Справа №1-25/10 14.12.2010 14.12.2010 14.12.2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11 – 759/2010 року Головуючий суду першої інстанції

Категорія: ч.2 ст.186 КК України ОСОБА_1

Доповідач апеляційного суду ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючої Погорєлової Г.М.

Суддів Пісного І.М., Олещук Т.Л.

за участю прокурора Іванова А.О.

засудженого ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 29 вересня 2010 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, судимого:

1) 25.08.2009 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ч.2 ст.186 КК України до 5 років позбавлення волі;

2) 22.04.2010 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч.2 ст. 186 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі;

3) 08.06.2010 року Заводським районним судом м. Миколаєва за ч.2 ст. 186, ч.3 ст. 358, ст.70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування шкоди 2800 грн..

Вироком суду ОСОБА_3 визнано винним в тому, що 31 грудня 2008 року близько 14 год. 00 хв., знаходячись біля торгового кіоску ПП «Іващенко» по пр. Корабелів, 15 в м. Миколаєві, з корисливих мотивів, діючи повторно, через відкрите вікно кіоску відкрито викрав майно, що належить ОСОБА_4 , а саме картки поповнення рахунку операторів мобільного зв’язку в кількості 68 штук, чим спричинив ОСОБА_4 шкоду на загальну суму 2800 грн. З місця події ОСОБА_3 зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

В апеляції засуджений ОСОБА_3, не оспорюючи обставин вчиненого ним злочину, просить пом’якшити йому покарання. Посилається на те, що він має на утриманні двох неповнолітніх дітей, доглядає за батьками похилого віку. Вважає, що остаточне покарання за сукупністю злочинів визначено судом без урахування того, що він засуджений попередніми вироками за аналогічний злочин.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого на підтримку апеляції, думку прокурора, який вважав, що вирок повинен бути залишеним без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оцінивши досліджені докази, суд правильно встановив фактичні обставини вчинення злочину засудженим та вірно кваліфікував його дії за ч.2 ст. 186 КК України, що апелянт не оспорює.

При призначені покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступень тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання.

Засуджений ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, характеризується посередньо.

При цьому суд 1-ої інстанції врахував, як пом’якшуючу покарання обставину, те, що він щиро розкаявся у вчиненому.

Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд призначив засудженому за вчинений злочин мінімальне покарання, передбачене санкцією статті, за якою він визнаний винним, та визначив йому до відбуття остаточне покарання відповідно до вимог ст. 70 КК України.

Колегія суддів вважає, що суд призначив засудженому покарання, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Підстав для пом’якшення призначеного покарання не вбачається.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 29 вересня 2010 року стосовно ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляцію засудженого – без задоволення.

Головуюча

Судді