Справа №11-17 2007р.                                 Головуючий у 1 інстанції Рудик Ю.В.

Категорія ст.286 ч.2 КК                                Доповідач Рубайло Г.Я.

          УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2007 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Рубайла Г.Я.,

суддів Орла А.І., Колокольникової Н.М.,

з участю прокурора Хомич С.П., захисника засудженого адвоката ОСОБА_1, представника потерпілого адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_3 на вирок Миронівського районного суду Київської області від 14 листопада 2006 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель м. Києва, громадянин України, не судимий,

засуджений за ст.286 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на два роки.

Стягнуто з засудженого на користь потерпілої ОСОБА_5  5947 грн. 21 коп. та 20000 грн. моральної шкоди і 19200 грн. моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_6

Вирішено питання з речовими доказами.

Згідно з вироком 14 липня 2006 року біля 18 години ОСОБА_4, керуючи мікроавтобусом Фіат Дукато д.н. НОМЕР_1, рухався по 16 кілометрі автодороги Миронівка-Канів, що в с. Козин Миронівського району Київської області по вулиці Леніна в напрямку м. Канів. Перевищуючи максимально допустиму швидкість руху транспортного засобу в порушення вимог п.12.4 Правил дорожнього руху та рухаючись з швидкістю 70-73 км/год, що позбавляло його можливості контролювати рух транспортного засобу, здійснив наїзд на велосипедистку ОСОБА_7, що рухалась в попутному напрямку і перетинала проїзджу частину дороги з права на ліво. В результаті зіткнення ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження від яких померла.

В апеляції захисник засудженого адвокат ОСОБА_3 вважає, що призначене покарання ОСОБА_4 занадто суворе, оскільки не враховано позитивних даних про його особу, визнання ним своєї вини та щирим каяттям, частковим відшкодуванням завданих своїми діями матеріальних та моральних збитків потерпілим. З наведених підстав просить   вирок змінити та призначити ОСОБА_4 покарання   у вигляді позбавлення волі   із застосуванням   ст..ст.69, 75 КК України.

В запереченнях державний обвинувач старший помічник прокурора Миронівського району Вітанівська Т.С. вважає вирок суду законним та обґрунтованим, засуджений не намагався в достатній мірі відшкодувати матеріальні збитки потерпілим, окрім того, звільнення від відбуття призначеного покарання з випробуванням це право суду, а не його обов'язок. Просить вирок залишити без змін, а апеляцію захисника без задоволення.

Заслухавши доповідача, прокурора Хомич С.П., що просила вирок суду залишити без змін, а апеляцію без задоволення, захисника засудженого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_1, що підтримав апеляцію , подану адвокатом ОСОБА_3, представника потерпілих адвоката ОСОБА_2, що підтримав апеляцію та пояснив, що потерпілим повністю відшкодовано матеріальні та моральні збитки і вони вважають недоцільним перебування засудженого в місцях позбавлення волі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, а вирок суду зміні з таких підстав.

Винність ОСОБА_4 у скоєнні злочину, за який його засуджено, підтверджується матеріалами справи, свою вину та цивільні позови він повністю визнав, фактичні обставини справи та кваліфікація його дій за ст.286 ч.2 КК України ним та в апеляції не оспорюються, а тому суд обґрунтовано за клопотанням учасників процесу розглядав справу в порядку ст.299 КПК України, визначивши певний обсяг доказів , які досліджувались в суді, та навів їх у вироку.

Разом з тим при призначенні покарання засудженому ОСОБА_4 суд в достатній мірі не врахував даних, що пом'якшують відповідальність. Зокрема, з матеріалів справи вбачається що в період досудового слідства засудженим передано потерпілому ОСОБА_6 800 грн. в рахунок відшкодування збитків, чого в судовому засіданні не заперечував і сам потерпілий, але цей факт судом безпідставно не врахований. Також на момент розгляду справи в апеляції в матеріалах справи маються заяви потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те , що їм повністю відшкодовані матеріальні збитки та моральна шкода і вони просять застосувати до засудженого ст.75 КК України /а.с.177-178/.

Виходячи з наведеного та враховуючи дані про особу засудженого, його сімейний стан, першу судимість , фактичні обставини справи колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню частково, а ОСОБА_4 звільненню від відбування основного покарання з випробуванням. Разом з тим колегія суддів не вбачає підстав для призначення засудженому міри покарання з застосуванням ст.69 КК України, а тому апеляція в цій частині задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів

           ухвалила:

Апеляцію адвоката ОСОБА_3 задовольнити частково. Вирок Миронівського районного суду Київської області від  14 листопада 2006 року відносно ОСОБА_4 змінити, призначене покарання пом'якшити.

До призначеного судом покарання ОСОБА_4 застосувати ст. 75 КК України, звільнивши його    від    відбування основного покарання    з випробуванням з іспитовим строком  два роки.

На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 в період іспитового строку повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи.

ОСОБА_4 звільнити з-під варти негайно.

В решті вирок залишити без змін.

Судді:

Рубайло Г.Я.                                         Орел А.І.           Колокольникова

З оригіналом згідно. Суддя           Рубайло Г.Я.