час звернення до суду становив 12,7000 гривень за один євро. Внаслідок неправомірних дій відповідача йому завдано значної моральної шкоди,  яка виражається в тому , що він мав намір придбати житло, однак за таких обставин позбавлений такої можливості та проживає в неналежних житлово-побутових умовах, а тому через постійні хвилювання у нього погіршився стан здоровґя. Просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник позивача адвокат ОСОБА_1, яка діє на підставі ордеру за № 55 (а.с.21) позов довірителя підтримала, наполягає на його задоволенні у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення. Просить стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 275590 гривень з врахуванням курсу купівлі-продажу валют станом на час звернення до суду, а саме , врахувати, що один євро становив 12,7000 гривень, оскільки відповідач за договорами позики отримав від ОСОБА_2 21700 євро, стягнути моральну шкоду в розмірі 10000 гривень, витрати за надання правової допомоги в розмірі 1000 гривень, державне мито в розмірі 1700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 гривень.

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5суду пояснили, що 10.09.2008 року ОСОБА_2 позичивОСОБА_3гроші у сумі 21700 євро. Дану суму коштів ОСОБА_2 передавОСОБА_3в своєму магазині, що розташований на території ринку в м.Могилеві-Подільському в гривнях, які по курсу перерахували в євро. Після одержання грошей, ОСОБА_3власноручно написав розписку в їх присутності , яку підписав особисто. Вони також поставили свої підписи в даній розписці, як свідки. ОСОБА_3розписку написав добровільно, без примусу. Дані кошти ОСОБА_2 передав останньому, оскільки ОСОБА_3пообіцяв придбати для ОСОБА_2 житло. Йому відомо, що на даний час ОСОБА_3не повертає жодних коштів за договором позики ОСОБА_2посилаючись на відсутність у нього коштів та почав уникати зустрічей з ОСОБА_2 із метою неповернення вказаного боргу.

Заслухавши позивача, його представника, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов  підлягає до часткового задоволення  з  наступних підстав.

Згідно договору позики від 01.09.2008 року позивач    ОСОБА_2 надав відповідачуОСОБА_3грошову позику у розмірі 127000 гривень з зазначенням , що сума позики в національній валюті України в еквіваленті до європейської валюти на день позики за курсом Національного Банку України складає 16493 євро із встановленням терміну повернення позики три місяці(а.с.8).

Згідно договору позики від 10.09.2008 року ОСОБА_2 надавОСОБА_3грошову позику у розмірі 40000 гривень з зазначенням , що сума позики в національній валюті України в еквіваленті до європейської валюти на день позики за курсом Національного Банку України складає 5195 євро із встановленням терміну повернення позики два місяці (а.с.9).

Крім того , 10.09.2008 року відповідач написав розписку про одержання ним у позивача суми коштів у розмірі 21000 євро , які зобовґязувався повернути до 01.12.2008 року (а.с.10).

Згідно ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.208 ЦК України правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовґязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У ч.1 ст.1047 ЦК України зазначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

В ч.2 тієї ж статті вказано, що на підтвердження договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобовґязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем ) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд враховує пояснення свідків, які підтвердили той факт, що розписка написана відповідачем власноручно та без примусу з будь-чиєї сторони і , що на сьогоднішній день відповідач не виконав боргового зобовґязання.

Оскільки правочини сторонами вчинено із додержанням встановлених вимог, суд вважає вищевказані договори позики та розписку належними доказами укладення між останніми договору позики.

Згідно ст.545 ЦК України на підтвердження виконання зобов?язання , а саме прийнявши виконання зобов?язання , кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Згідно ч.3 ст.1049 ЦК України позика вважається повернутою  в момент передання  позикодавцеві речей визначених родовими ознаками або видачею позикодавцем розписки позичальнику про повернення боргу, що передбачено ст.545 ЦК України.

Відповідач не пред'явив  зустрічного позову та не подав до суду письмові заперечення , хоча мав час та можливість використати передбачене законом право на захист та спростувати вимогу позивача, а також не надав суду доказів, які б підтвердили виконання ним боргового зобов?язання.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач не виконав боргового зобовґязання , хоча строк його виконання був обумовлений вищевказаними правочинами , а тому у суду є підстави стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу згідно розписки наданої відповідачем , а саме у розмірі 21700 євро.

     Оскільки позивач звернувся з вимогою про стягнення боргу в національній валюті , суд вважає за необхідне враховувати курс євро по відношенню до національної валюти - гривні встановлений Національним Банком України станом на момент звернення позивача до суду, а не курс продажу даної валюти ПриватБанком. Тому, сума, що підлягає до стягнення з відповідача становить 213841 (двісті тринадцять тисяч вісімсот сорок одна) гривня 78 копійок, оскільки станом на 24.02.2009 року Національним Банком України був встановлений курс 9,85446 гривень за один євро, що підтверджується розпорядженням ПриватБанку за №38/1 від 24.02.2009 року про встановлення курсів купівлі-продажу іноземної валюти за гривню (а.с.11).

     Позивач при зверненні до суду вніс суму державного мита у більшому розмірі, ніж це встановлено законом, а саме останній сплатив 1% від ціни позову, що становить 2852 гривні, а повинен був сплатити 1700 гривень. Суд враховує дану обставину при стягненні з відповідача суми судового збору.

  Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому стягує з  ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1700 гривень судового збору , 30 гривень витрат на інформаційно - технічне забезпечення та 1000 гривень за надання правової допомоги (а.с.1,2,35).

   Із врахуванням положень книги пґятої розділу І загальних положень про зобовґязання ЦК України, ст.1167 ЦК України суд відмовляє в задоволенні інших позовних вимог по стягненню моральної шкоди, оскільки чинне законодавство не передбачає відшкодування моральної шкоди за неналежне виконання зобовґязань у цих правовідносинах.

     На підставі ч.1 ст.207 ЦК України, п.3 ч.1 ст.208 ЦК України, ст.ст. 545,1046,1047,1049 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 84, 88,  ч.4 ст.169, 212-215, 224-226  ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

      Позов задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики в сумі  213841 (двісті тринадцять тисяч вісімсот сорок одна) гривня 78 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі, а саме: державне мито в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення у  розмірі 30 (тридцять) гривень, 1000 (одна тисяча) гривень за надання правової допомоги.

     В задоволенні інших позовних вимог по стягненню моральної шкоди відмовити.

    Копію заочного рішення не пізніше 5 днів з дня його проголошення направити відповідачу.

     Відповідач протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення може подати до Могилів - Подільського міськрайонного суду Вінницької області заяву про його перегляд.

     Позивач протягом десяти днів з дня проголошення заочного рішення має право подати Могилів - Подільському міськрайонному суду заяву про апеляційне оскарження заочного рішення. Протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження позивач має право подати апеляційному суду Вінницької області через Могилів - Подільський міськрайонний суд апеляційну скаргу на заочне рішення.   

      Суддя: