АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2007 року. м. Київ.
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Ігнатюка О.В.
суддів Черкасова В.М., Таран Т.С.
з участю: прокурора Єлфімова І.П.
засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2006 року -
встановила:
Вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2006 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, із базовою загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, який мешкає в АДРЕСА_1, раніше судимого;
29 березня 2002 року Переяслав-Хмельницьким районним судом Київської області за ч.3 ст. 185 КК України до 3-х років позбавлення волі, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання із випробуванням та встановленням іспитового строку тривалістю в 2 роки;
08 жовтня 2002 року Переяслав-Хмельницьким районним судом Київської області за ч.2 ст. 308, ч.2 ст.309 КК України із застосуванням ст.ст. 69, 70, 71 КК України до 3-х років і 6-ти місяців, позбавлення волі із конфіскацією майна, звільненого із місць позбавлення волі 06 січня 2006 року по відбуттю строку покарання
засуджено за ч.2 ст. 185 КК України до 3-х років позбавлення волі;
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Переяслав-Хмельницький Київської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, який мешкає в АДРЕСА_2, раніше не судимого
засуджено за ч.2 ст. 185 КК України до 2-х років позбавлення волі;
Справа N° 11-26/2007 Головуючий в 1-й інстанції Кабанячий В.А.
Категорія: ч.2 ст.185 КК України Доповідач Ігнатюк О.В.
2
на підставі ст. 75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання із випробуванням,. із встановленням йому іспитового строку тривалістю в 2 роки та покладенням на нього наступних обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і роботи, періодично з'являтися до органів кримінально-виконавчої системи для реєстрації;
вирішене питання про речові докази.
Зазначеним вироком ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнанні винними та засуджені за те, що вони 07 червня 2006 року близько 16-ї години, перебуваючи у стані алкогольного сп"яніння, за попередньою змовою між собою, із метою таємного викрадення чужого майна прибули до неогородженого подвір'я будинку АДРЕСА_3, який належить потерпілому ОСОБА_3, звідки таємно викрали, належні останньому підвищуючий редуктор до трактора вартістю 680 грн. та металеву лебідку вартістю 840 грн., а всього таємно викрали майна потерпілого ОСОБА_3 на загальну суму 840 грн.
Після вчинення зазначеної крадіжки ОСОБА_1 пішов додому, а ОСОБА_2, продовжуючи свою злочинну діяльність повернувся на подвір'я потерпілого ОСОБА_3 звідки таємно викрав належні останньому: металеву раму від мотоцикла та бокового причепа мотоцикла, металеву борону до трактора, металеві полиці до трактора та інше майно, всього на загальну суму 1100 грн.
Всього, внаслідок крадіжки, потерпілому ОСОБА_3 було завдано матеріальної шкоди на загальну суму 1940 грн.
В апеляції засудженого ОСОБА_1 вказано на незаконність вироку в частині його засудження та необхідність його скасування в цій частині. В обґрунтування апеляції засуджений посилався на те, що його участь у вчиненні злочину не доведена, а вирок, в частині його засудження обґрунтовується, неналежними та недостовірними доказами. Просив вирок щодо нього скасувати. За змістом апеляції ОСОБА_1 просив кримінальну справу щодо нього закрити за недоведеністю його участі у вчиненні злочину.
В запереченнях на апеляцію засудженого, прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції послався на те, що вина засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину доведена зібраними по справі та дослідженими судом доказами. Вважав, що апеляція засудженого не підлягає до задоволення.
Вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_2 не оскаржується.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_1, який свою апеляцію підтримав, просив її задовольнити, вважав, що його вина у вчиненні злочину не доведена, а суд необґрунтовано відмовив у перевірці його алібі, просив вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд; пояснення прокурора, який апеляцію засудженого вважав не обґрунтованою, однак вважав що є підстави для пом'якшення вироку шляхом застосування щодо засудженого ст. 75 КК України, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція засудженого підлягає до часткового задоволення.
У відповідності до вимог п.п.2 і 3 ч. 1 ст.367 КПК України підставами для скасування вироку, серед інших, є: невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та наявність істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 257 КПК України суд першої інстанції повинен безпосередньо дослідити докази в справі, в тому числі оголосити протоколи та інші документи. Згідно із ч.2 ст. 323 КПК України суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.
Зазначених вимог закону суд першої інстанції у повній мірі не дотримався. Так, як вбачається із мотивувальної частини вироку, суд, в обґрунтування доведеності вини обох засуджених у вчиненні злочину, серед інших послався на наступні докази: протокол огляду місця події від 08.06.2006 року із схемою до нього (а.с.6-7), довідку про вартість рами мотоцикла та вартість рами від бокового причепа мотоцикла (а.с.11), довідку про вартість лебідки (а.с. 12), довідку про вартість замка автощіпки до трактора та підвищуючого редуктора трактора (а.с. 13), довідку про вартість тракторної борони, двох лемешів до тракторного плуга двох полиць до даного плуга (а.с.14), довідку про вартість металевої підставки для пиляння дров (а.с. 15), протокол огляду речових доказів (а.с.77) протоколи відтворення обстановки та обставин події із участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 20.07.2006 року (а.с.56-57, 58-59). Однак із протоколу судового засідання вбачається, що зазначені вище протоколи слідчих дій та документи судом, під час судового слідства, не досліджувались, рішення про обмеження дослідження цих доказів судом, в установленому КПК України порядку, не приймалось. Цим самим суд допустив порушення вимог ч. 1 ст. 257 КПК України, щодо безпосередності дослідження доказів, а посилання у вироку на зазначені вище протоколи слідчих дій та документи, за тієї умови, що вони не розглядались в судовому засіданні, суперечить вимогам ч.2 ст.323 КПК України.
Із матеріалів справи вбачається, що під час досудового слідства, будучи неодноразово допитаним, ОСОБА_1 визнавав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину. Будучи допитаним у суді, ОСОБА_1 свою вину не визнав і дав показання, які за своїм змістом відрізняються від тих, які він давав під час досудового слідства. Не дивлячись на зміну, під час судового слідства, своїх показань, суд попередніх показань ОСОБА_1 у судовому засіданні не оголосив, належним чином їх не проаналізував і у вироці не дав їм будь-якої оцінки. Не дано у вироці і будь-якої оцінки показанням засудженого ОСОБА_2, хоча із протоколу судового засідання вбачається, що він, відповідаючи на запитання головуючого, заперечував факт своєї присутності у дворі потерпілого та факт вчинення ним крадіжки (а.с. 151).
Під час судового слідства ОСОБА_1 зробив заяву, що під час досудового слідства його примушували давати показання. Не дивлячись на таку заяву, суд належним чином не з'ясував у ОСОБА_1 в чому полягав зазначений примус, чи не вказує він на наявність протиправних дій із сторони працівників правоохоронних органів і чи не є ця заява засудженого заявою про злочин, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому ст.97 КПК України.
За наявності зазначених вище порушень вимог кримінально-процесуального закону, які колегія суддів вважає істотними та у зв'язку із невідповідністю висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи, вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2006 року не може визнаватись законним та обґрунтованим, а тому він підлягає скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд. Оскільки порушення вимог кримінально-процесуального закону були допущені щодо обох засуджених, а їх обвинувачення тісно пов'язані між собою, то вирок підлягає скасуванню в повному обсязі. В процесі нового судового розгляду справи необхідно врахувати наведене, дослідити зібрані по справі докази, перевірити доводи засудженого ОСОБА_1 щодо наявності у нього алібі, встановленим обставинам дати належну юридичну оцінку, прийняти щодо обох засуджених законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України колегія суддів,
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 скасувати. Справу про обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України направити на новий судовий розгляд до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області, іншим суддею.
Запобіжні заходи залишити без змін: щодо ОСОБА_2 - підписку про невиїзд; щодо ОСОБА_1 - тримання під вартою в Київському СІЗО.
СУДДІ:
Ігнатюк О.В. Черкасов В.М. Таран Т.С.
(підпис) (підпис) (підпис)
„ 3 оригіналом згідно"
Суддя Ігнатюк О.В.