УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Кашперської Т.Ц., Іванової І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити виплату недоотриманих сум щомісячної грошової доплати за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю,

встановила:

У січні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому посилалася на те, що отримує доплату до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, проживаючому в зоні посиленого радіоекологічного контролю, значно в меншому розмірі, ніж передбачено ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Тому просила визнати дії відповідача неправомірними, зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплачувати на її користь щомісячну грошову доплату до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, проживаючому в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати починаючи з 09 липня 2007 року по 01 листопада 2009 року відповідно до вимог ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду від 17 березня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано УПФУ у м. Білі Церкві Київської області провести нарахування та виплатити суму доплати до пенсії позивачці згідно ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши її рівні мінімальної заробітної плати з 01 лютого 2009 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено, що позивачка зареєстрована та постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, територія якого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 віднесена до зони посиленого радіологічного контролю. Позивачка перебуває на обліку в УПФУ у м. Білій Церкві як непрацюючий пенсіонер, потерпілий внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 4 і відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення у розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Однак відповідачем така доплата здійснювалась позивачці у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Приймаючи постанову про задоволення позову, суд обґрунтовано виходив з положень ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та засад пріоритетності законів над підзаконними актами та прийшов до правильного висновку про те, що при розрахунку доплати до пенсії, передбаченої ст. 39 Закону, наведеного вище, застосуванню підлягають саме положення вказаного закону, а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Постанова суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав до її скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Доводи апеляційної скарги зроблених судом висновків не спростовують.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області відхилити, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду від 17 березня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого адміністративного суд^ України після набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді