Справа № 2-58/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 липня 2011 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді: Слюсар Л.П.

при секретарі : Коструб В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Шоста дніпропетровська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” про усунення від права на спадщину за законом та визнання права власності, зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи Шоста дніпропетровська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування за законом, визнання недійсними заяви про прийняття спадщини та свідоцтва про право на спадщину за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в липні 2009 року звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2 треті особи Шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” про усунення від права на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно. В ході розгляду справи позовні вимоги були уточнені. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що, 31 грудня 2000 року помер його батько - ОСОБА_3, у зв’язку з чим відкрилася спадщина на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, а також на фінансові виплати та грошові внески. ОСОБА_3 протягом усього свого життя і на момент своєї смерті постійно проживав та був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, де був також зареєстрований його син –ОСОБА_4. Після смерті батька, він з братом ОСОБА_4 у встановлений законом строк прийняли спадщину, у зв’язку з чим їм було видане Свідоцтво про право на спадщину за законом, у якому зазначалося, що спадкоємцями майна гр. ОСОБА_3, померлого 31 грудня 2000 року, в рівних частинах є його сини ОСОБА_1 та ОСОБА_4. ОСОБА_4 у зв’язку з тим, що постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини фактично прийняв спадкове майно у вигляді ј частини квартири за вищевказаною адресою після смерті свого батька, а ОСОБА_1 не заперечував проти цього. Право власності на відповідні частки квартири вони в МБТІ не зареєстрували .

Свого часу, ОСОБА_4 знаходився у шлюбі, від якого у нього була дочка –ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 ( відповідачка по справі), але цей шлюб було розірвано.

В зв’язку з погіршенням стану здоров’я ОСОБА_4 він з початку 2008 року фактично знаходився на його утриманні , він доглядав його, надавав кошти. Знаходячись у безпорадному стані ОСОБА_4 потребував постійного догляду та турботи, тому що він не мав змоги утримувати себе.

24 січня 2009 року ОСОБА_4 помер, за місцем його смерті була відкрита спадщина, яка складається з ѕ частин вищезазначеної квартири. З близьких родичів ОСОБА_4 залишилася лише дочка –ОСОБА_2, яка повністю відмовилася від надання допомоги батькові. Просив встановити факт прийняття ним спадщини у вигляді ј частини двокімнатної квартири, загальною площею 48,7 кв.м., жилою площею 33,3 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 після померлого ОСОБА_3 в результаті спадкування за законом ; визнати за право власності на ј частину квартири АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_3 в результаті спадкування за законом; усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за Законом спадкового майна яке складається з ѕ частини квартири АДРЕСА_4 після померлого ОСОБА_4; визнати за ним право власності на ѕ частини квартири АДРЕСА_4 після померлого ОСОБА_4 у результаті спадкування.

Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала та 27 жовтня 2009 року звернулась до суду із зустрічним позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом ( т.1 а.с. 164-166), який в подальшому було змінено та доповнено ( т.1 а.с. 198-202), в якому вона посилалася на те, що 31 грудня 2000 року помер її дідусь ОСОБА_3, у зв’язку з чим відкрилася спадщина, до складу якої у тому числі входила Ѕ квартири АДРЕСА_1, предмети домашнього побуту, меблі та інше. На час відкриття спадщини, на день смерті спадкодавця, в квартирі постійно проживав і був зареєстрований її батько ОСОБА_4, який фактично вступив в володіння і управління спадковим майном, заяву до нотаріальної контори про відмову від спадщини він не подавав. Крім того його брат ОСОБА_1 до нотаріальної контори в встановлений законом строк не звертався. Вказала, що до 2002 року вона проживала разом із батьками в квартирі АДРЕСА_5, а після розлучення батьків у 2002 році, проживала в цій квартирі разом із батьком періодично. Весь цей час вона допомагала батькові купувати продукти, ліки, одежу, взуття, самостійно оплачувала комунальні послуги та інше. Вказала, що позивач самостійно звернувся до Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори 24 липня 2003 року з заявою про прийняття спадщини з приводу отримання коштів, які виплачував фонд “Примирення, миру та співробітництва”колишнім примусовим працівникам нацистського режиму. В заяві про прийняття спадщини підпис ОСОБА_4 підроблений, тому заява про прийняття спадщини, на яку ОСОБА_1 посилається, як доказ прийняття спадщини, в результаті подання якої було видане свідоцтво про право на спадщину за законом, є правочином згідно ст. 202 ЦК України та суперечить вимогам ст. 203 ЦК України щодо дійсності таких правочинів. Така заява могла бути прийнята нотаріусом лише за умов згоди того спадкоємця, який прийняв спадщину в встановлений Законом строк, тобто ОСОБА_4. Але заява подана до Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори не відповідає волевиявленню заявника ОСОБА_4, оскільки не містить його підпису. Такий правочин є недійсним на підставі ст. 215 ЦК України. Також є недійсним свідоцтво видане на підставі такого недійсного правочину, але оскільки повернути становище, що існувало до видачі такого свідоцтва неможливо в позасудовому порядку, то на підставі п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України, вона змушена звернутися до суду з вимогами про визнання правочину недійним. Вказала, що весь час хвороби ОСОБА_4 та під час операції вона доглядала свого батька, піклувалася за нього, купувала продукти, ліки та інше. Вона виїжджала по своїм справам на три дні і їй зателефонували сусіди, що в спірній квартирі з’явилися якісь сторонні люди і батька її не видно. Коли вона приїхала до батька, чим здивувала ОСОБА_1 та його доньку ОСОБА_5, так як попала на похорони свого батька, які намагалися від неї приховати “родичі”. ОСОБА_1 був на підпитку, почав говорити їй не приємні речі, ображати її і вижинати з квартири, навіть не давши попрощатися з батьком. Після смерті батька, ОСОБА_2 вона намагалась зайти в спірну квартиру, яка, разом із предметами побуту, меблями, коштами, документами, речами батька та дідуся - є її спадковим майном. Зауважувала також на те, що в квартирі знаходились її особисті речі, серед яких були коштовності та гроші. Але її “родичі” не впустили до квартири, а через два дні разом із представниками КЖЕП-26 опечатали квартиру та змінили на вхідних дверях замки. На її неодноразові звернення до начальника КЖЕП-26, щодо надання пояснень з цього приводу, ніяк не реагували і заяву вхід. № 253 від 20.05.09 також залишили без відповіді. Самоуправні дії підтверджуються неодноразовими її заявами до органів міліції і прокуратури. З листів - відповідей міліції підтверджується факт, що в квартирі замки змінила дочка ОСОБА_1 і вона претендує на спірну квартиру.

ОСОБА_1 завдяки фактичному заволодінню квартирою та з ціллю заволодіння квартири у правовому порядку, намагається усіма способами усунути її від права на спадщину, долучаючи посадових осіб, з якими підробляє та створює фіктивні документи, вчиняє противоправні дії.

В встановлений законом термін 03 лютого 2009 року вона подала до Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, після померлого 24 січня 2009 року батька, ОСОБА_4, але свідоцтво про право на спадщину її не видали, нічим не мотивуючи відмову. Вважає, що на день смерті батько був єдиним власником спірної квартири, а вона єдина його спадкоємиця. Просить суд: визнати недійсним правочин –заяву №86г від 24.07.2003р. про прийняття спадщини за законом та визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 24.07.2003р.№ 3-4526 та встановити що батько ОСОБА_4 прийняв спадщину у вигляді Ѕ квартири після померлого ОСОБА_3 в результаті спадкування за законом; визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно в цілому.

В судовому засіданні позивач та його представники підтримали уточнені позовні вимоги та просили суд позов задовольнити та відмовити в задоволені зустрічної позовної заяви.

Представники відповідачки позовні вимоги не визнали та просили суд задовольнити зустрічну позовну заяву. Звернули увагу на той факт, що позивач та його представники надають суперечливі дані так, свої позовні вимоги мотивують тим, що у зв’язку з погіршенням стану здоров’я ОСОБА_4 у лютому-березні 2008 року (позовна заява від 13.07.2009 року) та у серпні-вересні 2008 року ( уточнена позовна заява від 14.02.2010 року) у нього не було постійно заробітку та він фактично знаходився на утриманні позивача, знаходився в безпорадному стані та потребував догляду та турботи, тому що не мав змоги утримувати себе, що спростовується доказами по справі. ОСОБА_4 хоча нажаль хворів, але не був безпорадним та не знаходився на утриманні свого брата, а працював до 31 жовтня 2008 року.

Представник третьої особи Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином. Відповідно до листа від 15.06.2011 року № 893/01-16 просили розглядати справу без їх представника та прийняти рішення на розсуд суду.

Представник третьої особи Комунального підприємства “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” в судове засідання не з’явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином. Про причину неявки суд не повідомили.

Свідок ОСОБА_6, сусідка, пенсіонерка, розповіла про те, що після розірвання шлюбу ОСОБА_4 проживав разом з батьком ОСОБА_3. Коли він захворів йому допомагала племінниця і брат ОСОБА_1. До операції він працював, а після операції став лежачим хворим. Олександр хворів на рак шлунку. Вона також допомагала доглядати за хворим. ОСОБА_7 прийшла на похорони, принесла квіти та вінок, а на цвинтар не поїхала.

Свідок ОСОБА_8 товариш покійного ОСОБА_4, розповів про те, що він знав його з 2002 року і він проживав один. В останній час, коли він захворів він бачив у нього його брата. Олександр працював до останнього, операція йому нічого не дала, а після операції стан здоров’я погіршився. Останній раз був за неділю до смерті, він вже лежав.

Свідок ОСОБА_9, двоюрідна сестра, розповіла про те, що за ОСОБА_4 доглядав його брат ОСОБА_1. ОСОБА_10 прийшла в квартиру в день поховання ОСОБА_4. ОСОБА_11 після 13 січня 2009 року разів п’ять він вже лежав.

Свідок ОСОБА_12, сестра дружини позивача, розповіла про те, що останній раз бачила ОСОБА_11 років п’ять до смерті, в гості не ходила, як хворів не бачила. На похоронах від сусідів чула про те, що за ОСОБА_11 доглядав брат.

Свідок ОСОБА_13, подруга позивача, розповіла про те, що ОСОБА_8 раз в січні 2009 року приходила до ОСОБА_4, вийшов ОСОБА_1 і сказав, що ОСОБА_4 себе погано почуває і нікого не хоче бачити. Зі слів ОСОБА_1 знає, що після смерті ОСОБА_14 він забрав телевізор.

Свідок ОСОБА_15, зять позивача, розповів про те, що знав ОСОБА_4 з 1995 року, часто з ним спілкувався. В 2000 році ОСОБА_4 розійшовся з своєю дружиною і не підтримував більше з нею відносини. ОСОБА_7 також не підтримувала ніяких відносин. В травні 2008 року ОСОБА_4 став себе погано почувати, були проблеми з шлунком, був прооперований. Зі слів тестя, ОСОБА_1 знає, що ОСОБА_4 не ходив.

Свідок ОСОБА_16, дядько відповідачки, розповів про те, що знає ОСОБА_1 з 80 років. Тісних родинних відносин між братами не було. Від племінниці знає, що ОСОБА_16 хворів, був у нього в лікарні. Приходив до ОСОБА_16 після лікарні він не був лежачий, він не потребував сторонньої допомоги.

Свідок ОСОБА_17В, цивільний чоловік відповідачки, розповів про те, що проживає в цивільному шлюбі з відповідачкою з 2005 року, часто ходили в гості до батька дружини. Восени 2008 року він поїхав по роботі в Крим, куди йому зателефонувала ОСОБА_16 і сказала, що батько проходить обстеження. Коли він приїхав то ОСОБА_4 вже лежав в лікарні, де була зроблена операція. В січні 2009 року він став себе погано почувати і був госпіталізований в Шосту лікарню. Потім вони з ОСОБА_16 поїхали в Крим, декілька днів ОСОБА_4 не виходив на зв’язок, ОСОБА_16 телефонувала сусідам батька, ніхто не відповідав, тому вони вирішилися повернутися в Дніпропетровськ, уже в дорозі зателефонувала сусідка і сказала про те, що батько ОСОБА_10 помер. Після смерті батька ОСОБА_10 не пустили в квартиру.

Свідок ОСОБА_18, кум та друг померлого ОСОБА_4, розповів про те, що тісно спілкувався з покійним, провідував його вдома і в лікарні. За неділю до смерті відвідував його в Шостій лікарні і спілкувався з ним. Вказав, що ОСОБА_4 перестав працювати з листопада 2008 року, а помер в січні 2009 року. З донькою ОСОБА_4 не спілкувався, в нього була образа на те, що його покинула дружина і донька. Похоронами займався брат. За десять днів до смерті він уже себе погано почувався. Один раз коли приходив до ОСОБА_4 в гості бачив його брата ОСОБА_18. Він забороняв повідомляти доньку про хворобу.

Свідок ОСОБА_19, друг ОСОБА_4, знайомі були біля 15 років, останні п’ять років тісно спілкувалися. У нього були ключі від автомобіля ОСОБА_4, гаражу, квартири. Олександр проживав сам. Він скаржився, що в нього болить шлунок, восени зробили операцію, і він став на очах худнути Коли він лежав за ним доглядав брат ОСОБА_18. Влітку приходив до ОСОБА_4 практично кожного дня.

Свідок ОСОБА_20 , майстер КЖЕП №26, вказала, що підстави складання акту від 13.07.2009 року не пам’ятає. В квартирі не була, акт складався зі слів сусідів.

Свідок ОСОБА_21, майстер КЖЕП №26, вказала, що акт від 13.07.2009 року вона не підписувала і акт побачила вперше в судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_22, дільничний інспектор міліції з 2005 року по лютий 2009 року, розповів про те, що восени 2005 року до нього звернулася ОСОБА_2, щоб він провів бесіду з її батьком ОСОБА_4 і дядьком ОСОБА_1, оскільки ОСОБА_1 споював брата. В квартирі нікого не було. В під’їзді сусідка розповіла, що ОСОБА_4 працьовита і позитивна людина, однак кожен день до нього приходить п’яним брат ОСОБА_1. ОСОБА_1 охарактеризували з негативної сторони, скандальний, висловлюється нецензурною лайкою. Останній раз він бачив ОСОБА_4 на вулиці в грудні 2008 року.

Свідок ОСОБА_23, друг дитинства ОСОБА_4, розповів про те, ОСОБА_1 він не знає. Знає, що ОСОБА_4 був з братом не в дуже добрих відносинах, в розмовах ОСОБА_4 говорив йому, що йому ближче друзі ніж брат. Він працював разом в АТП з ОСОБА_4 до 1989 року. В жовтні йому зателефонувала ОСОБА_2 і сказала що батько лягає в лікарню. Оскільки робота свідка пов’язана з відрядженнями то він телефонував ОСОБА_4. Дійсно після розірвання шлюбу в ОСОБА_4 був важкий період і його брат приходив до нього в гості з горілкою налагоджувати стосунки. Олександр дуже любив доньку. Приходив до ОСОБА_4 в гості в середині грудня 2008 року і ОСОБА_4 з ним виходив на вулицю та проводжав його. ОСОБА_10 проживала з батьком деякий час, в квартирі є її речі.

Свідок ОСОБА_24, знайома, знала ОСОБА_4 більше 20 років. На початку жовтня 2008 року зустріла ОСОБА_4 і він сказав, що лягає в лікарню на Шкільну. В грудні 2008 року приходила до нього в гості він самостійно ходив.

Свідок ОСОБА_25, товариш позивача, розповів про те, що ОСОБА_25 з 2001 року проживав сам. Особливо про здоров’я нічого не розказував. В серпні 2008 року ОСОБА_25 схуд. Був в гостях два рази в грудні, ОСОБА_25 самостійно ходив. Зі слів сумідів знає, що була операція і що брат ОСОБА_1 доглядав за ним.

Свідок ОСОБА_26, сусідка, знала ОСОБА_4 з дитинства. Знає, що восени 2008 року у ОСОБА_4 була операція, була в нього в гостях після операції, двері він відчиняв сам. В квартирі бачила його брата ОСОБА_1, доньку брата, ОСОБА_26 не бачила. Була в гостях на початку січня 2009 року ОСОБА_26 також самостійно пересувався в квартирі.

Свідок ОСОБА_27, сусідка, розповіла про те, що за неділю до смерті бачила ОСОБА_27 в під’їзді він самостійно ходив і піднімався по східцях. Віктора не бачила.

Свідок ОСОБА_28, сусідка, розповіла про те, що бачила періодично ОСОБА_28, яка приходила до батька 2-3 рази в неділю, іноді вона залишалася ночувати в батька. За дві неділі до смерті заходила до в ОСОБА_28 в квартиру, він дуже схуд, розмовляв з нею стоячи.

Свідок ОСОБА_29 , начальник КЖЕП №26 до 04.02.2011 року, розповіла про те, що в акті нею були посвідчені підписи співробітників.

Суд, заслухавши позивача, представників позивача, представників відповідача, експерта ОСОБА_30 , свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, позовні вимоги за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 26.02.1999 року, виданого виконавчим комітетом міської ОСОБА_22 народних депутатів згідно з розпорядженням №3/997-99 квартира АДРЕСА_6 належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ( т.1 а.с.55-58).

ОСОБА_3 помер 31 грудня 2000 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть ( т.1 а.с.9). Після його смерті відкрилася спадщина на Ѕ частину квартири АДРЕСА_6 та грошові кошти.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 були його сини ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ( т.1 а.с.7).

Згідно до ст. 549 ЦК України визнається що спадкоємець прийняв спадщину : 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

ОСОБА_4 з 08 серпня 1987 року зареєстрований за адресою квартира ІНФОРМАЦІЯ_3, постійно проживав зі спадкодавцем ОСОБА_3 та фактично прийняв спадкове майно.

ОСОБА_1, позивачем за основним позовом, заявлені вимоги щодо встановлення факту прийняття спадщини за законом, що відкрилася після смерті його батька ОСОБА_3 на ј частину квартира АДРЕСА_6 та визнання за ним права на ј частину спірної квартири.

ОСОБА_4О позивачем за зустрічним позовом і вимоги щодо встановлення факту прийняття спадщини за законом її батьком ОСОБА_4, що відкрилася після смерті його батька ОСОБА_3 на Ѕ частину квартира АДРЕСА_6, та визнання за нею права власності на всю квартиру в цілому.

Відповідно спадкової справи №674/03 заведеної після смерті ОСОБА_3, померлого 31.12.2000 року, 24 липня 2003 року до нотаріальної контори звернулися з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину законом на вклади та фінансові виплати у ЕВРО через Український національний фонд “Взаєморозуміння і примирення”звернулися ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Згідно до свідоцтво про право на спадщину за законом від 24 липня 2003 року, зареєстрованого за реєстровим номером 3-4526 спадкоємцями майна –гр.ОСОБА_3, померлого 31 грудня 2000 р., в рівних частинах є його сини –гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ( т.1 а.с. 146-158).

Заперечуючи проти позову ОСОБА_1 стосовно визнання факту прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним ОСОБА_2 –ОСОБА_31, пояснила, що позивач самостійно звернувся до Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори 24 липня 2003 р. з заявою про прийняття спадщини з приводу отримання коштів, які виплачував Український національний фонд “Взаєморозуміння і примирення”колишнім примусовим працівникам нацистського режиму. Оскільки в заяві про прийняття спадщини підпис ОСОБА_4 не співпадає з його оригіналом підпис і така заява могла бути прийнята нотаріусом лише за умов згоди того спадкоємця, який прийняв спадщину в встановлений Законом строк, тобто ОСОБА_4. Заява подана до Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори не відповідає волевиявленню заявника ОСОБА_4, оскільки не містить його підпису.

Відповідно до Висновку Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1481-10 від 21.06.2010 р. почеркознавчого дослідження підпису ОСОБА_4, якими було підтверджено факт, що підпис на заяві виконаний не ОСОБА_4 ( т.2 а.с. 1-5).

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_32 пояснила, що експертиза проводилася за заявою ОСОБА_2 Дослідження проводилося відповідно до ОСОБА_9 і встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4 виконаний іншою особою. Різниця в порівнюваних зразках очевидна навіть на погляд. .

Згідно до листа Відділу реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Дніпропетровській області від 22 липня 2010 року, фотокартка гр. ОСОБА_4 при досягненні ним 45-ти річного віку була вклеєна до паспорту 10.10.2003 року, в той час коли 45 років йому виповнилось у 2001 році ( т.2 а.с. 14).

Відповідно п. 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради від 26 червня 1992р. №2503-XII, до паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45- річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним. ОСОБА_4 45-років виповнилося у 2001 році.

Заява про прийняття спадщини, яка подана до Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори датована 24 липня 2003 р.

Згідно п.13 “Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України” при вчиненні нотаріальних дій нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які особисто звернулися за вчиненням нотаріальних дій. Установлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами. Копія документа, на підставі якого встановлюється особа, долучається нотаріусом до примірника правочину, що залишається в його справах. Відповідно до ст.43 Закону України “Про нотаріат” не допускається вчинення нотаріальної дії у разі відсутності осіб її учасників або їх уповноважених представників. При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина.

Отже в судовому засіданні встановлено, що на 24 липня 2003р. у нотаріальній конторі, паспорт гр. ОСОБА_4 був не дійсним і на підставі якого не нотаріусом не могли вчинятися будь-які нотаріальні дії, а саме заява від 24.07.03р. № 86г та відсутність в нотаріальній конторі основного спадкоємця ОСОБА_4, який прийняв спадщину в встановлений Законом строк, оскільки постійно проживав зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини та фактично прийняв спадкове майно у вигляді Ѕ частини квартири після смерті свого батька. Однак суд не вбачає законних підстав для визнання недійсним правочину-заяви про прийняття спадщини за законом від 24.07.2003 року поданої до Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори, оскільки така заява не подавалася, а подавалася заява щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом вклади та фінансові виплати.

Суд також не може взяти до уваги той факт, що фактично ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_3, і посилання в запереченнях на позовну заяву державного нотаріуса Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори ( т.2 а.с. 143-148) на ощадні книжки ОСОБА_3 , які начебто були у ОСОБА_1, оскільки свідоцтво на право на спадщину за законом на вклади спадкоємцям не видавалося.

Висновком Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, на заяві від 24.07.2003р. встановлено і підтверджено факт, що підпис на заяві виконаний не ОСОБА_4, тому не може відповідати волевиявленню заявника ОСОБА_4, оскільки не містить його підпису.

У відповідності з ст.550 ЦК УРСР (в ред. 1963 р.) спадщина може бути прийнята після закінчення відведеного законом строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

Оцінюючи докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині встановлення факту прийняття спадщини після смерті батька та визнання за ним права власності на ј частину спірної квартири не підтверджуються матеріалами справи та не відповідають закону і в зв’язку з чим задоволенню не підлягають, тому суд приходить до висновку щодо законності позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 липня 2003 року, виданого Шостою дніпропетровською державною нотаріальною контрою та встановлення факту прийняття спадщини її батьком ОСОБА_33 на Ѕ частину спірної квартири після смерті батька ОСОБА_3 .

ОСОБА_4 помер 24.01.2009 року ( т.1 а.с.132).

Відповідно до спадкової справи, заведеної Шостою дніпропетровською державною нотаріальною контрою після смерті ОСОБА_4, померлого 24 січня 2009 року з заявою про прийняття спадщини звернулася донька ОСОБА_2 ( т.1 а.с. 130-145).

ОСОБА_1, позивачем за основним позовом заявлено позовну вимогу, щодо усунення ОСОБА_2 від правам на спадкування за законом спадкового майна, яке складається з ѕ частини квартири АДРЕСА_7 після померлого ОСОБА_4.

Відповідно до п.5,6 ст.1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухиляється від надання допомоги спадкоємцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику у справах про спадкування”від 30.05.2008 року №7, правило частини п’ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов’язані утримувати спадкоємця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Як вбачається із змісту зазначених норм закону, необхідно встановити факт ухиляння особи від надання спадкоємцеві допомоги, і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий віку тяжку хворобу або каліцтво та його потребу в допомозі цієї особи.

Ухиляння особи від надання допомоги спадкоємцеві, який потребує допомоги, полягає в її умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на уникнення від обов’язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухиляння пов’язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов’язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Відповідно до довідки КЗ “Обласний клінічний онкологічний диспансер”від 01.10.2010 року №690 ОСОБА_4 знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні КЗ ОКОД з 27.10.2008 року по 14.11.2008 року з діагнозом рак шлунку. 03.11.2008 року хворому проведене оперативне втручання в обсязі лапараскопічної ревізії органів черевної порожнини, дренування черевної порожнини (операція шлунку не проводилася). Оперативне втручання мало суто діагностичний характер. При виписці із лікарні стан ОСОБА_4 зазначено як відносно задовільний. ( т.2 а.с.142).

Суд критично відноситься до довідки дільничного лікаря ( т.1 а.с.168) , відповідно до якої за ОСОБА_2 доглядав тільки ОСОБА_1 , оскільки згідно відповіді Департаменту охорони здоров’я вищезазначена довідка викладена в довільній формі та не відповідає існуючим вимогам щодо таких документів, без зазначення місця її пред’явлення. Крім того, зазначеною відповіддю було повідомлено що, у зв’язку із фактом видачі вказаної довідки в лікувальному закладі МКЛ № 6 прийняті заходи дисциплінарного характеру до лікаря ОСОБА_34 Таким чином вказана довідка, що була використана Позивачем у якості доказу недбалого відношення спадкоємця ОСОБА_2 (відповідач) до спадкодавця ОСОБА_4 не є належним та допустимим доказом та повністю спростовується матеріалами цивільної справи, а саме наявними квитанціями про сплату комунальних послуг ( т.1 а.с.204,42-46) .

Суд також не може прийняти до уваги Акт КЖЕП-26 від 13 липня 2009 року, складений майже через шість місяців після смерті ОСОБА_4, співробітниками КЖЕП-26, які не мали жодних повноважень і підстав, складати цей акт. Неправомірність такої дії КЖЕП підтверджується відповіддю Управління житлово –комунального господарства Дніпропетровської міськради від 13.04.2010р. № ф-13 ( т.1 а.с.163,) Крім того допитані в судовому засіданні працівники КЖЕП №26 ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_29, нічого не змогли пояснити по справі, а ОСОБА_21 вказала, що вона акт не підписувала.

Твердження ОСОБА_1, що його брат ОСОБА_4 з лютого-березня 2008р., а потім що з серпня –вересня 2008р. не міг працювати, знаходився у безпорадному стані та потребував матеріальної та іншої допомоги також спростовується відповіддю Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій” від 14.07.2010р. № 01/549, в якому міститься інформація що померлий уклав договір № 341 від 01.04.2004р. на стоянку автомобіля ВАЗ 21011 держ.номер О37-59ДП за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Курчатова,10. Крім того, необхідні платежі сплачувались ним своєчасно та було видано абонемент № 17 до кінця 2008 року ( т.1 а.с. 247,248,249, т.2 а.с. 15,16,17).

Суд не може прийняти твердження позивача та його представників про те, що відповідачка ОСОБА_2 ухилялася від надання допомоги батькові, який потребував догляду та сторонньої допомоги, оскільки, як пояснили свідки як зі сторони позивача так і зі сторони відповідачки: ОСОБА_6М, ОСОБА_8 , ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17В, ОСОБА_18, ОСОБА_19 ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_22, покійний ОСОБА_28 працював до жовтня-листопада 2008 року, за неділю до смерті стан здоров’я погіршився, однак він ходив.

Суд не може прийнятим показання свідків: ОСОБА_12, ОСОБА_13, оскільки вони нічого не змогли пояснити по суті справи.

Як вбачається із матеріалів справи факт перебування спадкодавця ОСОБА_1 в безпорадному стані через хворобу не підтверджується ні лікарськими довідками, ні показаннями свідків, хоча дійсно як встановлено в судовому засіданні за тиждень до смерті ОСОБА_1 потребував догляду через стан здоров’я, однак ухиляння його від надання допомоги пов’язане з винною поведінкою особи, яка мала його виконувати та не виконувала в судовому засіданні не встановлено, тому суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині позову.

В встановлений законом термін 03 лютого 2009 року ОСОБА_2 подала до Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, після померлого 24 січня 2009 року батька, ОСОБА_4, але свідоцтво про право на спадщину її не видали, а оскільки чином на день смерті ОСОБА_4 був єдиним власником спірної квартири, то ОСОБА_2 є його єдиною спадкоємицею.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця.

Відповідно до ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Виходячи із вищевикладеного оцінюючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом на квартиру №54 в цілому законні і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стягнути із ОСОБА_1 на користь держави недоплачений судовий збір в розмірі 1708 грн. 50 коп. та на користь ОСОБА_2 понесені судові витрат по справі в розмірі 81 грн.

Керуючись: Постановою Пленуму Верховного Суду України “Про практику у справах про спадкування”, від 30.05.2008 року №7,ст.526,549,560 ЦК України в редакції 1963 року, ст. ст. 1222, 1223,1228,1261 ЦК України , ст. 3,7, 11,15, 60, 88, 212 -215 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 –відмовити в повному обсязі.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Шостою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 24.07.2003 року за р.3-4526.

Встановити, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично прийняв спадщину за законом у вигляді Ѕ частини двокімнатної квартири №54 ( загальною площею 48,7 кв.м., житловою площею 33,3 кв.м.) в будинку №47 по вул. Косіора в м. Дніпропетровську після померлого ОСОБА_3, померлого 31 грудня 2000 року.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, право власності в порядку спадкування за законом в порядку після смерті ОСОБА_4 , який помер 24.01.2009 року на квартиру №54 ( загальною площею 48,7 кв.м., житловою площею 33,3 кв.м.) в будинку №47 по вул. Косіора у м. Дніпропетровську.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави недоплачений судовий збір в розмірі 1708 грн. 50 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрат по справі в розмірі 81 грн.

В іншій частині позову ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.П. Слюсар