Справа № 22-8842 Головуючий у 1 інстанції: Артеменко Л.І..
категорія:44 Доповідач: Резникова Л.В.
. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Шабанової В.О.
суддів: Резникової Л.В., Лук"янової С.В.
при секретарі: Кошмак Т.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Кіровського міського суду Донецької області від 17 липня 2006 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,-
Заслухавши доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1., позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
ВСТАНОВИВ:
У січні 2004 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_3
про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,
обгрунтувавши свої вимога тим, що 26 липня 2003 року з вини відповідача в м.Жданівка на перехресті вулиць Толбухіна та Комсомольської сталася дорожньо-транспортна пригода, в наслідку якої відповідач, керуючи без належного на те права, автомобілем „Волга", державний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1., порушив Правила дорожнього руху, не впоровся з управлінням , та здійснив наїзд на належний йому автомобіль РЕНО-19, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4., внаслідок чого автомобіль зазнав численні механічні ушкодження. Оскільки відповідач ухилявся від відшкодування заподіяної шкоди, позивач просив стягнути з нього матеріальну шкоду у розмірі 17348 грн.85коп., моральну шкоду у розмірі 1000 грн., та судові витрати у розмірі 173 грн.49коп.
В червні 2004 року за клопотанням позивача до участі в справі в якості відповідача була притягнена особа , в оперативному управління якого знаходився автомобіль „Волга"- ОСОБА_1.\а.с.59-61\
Рішенням Кіровського міського суду Донецької області від 17 липня 2006 року позовні вимоги позивача були задоволені частково, стягнуто з кожного з відповідачів на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди , запрдіяної дорожньо-трансиортною пригодою по 8674 грн.42коп., моральної шкоди по 100 грн. та понесених судових витрат по 86 грн.74коп..
В апеляційній сказі ОСОБА_1. просить скасувати вказане судове рішення та постановити нове рішення про відшкодування позивачу заподіяної шкоди безпосередньо винною в цьому особою ОСОБА_3, оскільки висновок суду є не вірним , а постановлене рішення таким , що не відповідає нормам матеріального права .
Зокрема ОСОБА_1. посилався на те, що 26 липня 2003 року між ним та ОСОБА_3 відбулася усна домовленість , за якою останній повинен був відремонтувати його автомобіль. При цьому він не надавав йому дозволу керувати цим автомобілем .
Апеляційний суд вважає, що скарга позивача задоволенню не підлягає з таких підстав:
Постановлюючи судове рішення про відшкодування заподіяної шкоди кожним з відповідачів, суд виходив з того, що ДТП сталося безпосередньо з вини відповідача ОСОБА_3, який порушив п.10.5 Правил дорожнього руху України , який зобов'язує водіїв виконувати повороти таким чином, щоб при виїзді з перехрещення проїзних частин транспортний засіб не опинився на смузі зустрічного руху, що стало безпосередньою причиною ДТП.
Відповідач ОСОБА_1. порушив вимоги ст.. 14 Закону України „Про дорожній рух", та п. 15.12 Правил, якими встановлено, що водій не повинен залишати транспортний засіб, не вживши всіх заходів, щоб не допустити його самовільного руху, проникнення до нього або незаконного володіння ним.
Такий висновок суду відповідає обставинам та матеріалам справи, з якої вбачається, дійсно відповідач ОСОБА_1. 26 липня 2003 року, на мойці в м.Жданівка передав автомобіль „Волга" державний номер НОМЕР_1, знайомому ОСОБА_3, який повинен був зробити незначний ремонт цьому автомобілю.
При цьому відповідач ОСОБА_1не надав ніяких підтверджень стосовно укладеної між ним та ОСОБА_3 угоди.
Знаючи , що ОСОБА_3 не має право на керування транспортними засобами, він залишивши автомобіль на мойці, передав йому ключі від автомобіля, не вживши заходів, позбавляючих сторонню особу проникнути в автомобіль та керувати цим автомобілем.
Кримінальна справа стосовно ОСОБА_3 по факту угону транспортного засобу
не порушувалася.
Той факт , що саме з вини відповідача ОСОБА_3 сталося ДТП підтверджений постановою Жаданівського міського суду від 2 вересня 2003 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності по ст.. 124,126 КУ п АП , поясненнями свідка ОСОБА_4.
Відповідно з ст. 450 ЦК України \в ред.. 1963 року\ та п.З постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27 березня 1992 р. зі змінами „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" - володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи , які вчинили ці протиправні дії відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищенної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця \не була забезпечена належна охорона і т.п.\ відповідальність за шкоду , заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом й на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.
Оскільки автомобіль „Волга „ знаходився в оперативному управлінні у ОСОБА_1. на підставі доручення на право керування та розпорядження \а.с.203\ і останній безвідповідально доручив ключі від цього автомобіля особі , яка не мала права на керування цим автомобілем, залишивши його для ремонту на мойці, суд прийшов до обгрунтованного висновку про наявність винних дій з боку двох відповідачів, визначивши вину кожного з них у розмірі 50%
Таким чином доводи, приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1ст.308ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
При встановлені вищевказаних фактів і постановлені рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовані норми матеріального права, тому підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. ст. 307, 308,314 ЦПК України, апеляційний суд ,-
УХ В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Кіровського міського суду Донецької області від 17 липня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили цією ухвалою.