АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-а-135 Головуючий у 1-й інстанції КРАВЕЦЬ Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2011 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді Павленка В. П. суддів : Томилка В. П., Мілаша С. П. з участю прокурора Попок О. В. засудженого ОСОБА_2

| Розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві справу за апеляцією прокурора, який підтримував державне обвинувачення в суді першої інстанції та засудженого ОСОБА_2 на вирок Машівського районного суду Полтавської області від 14 грудня 2010 року.

Цим вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець смт. Чутове Полтавської області, українець, громадянин України, з освітою 7 класів, раніше судимий :

18.12.2001 р. Чутівським районним судом за ст. ст. 289 ч.2, 69 КК України на 2 роки позбавлення волі;

22.07.2003 р. Чутівським районним судом за ст. ст. 185 ч. З, 15, 183

4.3,71 КК України - на 4 роки 11 місяців позбавлення волі; 14.04.2009 р. Чутівським районним судом за ст. 185 ч.2, 187 ч. 1, 357

4.3,70, 72 КК України на 5 років 4 позбавлення волі, -

засуджений за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі; за ч. 1 ст. 393 КК України - на 3 роки позбавлення волі;

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_2 призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

На підстав ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Чутівського районного суду від 14.04.2009 року, і, остаточно, ОСОБА_2 призначено покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_2 на користь ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» 125 грн. витрат на проведення товарознавчої експертизи, та 2003 грн. 70 коп. на користь Машівської виправної колонії №9 витрат на розшук ОСОБА_2

Вирішено долю речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за вчинення злочинів за таких обставин.

ОСОБА_2 був засуджений 14 квітня 2009 року Чутівським районним судом Полтавської області за ст. ст. 185 ч. 2, 187 ч. 1, 357 ч. З, 70, 71 КК України на 5 років позбавлення волі і відбував покарання в Машівській виправній колонії №9, яка розташована в с. Кустолово-Суходолка Машівського району Полтавської області. По прибуттю до виправної колонії ОСОБА_2 був попереджений про відповідальність за самовільне залишення території установи.

5 липня 2010 року згідно із затвердженою рознарядкою про вивід засуджених на роботи, ОСОБА_2 був виведений на роботу за межі житлової зони установи для викосу трави на прилеглій території. В кінці робочого дня, близько 16 години, маючи прямий умисел на втечу з місця відбування покарання, скориставшись відсутністю, нагляду з боку адміністрації ОСОБА_2 самостійно залишив межі виправної колонії, тобто скоїв втечу.

7 липня 2010 року в період часу з 2 до 6 години ОСОБА_2, повторно, шляхом вільного доступу проник у під’їзд розташованого в с. Крута Балка Новосанжарського району Полтавської області будинку, звідки таємно викрав належний потерпілій ОСОБА_3 велосипед марки «Славутич» вартістю 429 грн. 56 коп., після чого з місця події зник.

Прокурор, який підтримував державне обвинувачення в апеляції зазначає, що призначене засудженому ОСОБА_2 покарання є надмірно м’яким. Посилається на те, що ОСОБА_2 відбуваючи покарання за вчинені злочини, вчинив втечу з місця позбавлення волі і знову вчинив корисливий злочин.

Не оспорюючи фактичних обставин справи та правильності кваліфікації дій засудженого, прокурор просить вирок суду скасувати, та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання: за ч. 2 ст. 185 КК України - 4 роки позбавлення волі, за ч. 1 ст. 393 КК України - 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України, за сукупністю вчинених ним злочинів - 5 років позбавлення волі, а на підстав ст.71 КК України, за сукупністю вироків, остаточно, призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 6 років позбавлення волі.

Засуджений ОСОБА_2 в апеляції зазначає, що судове слідство про справі проведено неповно та однобічно, його показання про те, що він не тікав з місць позбавлення волі, а його було викрадено невідомими особами, в судовому засіданні не спростовані. Допитані в судом свідки його оговорили. Вину у вчиненні крадіжки визнає., Просить вирок суду в частині засудження його за ч. 1 ст. 393 КК України скасувати.

Інші учасники судового розгляду вирок не оскаржили.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляції і просив вирок скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 більш .суворе покарання, засудженого ОСОБА_2, який просив вирок суду в частині засудження його за ч. 1 ст. 393 КК України скасувати, а апеляцію прокурора залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи поданих апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають до задоволення з таких підстав.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи і обґрунтовано визнав ОСОБА_2 винним у тому, що він, відбуваючи покарання у вигляді позбавлення волі, вчинив втечу з місця позбавлення волі, після чого повторно вчинив крадіжку чужого майна. Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 393 та ч. 2 ст. 185 КК України. Висновки суд ґрунтуються не перевірених в судовому засіданні та детально викладених у вироку доказах, яким суд дав правильну оцінку.

Твердження в апеляції ОСОБА_2 про недоведеність його вини у вчиненні втечі з місця позбавлення волі, а також про однобічність та неповноту судового слідства є безпідставними, оскільки спростовуються зібраними по справі доказами. _

' ........

Винність ОСОБА_2 підтверджена його зізнанням у вчиненні крадіжки

велосипеда в с. Крута Балка, показаннями свідка ОСОБА_4 про те, що будучи виведеним за територію колонії для скошування трави засуджений ОСОБА_2 з місця роботи зник, після чого було оголошено його розшук, аналогічними показаннями свідка ОСОБА_5, рапортом чергового ВК №9 про втечу ( а.с. З, 4 ) та іншими доказами.

Твердження ОСОБА_2 про те, що він не втікав, а його викрали двоє невідомих чоловіків та насильно вивезли в невідомому йому напрямку є надуманими і не узгоджуються з іншими доказами.

Так, свідок ОСОБА_5 показав, що місце, де працював ОСОБА_2, проглядалося з усіх боків і поява у вказаному місці сторонніх осіб чи транспортного засобу була б негайно виявлена.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили, що приймали участь у розшуку ОСОБА_2 Через два дні вони виявили втікача ОСОБА_2, який їхав на велосипеді від села ОСОБА_8 до села Перещепина Новосанжарського району. На крик «стій», ОСОБА_2 зіскочив з велосипеда, кинув його на ОСОБА_6 і почав тікати. В ході переслідування ОСОБА_2 спіткнувся, а потім, розвернувшись, ударив ОСОБА_7 в лоб кулаком. Після цього ОСОБА_2 був затриманий та доставлений в колонію. На запитання про причину втечі, ОСОБА_2 спочатку пояснити нічого не міг, в подальшому став пояснювати це проблемами з дружиною.

Таким чином, про своє викрадення ОСОБА_2 спочатку не говорив, а його намагання втекти від працівників виправної установи, яких він знав, та чинити їм опір, лише підтверджують факт втечі.

Аналізуючи зазначені докази, колегія суддів вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні втечі з місця позбавлення волі. Висунута ОСОБА_2 версія про його викрадення слід оцінити лише як спробу уникнути відповідальності за вчинене.

При визначенні міри покарання суд правильно врахував тяжкість вчинених злочинів, особу винного і призначив ОСОБА_2 покарання, яке відповідає вчиненому та даним про особу винного.

У зв’язку з викладеним твердження в апеляції прокурора про надмірну м’якість призначеного ОСОБА_2 покарання не заслуговує на увагу.

Підстав для заміни чи скасування і задоволення поданих апеляцій не вбачається.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

У Х В А Л И Л А :

Апеляції прокурора, який підтримував державне обвинувачення в суді першої інстанції та засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення , а вирок Машівського районного суду Полтавської області від 14 грудня 2010 року стосовно ОСОБА_2 залишити без змін.

С У Д Д І :

ОСОБА_1 ОСОБА_9 ОСОБА_10