АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-а-1054 Головуючий у 1-й інстанції ЛИСЕНКО Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2011 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді Павленка В. П.

суддів : Томилка В. П., Батрака В. В.

з участю прокурора Акулової С.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_2 на постанову Чутівського районного суду Полтавської області від 2 квітня 2010 року.

Цією постановою

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець м. Карлівки Полтавської області, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одружений, не працюючий, інвалід 1 групи, не судимий, -

обвинувачений у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі п. «г» ст. 1 Закону України від 12.12.2008 р. «Про амністію», а провадження по кримінальній справі щодо нього було закрито.

Згідно постанови суду злочину було вчинено за наступних обставин.

ОСОБА_3 з лютого 2005 по 2006 рік працював на посаді голови Карлівського колективного будівельно-монтажного об’єднання «Райагробуд» ( надалі - «Райагробуд» і являвся службовою особою.

У грудні 2005 року ОСОБА_3 неналежно ставлячись до своїх службових обов’язків, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, достовірно знаючи про фактичну кількість засновників «Райагробуду», у реєстраційній картці форми №6 про підтвердження відомостей про юридичну особу вказав, що засновниками підприємства є лише колектив працівників у кількості 34 осіб, при цьому виключив із числа засновників 11 сільськогосподарських підприємств та 127 працівників, чим заподіяв збитки на суму 66 000 грн., що є тяжкими наслідками.

Дії підсудного ОСОБА_3 судом кваліфіковано за ч. 2 ст. 367 КК України, оскільки суд дійшов висновку про те, що він вчинив протиправні дії, що виразилось у неналежному виконанні ним службових обов’язків, через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки.

Звільняючи ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв’язку з амністією, суд послався на те, що підсудний вину визнав, у вчиненому щиро розкаявся, є інвалідом 1 групи і просив звільнити його від кримінальної відповідальності по амністії.

В апеляції потерпілий ОСОБА_2 просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. В обґрунтування апеляції посилається на те, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, суд не дослідив доказів по справі і не переконався у доведеності вини ОСОБА_3, з матеріалів справи не видно, у вчиненні якого саме злочину підсудний визнав свою вину, відсутня його заява про закриття справи по амністії. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь які докази вини ОСОБА_3 у вчинені злочину.

Заслухавши доповідача, потерпілого ОСОБА_2 , який підтримав доводи апеляції і просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю внаслідок акта амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння.

Як вбачається з матеріалів справи під час досудового слідства та в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 вину визнав, є інвалідом 1 групи, просив звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію, а кримінальну справу щодо нього провадженням закрити, про що звернувся до суду також із письмовою заявою.

Відповідно до ст. 299 КПК України судом було визнано недоцільним досліджувати докази стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорювались.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано звільнив ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі п. «г» ст. 1 Закону України від 12.12.2008 р. «Про амністію», та закрив щодо нього провадження по кримінальній справі.

У зв’язку з викладеним доводи апеляції потерпілого ОСОБА_2 не заслуговують на увагу.

з

Підстав для скасування постанови суду та задоволення поданої апеляції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

Ухвалила:

Апеляцію потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Чутівського районного суду від 2 квітня 2010 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін.

С У Д Д І :

ОСОБА_1 ОСОБА_4 ОСОБА_5