УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року січня «18» дня Колегія суддів судової палати у
кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого- Склярова В.М.
суддів - Бордачова В.М
- Мельник Т.О.
за участю прокурора - Бородіної І.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі кримінальну справу за
апеляцією прокурора Білогірського району Левадного С.В. на вирок Білогірського
районного суду Автономної Республіки Крим від 16 листопада 2006 року, яким
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, уродженець м.Хакулабад Наринського району Намаганської області Узбекистану, неодружений, не
працюючий, не судимий,
ЗАСУДЖЕНИЙ: за ст. 121 ч.1 КК України на 5 років позбавлення волі,
за ст. 309 ч.1 КК України на 1 рік позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш
суворим остаточне покарання визначено у виді 5-ти років позбавлення волі.
Строк відбування покарання обчислено з 27 вересня 2006 року.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь Міністерства фінансів
Автономної Республіки Крим за стаціонарне лікування ОСОБА_2 - 1384 грн. 10 коп. і
у рахунок відшкодування судових витрат на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України у АР
Крим- 117 грн. 67 коп.
Цивільний позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Справа №11-93/2007 року Головуючий
Категорія: ст.ст.121 ч.1, 309 ч.1 КК України у 1 інстанції суддя Ніколаєв Г.М.
Доповідач суддя Бордачов В.М.
Питання про речові докази вирішено згідно зі ст. 81 КПК України.
ВСТАНОВИЛА:
Відповідно до вироку, ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за вчинення злочинів за
таких обставин.
25 січня 2006 року, близько 20 год., ОСОБА_1, знаходячись у будинку по АДРЕСА_1, у стані алкогольного сп'яніння, під час
сварки с ОСОБА_2, яка виникла раптово та переросла в бійку, умисно наніс йому два удари
кулаком в ділянку обличчя, від яких потерпілий упав, після чого спочатку наніс йому удар
кулаком в обличчя, а потім табуретом зі цвяхами, які стирчали, численні удари в ділянку
голови і невстановленим гостро-колючим предметом удар в шию, заподіявши ОСОБА_2
ТЯЖКІ тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
Наприкінці серпня 2006 року, близько 17 год., ОСОБА_1, у поля за селом Ударне
Білогірського району, зірвав верхівку з листям і суцвіттям з куща дикорослої коноплі, які приніс
до місця проживання у будинок по АДРЕСА_1 з яких, шляхом висушування,
незаконно виготовив 13,23 г. особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу
(марихуани), який надалі незаконно, без мети збуту, зберігав за вказаною адресою до 16
вересня 2006 року.
У судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе визнав повністю.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції,
посилаючись на те, що при призначенні покарання судом першої інстанції не враховані
визнання вини засудженим, щире каяття у вчиненому, часткове відшкодування потерпілому
матеріальної шкоди, дані про особу засудженого, раніше не судимого, а також поведінку
потерпілого, який спровокував сварку, просити вирок щодо ОСОБА_1 змінити, звільнивши
його від відбування призначеного покарання з випробуванням і з іспитовим строком З
роки.
Крім того, апелянт посилається на необгрунтоване визнання рецидиву злочинів, як
обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_1, оскільки останній раніше не був засуджений.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію, перевіривши
матеріали справи і обговоривши доводи апелянта, колегія судців дійшла висновку, що
апеляція підлягає частковому задоволенню.
Висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч.1
КК України відповідають фактичним обставинам справи, обґрунтовані зібраними по справі
доказами, які всебічно і об'єктивно досліджені судом: показання ОСОБА_1, в яких він визнав
себе винним, а також потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4
(т.1 а.с. 31), ОСОБА_1. (т.1 а.с. 36), ОСОБА_5. (т.1 а.с. 38), ОСОБА_6 (т.1 а.с. 39), дані
протоколу очної ставки між потерпілим і засудженим (т.1 а.с. 49-52), висновками судово-
медичної експертизи (т.1 л.д. 58-59), відповідно до якої у потерпілого було виявлено ТЯЖКІ
тілесні ушкодження у виді відкритої проникної хребтово-спинномозкової травми на рівні С4
хребта - забиття шийного відділу хребта з частковим порушенням провідності спинного мозку,
колото-різаної рани задньої поверхні шиї справа на рівні С4-С5, а також закрита черепно-
мозкова травма у формі забиття головного мозку 2 (середнього) ступеня, субарахноідальний
крововилив, численні забито-різані рани м'яких тканин голови в лівої лобно-тім'яній ділянці,
синці очних ямок, які відносяться до СЕРЕДНЬОЇ тяжкості тілесним ушкодженням і синці
правої лопатки, які є ЛЕГКИМИ тілесними ушкодженнями, що не спричинили короткочасний
розлад здоров'я.
Висновки суду про винність ОСОБА_1 у незаконному придбанні, виготовленні і
зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, підтверджуються доказами, які вважаються
дослідженими і встановленими в судовому засіданні у порядку ст. 299 КПК України, оскільки
дані фактичні обставини ніким по справі не оспорювалися.
Порушень кримінально-процесуального закону при проведенні досудового слідства і
судового розгляду справи щодо ОСОБА_1, які б могли бути підставою для скасування вироку,
не встановлено.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст. 121 ч.1 КК України, як умисне тяжке
тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент
заподіяння, а також за ст. 309 ч.1 КК України, як незаконне придбання, виготовлення і зберігання
наркотичних засобів без мети збуту.
Що ж стосується покарання, призначеного засудженому ОСОБА_1, то колегія суддів
зазначає, що при цьому судом першої інстанції було враховано ступінь тяжкості вчинених
злочинів, особу засудженого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, зважаючи на конкретні обставини, які є специфічними для цієї справи: вчинення
злочинів, один з яких відноситься до числа тяжких та вчинен у стані алкогольного сп'яніння, а
також дані про особу засудженого, який не працює, характеризується негативно, суд
обґрунтовано дійшов висновку, що підстави для звільнення засудженого від відбування
покарання з випробуванням шляхом застосування ст. 75 УК України по справі відсутні, а
необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів є покарання в
умовах позбавлення волі.
За таких обставин, підстав для задоволення апеляції прокурора Білогірського
району в частині призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК України,
колегія суддів не знаходить.
Разом з тим, згідно зі ст. 34 КК України, рецидивом злочинів визнається вчинення
нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.
Проте, суд при призначенні міри покарання помилково визнав обставиною, яка обтяжує
покарання засудженого, - рецидив злочинів, оскільки згідно з наявними матеріалами справи,
правильно наведеними у вступній частині вироку, ОСОБА_1 раніше не судимий, у зв'язку з чим
апеляція прокурора в цій частині є обгрунтованою і підлягає задоволенню, а таке посилання
суду підлягає виключенню з вироку, що не впливає на міру покарання, оскільки враховуючи
щире каяття у вчиненому ОСОБА_1, часткове відшкодування заподіяної потерпілому
матеріальної шкоди, суд призначив йому мінімальне покарання, встановлене санкцією
кримінального закону, який передбачає більш сувору відповідальність, і вважати таке покарання
надмірно суворим, або явно несправедливим, колегія суддів підстав не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365 - 366 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора Білогірського району Автономної Республіки Крим радника
юстиції Левадного Є.В. задовольнити частково.
Вирок Білогірського районного суду Автономної Республіки ,. Крим від 16
листопада 2006 року щодо засудженого ОСОБА_1 змінити,
виключивши з мотивувальної частини посилання про визнання обставиною, що обтяжує
покарання, рецидив злочинів.
В решті вирок Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 16
листопада 2006 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.