Справа №22ц-2820 2006 р.                         Головуючий у 1 інстанції Бортницька В.В.

Категорія 34                                                           Доповідач Антоненко B.I.

        УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Антоненко В.І., суддів: Поліщука М.А.., Тракало В.В., при секретарі Колесник Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Іванковичівської сільської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_6, про визнання недійсними рішень, державних актів про право власності на землю та свідоцтв про право на спадщину.

Заслухавши доповідь  судді апеляційного суду, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

                  встановила:

У лютому 2004 року позивачі звернулись до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовували тим, їх мати ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. На підставі заповіту від 4 серпня 1993 року все своє майно вона заповіла дітям: позивачкам, їх брату ОСОБА_8 та їх сестрі ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер брат позивачок ОСОБА_8 Відповідно до Державного акта на право власності на землю від 25 вересня 2002 року, виданого на підставі рішення Іванковичської сільської ради від 17 травня 2002 року, ОСОБА_9 передано у приватну власність земельну ділянку розміром 0,85 га по АДРЕСА_1, на якій знаходився будинок матері. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 померла. Спадщину після неї прийняли відповідачки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках, отримавши 28 жовтня 2003 року свідоцтво про право на спадщину за законом та 29 квітня 2004 року - Державні акти на право приватної власності на землю. Рішенням Васильківського міськрайонного суду від 18 червня 2004 року визнано за ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 по 1/4 частці за кожним у порядку спадкування після їх матері ОСОБА_7 і брата ОСОБА_8 Визнано право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках на 1/4 частку вказаного будинку у порядку спадкування після їх матері ОСОБА_9 Посилаючись на те, що приватизація земельної ділянки була проведена з порушенням їх прав  на землю, позивачки просили визнати рішення ради,

державні акти на право власності на землю та свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку недійсними.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду від 11 липня 2006 року позов задоволено. Визнано недійсними: рішення Іванковичської сільської ради від 17 лютого 2002 року про передачу у приватну власність ОСОБА_9 земельної ділянки площею 0.85 га по АДРЕСА_1 Васильківського району Київської області, Державний акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку, виданий ОСОБА_9 25 вересня 2002 року, свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 28 жовтня 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та Державні. акти на право приватної власності на вказану земельну ділянку, видані 29 квітня 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи.

Апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено, що матері позивачів ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на праві власності належав жилий будинок АДРЕСА_1. Спадщину після померлої прийняли її діти: позивачки, їх брат ОСОБА_8 та їх сестра ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер брат позивачок. ОСОБА_8 Відповідно до Державного акта на право власності на землю від 25 вересня 2002 року, виданого на підставі рішення Іванковичської сільської ради від 17 травня 2002 року ОСОБА_9 передано у приватну власність земельну ділянку розміром 0,85 га по АДРЕСА_1, на якій знаходився будинок матері. 15 квітня 2003 року ОСОБА_9 померла. Спадщину після неї прийняли відповідачки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках, отримавши 28 жовтня 2003 року свідоцтво про право на спадщину за законом та 29 квітня 2004 року - Державні акти на право приватної власності на землю. Рішенням Васильківського міськрайонного суду від 18 червня 2004 року визнано за ОСОБА_5., ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 по 1/4 частці за кожним у порядку спадкування після їх матері ОСОБА_7 і брата ОСОБА_8 Визнано право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках на 1/4 частку вказаного будинку у порядку спадкування після їх матері ОСОБА_9

Ухвалюючи рішення про визнання недійсними правоустановчих документів на спірну земельну ділянку, суд виходив з того, що після ОСОБА_7 до її спадкоємців перейшло право користування присадибною земельною ділянкою у розмірі 0,40 га згідно зі ст. 30 ЗК України /в редакції 1992 року/, тому передача у приватну власність ОСОБА_9 земельної ділянки розміром 0,85 га, до складу якої входить і земельна ділянка розміром 0,40 га, порушує права інших спадкоємців і є незаконною.

З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він суперечить вимогам закону та обставинам справи.

Відповідно до положень ч.4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.

В порушення зазначених вимог закону суд при розгляді справи не врахував висновки і мотиви, викладені в ухвалі Верховного Суду України від 9 березня 2006 року, та не з"ясував, який розмір земельної ділянки був визначений для будівництва та ослуговування спірного жилого будинку та господарських будівель, і чи є таким зазначений розмір 0,40 га, а також не вказав, з яких підстав підлягають визнанню недійсними акти щодо землекористування земельною ділянкою за межами землекористування ОСОБА_7

В порушення вимог ст. 10 ЦПК України суд не роз'яснив особам, які беруть участь у справі, їх право на пред'явлення позовних вимог про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування та не попередив їх про наслідки вчинення чи невчинення вказаної процесуальної дії.

Визнавши недійсними акти про право власності на спірну земельну ділянку, суд фактично залишив невирішеним по суті спір щодо прав на земельну ділянку, оскільки не визначив, хто із сторін і в яких розмірах має право на спірну земельну ділянку.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд в суд першої інстанції, оскільки суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не може бути усунений ухваленням додаткового рішення.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, більш повно з'ясувати обствини справи, права та обов'язки сторін, перевірити обґрунтованість доводів та заперечень сторін, зібраним доказам дати належну правову оцінку та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст.311, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду від 11  липня 2006 року скасувати і справу направити на новий розгляд до того ж  суду іншим суддею.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.