Справа №1-129/10 02.12.2010 02.12.2010 02.12.2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11 – 694/10р. Головуючий суду першої інстанції

Категорія: ч.2 ст. 190 КК України ОСОБА_1

Доповідач апеляційного суду

ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого Куценко О.В.

Суддів Кателіна В.П., Олещук Т.Л.

за участю прокурора Данчука В.М.

захисника ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3 на вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 вересня 2010 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, судимий 20.10.2004 року Голосіївським районним судом м. Києва за ч. 2 ст.190, ч. 2 ст.185, ч. 3 ст.358, ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі, 16.01.2008 року звільнений умовно-достроково на строк 1 рік 6 місяців 24 дні,

засуджений за ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 20.10.2004 року та остаточно призначено покарання за сукупністю вироків 3 роки позбавлення волі.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 42495, 5 грн.

Вироком суду ОСОБА_4 визнано винним в тому, що в період з 15 липня 2009 року по 19 серпня 2010 року він, діючи за попередньою змовою з двома іншими особами, кримінальна справа щодо яких виділена в окреме провадження, знаходячись в м. Очакові Миколаївської області, повторно, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_5 та ОСОБА_6, повідомивши останнім завідомо неправдиву інформацію про те, що ОСОБА_4 є впливовою особою та може сприяти вирішенню питання про звільнення з під варти їх сина ОСОБА_7, під цим приводом заволоділи грошима потерпілих на загальну суму 10000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України становить 76991 грн., та 4000 грн., а саме: 16.07.2009 року на території КП «Очаківський ринок» заволоділи грошима потерпілих у сумі 2000 грн., 24.07.2009 року на території бази відпочинку «Прибій» грошима потерпілих у сумі 2000 грн., 03.08.2009 року на території цієї ж бази 6000 доларів США, 15.08.2009 року 2000 доларів США, а 19.08.2009 року на території КП «Очаківський ринок» - 2000 доларів США.

Після чого ОСОБА_4 та інші особи з місця події зникли, розпорядившись злочинно здобутим майном потерпілих на власний розсуд.

В апеляції засуджений ОСОБА_4, не оспорюючи обставин вчиненого ним злочину, просить пом’якшити призначене вироком покарання. Просить врахувати, що він щиро розкаявся у вчиненому злочині, від правосуддя не переховувався, добровільно відшкодував частину завданої шкоди та зобов’язується відшкодувати іншу частину, а також, що він має на утриманні хворих мати та дружину.

Захисник ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 в апеляції просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_4 за відсутністю в діях складу злочину. Вказує на те, що між учасниками події були цивільно-правові відносини про надання послуг по захисту сина потерпілого в суді. ОСОБА_4 добровільно повернув 5000 доларів США та не заперечував, що поверне всі гроші, тому вказувати на те, що він діяв з метою обману, щоб не повернути гроші, необґрунтовано. Посилається на те, що обвинувальний вирок суду ґрунтується на припущеннях, а умисел його підзахисного на шахрайство не доведений.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_3 на підтримку апеляцій, думку прокурора, який вважав, що вирок повинен бути залишеним без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який він засуджений, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку, яким надана належна правова оцінка.

Засуджений ОСОБА_4 не оспорює доведеності його вини у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом та викладених у мотивувальній частині вироку.

Крім того, як вбачається з показань потерпілого ОСОБА_5, 13 липня 2009 року його сина було затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 КК України. Цього ж дня його дружина ОСОБА_6 розповіла про те, що сталося ОСОБА_8, який запропонував їй допомогу у звільненні сина, та повідомив, що працює разом зі своїм двоюрідним братом – ОСОБА_9 в СБУ та має впливових людей в м. Києві.

18 липня 2009 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 познайомили їх з ОСОБА_4, як впливовою особою, яка може сприяти звільненню їх сина від кримінальної відповідальності. Для вирішення вказаних питань він з дружиною передавали останнім гроші, а всього загальною сумою 10000 доларів США та 4000 грн. Після чого ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 почали переховуватися від потерпілих. Після неодноразових вимог повернути гроші та звернення до правоохоронних органів ОСОБА_4 повернув їм 5000 доларів США.

Потерпіла ОСОБА_6 повністю підтвердила показання ОСОБА_5 та додатково показала, що, крім них, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 пропонували допомогу ще ОСОБА_10 у звільненні її сина.

Свідок ОСОБА_10 показала, що 13 липня 2009 року її сина було затримано за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ст. 115 КК України. Наприкінці липня 2009 року до неї на мобільний телефон подзвонила ОСОБА_6, син якої був затриманий разом з її сином, та запропонувала зустрітися з людьми, які допоможуть звільнити їх синів. Зустрівшись з ними, вони представилися співробітниками СБУ та запропонували свою допомогу у вирішенні питання про звільнення її сина та повідомили, що це буде коштувати від 3000 до 10000 доларів США. Вона від їх допомоги відмовилась, але потерпілі ОСОБА_6 з їх пропозицією погодилися.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_4 працював у нього на посаді радника з безпеки Комітету координації МВС та військових формувань, також в комітеті невеликий проміжок часу працювали ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Потерпілих ОСОБА_6 він не знає, ніяких доручень ОСОБА_4 з приводу юридичної допомоги по захисту їх сина не давав. Коли ОСОБА_4 їздив до м. Очакова, то в Комітеті вже не працював, тому він не міг давати йому ніяких доручень.

Таким чином, перевіривши досліджені докази в їх сукупності, суд 1-ої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про вину ОСОБА_4 у вчиненні злочину та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 190 КК України, як шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди потерпілому.

Доводи захисника ОСОБА_3 про те, що вина його підзахисного у шахрайстві не доведена, є безпідставними. Як встановлено в судовому засіданні, у ОСОБА_4 не було ніяких повноважень по наданню юридичної допомоги по захисту сина потерпілих. ОСОБА_4 разом з іншими особами повідомив потерпілим про себе неправдиву інформацію про можливість сприяти звільненню їх сина від кримінальної відповідальності. Ці обставини підтверджують направленість умислу ОСОБА_4 на шахрайство.

При призначені покарання засудженому суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступень тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання.

Засуджений ОСОБА_4 вчинив злочин середньої тяжкості. Як особа, за місцем проживання та роботи характеризується з позитивної сторони, але раніше судимий за вчинення умисних, корисних злочинів, в тому числі і за шахрайство, знову вчинив злочин під час умовно-дострокового звільнення.

Як пом’якшуючи покарання обставини, суд врахував те, що засуджений частково відшкодував матеріальну шкоду.

Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про можливість виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів за умови ізоляції його від суспільства та призначив йому за ч. 2 ст. 190 КК України покарання у виді позбавлення волі, остаточно визначивши йому покарання відповідно до вимог ст. 71 КК України.

Колегія суддів вважає, що суд призначив засудженому покарання, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому підстав для пом’якшення призначеного покарання не вбачає.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 вересня 2010 року стосовно ОСОБА_4 залишити без зміни, а апеляції засудженого та його захисника ОСОБА_3 – без задоволення.

Головуючий

Судді