УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2008 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Декайла П.В.
Суддів - Гавриш Г.П., Максимовича Ю.А.
З участю прокурора - Сліворської Г.Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні в М.Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1. на вирок Монастириського районного суду від 23 листопада 2007 року, яким
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1народження, уродженець с.Швейків Монастириського району, Тернопільської області, українець, гр. України, працюючий головою правління ВАТ" Монастириське АТП 16151", жительАДРЕСА_1, не судимий
засуджений за ч.2 ст.364 КК України з застосуванням ст.69 КК України до 5-ти років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади;
- за ч.2 ст.366 КК України з застосуванням ст.69 КК України до 2-х років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання засудженому ОСОБА_1. визначено у вигляді 5-ти років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади.
На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_1. звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік.
Відповідно до п.п. 3, 4 ст.76 КК України засудженого ОСОБА_1. зобов'язано повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи і періодично з'являтися в ці органи для реєстрації. Міра запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1. залишена
Справа № 11-129 Головуючий у 1-й інстанції - Костюк М.І.
Категорія- ст.ст. 364 ч.2, 366 ч.1 КК України Доповідач - Гавриш Г.П.
попередня - підписка про невиїзд з постійного місця проживання.
Згідно вироку суду ОСОБА_1. визнаний винним та засуджений за вчинення злочинів при слідуючих обставинах.
Так, ОСОБА_1., працюючи на посаді голови правління ВАТ "Монастириське АТП 16151" та являючись в силу займаної посади службовою особою, умисне, з корисливих мотивів в інтересах очолюваного ним транспортного підприємства, використав своє службове становище всупереч інтересам служби, вніс завідомо неправдиві дані в офіційні документи, розрахунки для отримання субвенцій з державного бюджету за перевезення деяких категорій громадян згідно діючого законодавства, завищив тарифи по оплаті за проїзд та кількість здійснених рейсів, внаслідок чого незаконно отримав субвенцій на загальну суму 229 109 грн. 92 коп., чим заподіяв державним інтересам тяжкі наслідки. Крім того включав у розрахунки відшкодування оплату за проїзд на міжобласних рейсах.
Зокрема 2 січня 2004 року та 2 січня 2005 року між Монастириською райдержадміністрацією та ВАТ "Монастириське АТП 16151" укладалися договори на перевезення в 2004-2005 роках автотранспортом пільгової категорії громадян згідно чинного законодавства, а адміністрація в свою чергу зобов'язалася оплатити витрати по перевезенню пільговиків на приміських маршрутах відповідно до розрахунків, поданих перевізником.
Проте, в порушення вимог п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року, п. 6.8 "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", ОСОБА_1. за період з 01.01.2004 р. по 30.12.2005 р. подав в управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації завищені розрахунки, що не відповідали первинним даним бухгалтерського обліку на відшкодування витрат по перевезенню пільгової категорії громадян відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального розвитку" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що призвело до незаконного отримання субвенцій державного бюджету на загальну суму 229 109 грн. 92 коп. Із вищезазначеної суми на відшкодування витрат, пов'язаних з перевезенням окремих категорій громадян (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни, сім'ї загиблих, особи які мають особливі заслуги перед батьківщиною) в сумі 217 032 грн. 31 коп. та на відшкодування витрат пов'язаних з перевезенням громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС - в сумі 12 077 грн.
В своїй апеляції та змінах до неї засуджений ОСОБА_1. просить вирок суду скасувати, а дану кримінальну справу направити для проведення додаткового розслідування, оскільки на його думку, висновки суду про доведеність його вини не підтверджуються доказами, що були зібрані в процесі досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні. Крім цього апелянт вважає, що при порушенні кримінальної справи були допущені грубі помилки в застосуванні кримінально-процесуального законодавства, оскільки в порушення вимог ст.31 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад"
відносно нього як депутата Монастириської районної ради, кримінальну справу вправі був порушити лише прокурор області.
Заслухавши доповідача, виступ засудженого, міркування прокурора, яка вважає, що вирок слід залишити без змін, розглянувши матеріали кримінальної справи та дослідивши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до переконання, що подана апеляція до задоволення не підлягає.
Висновки суду, викладені у вироку, відповідають фактичним обставинам справи. Винність ОСОБА_1. у вчиненні злочинів, за які його засуджено, стверджується доказами зібраними під час проведення досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні.
Не визнаючи своєї вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів, ОСОБА_1. разом з тим в судовому засіданні не заперечував того факту, що обліку громадян, які користуються пільгами при перевезенні в АТП немає, а звіти він подавав в управління праці і соціального захисту населення з розрахунку коштів, затверджених сесією районної Ради на початку року, як субвенції на покриття затрат на перевезення пільгових категорій пасажирів. В своїй роботі він керувався ст.37 Закону України "Про автомобільний транспорт", якою визначено, що транспортні організації зобов'язані безкоштовно перевозити населення району, яке має право на пільговий проїзд, а також п.31 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту. ОСОБА_1. стверджував, що в договорах з Монастириською райдержадміністрацією зазначено, що ВАТ "Монастириське АТП-16151" повинно здійснювати без обмежень перевезення пільговиків, посилаючись при цьому на вимоги Інструкції №150 від 27 травня 1996 року "Про порядок обліку пасажирів, що перевозяться громадським транспортом на маршрутах". Даною інструкцією ОСОБА_1. керувався у своїй діяльності тому, що досконалої методики визначення суми субвенцій по пільговому перевезенню пасажирів немає. В зв'язку з цим вважає, що діяв законно, а будь-якого умислу на незаконне отримання субвенцій не мав.
Покази ОСОБА_1. щодо відсутності обліку пільговиків в АТП, підтвердила допитана в судовому засіданні в якості свідка головний бухгалтер АТП-16151 ОСОБА_2. Свідок пояснила, що інструктивних матеріалів визначення кількості пільгового перевезення пасажирів не було, а витрати на перевезення пільгових категорій пасажирів визначали по вартості квитка та кількості перевезених платних пасажирів, виходячи із рішення обласної Ради, щодо додаткового виділення шести пільгових місць на рейс. ОСОБА_2. ствердила, що всі розрахунки проводив ОСОБА_1., які потім направлялися в управління праці і соціального захисту населення для відшкодування субвенцій. Покази даного свідка в цій частині підтверджуються долученими до матеріалів справи копіями розрахунків витрат на перевезення пільгових категорій населення по ВАТ Монастириське АТП-16151.(т.1 а.с.63-74, 276-290).
Свідок ОСОБА_3., яка працює бухгалтером АТП-16151, в судовому засіданні підтвердила, що щомісячні розрахунки їй подавали ОСОБА_1. і головний бухгалтер. Ці розрахунки були затверджені ОСОБА_1а свідок лише перевіряла правильність арифметичних даних.
Винність ОСОБА_1. у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 364 ч.2, 366 ч.2 КК України, стверджується показами допитаного в судовому засіданні в якості свідка, начальника КРУ в Монастириському районі ОСОБА_4., який пояснив, що контрольно-ревізійним управлінням проводилася планова ревізія діяльності ВАТ "Монастириське АТП-16151" в частині відшкодування бюджетних коштів по пільговому перевезенню пасажирів. Згідно даної ревізії було встановлено незаконне повернення АТП субвенцій за 2004-2005 роки з державного бюджету на загальну суму 229 109 грн. 92 коп. Це пояснюється тим, що керівництвом АТП завищувалася кількість здійснених рейсів та включалася в розрахунок подвійна вартість квитка, а також включалися в розрахунок відшкодування субвенцій перевезення пільгової категорії пасажирів на міжобласних рейсах.
Свідок ОСОБА_5старший контролер Монастириського КРУ, яка приймала участь в проведенні вищезгаданої ревізії, в судовому засіданні пояснила, що під час ревізії діяльності АТП необхідно було встановити чи відповідають розрахунки, подані підприємством управлінню соцзахисту для відшкодування субвенцій за пільгове перевезення населення, бухгалтерському обліку та чи є вони достовірні. В процесі ревізії було встановлено, що бухгалтерські дані розходяться з даними розрахунків, які подавало АТП в управління соціальної політики і завищені в два рази. Ревізію проводили тільки на підставі наданих бухгалтерських документів і лише по маршрутах на які були укладені договори на перевезення із райдержадміністрацією. Свідок пояснила, що Інструкція №150 в процесі ревізії не застосовувалася, оскільки її не використовував і сам перевізник при розрахунках, які подавалися ним в управління соціальної політики.
Аналогічні покази дав суду 1-ї інстанції головний контролер-ревізор КРУ в Монастириському районі ОСОБА_6допитаний в якості свідка, який теж приймав участь в проведенні зазначеної ревізії.
Покази вищевказаних свідків підтверджуються актом №24-21/4 від 10.02.2006 року ревізії законності отримання та використання субвенцій з державного бюджету на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян у ВАТ "Монастириське АТП-16151" за 2004-2005 роки. Даним актом ревізії встановлено, що в період з 01.01.2004 року по 31.12.2005 року подано завищених розрахунків, що не відповідають даним первинного бухгалтерського обліку на відшкодування витрат по перевезенню пільгової категорії громадян відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що призвело до незаконного отримання субвенцій з державного бюджету, на загальну суму 229109 грн. 92 коп.
Цим самим порушено п.5 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" та п.3 ст.8, п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 14.07.1999 р.
№996-Х1У.(т.1а.с.28-39)
Все вищенаведене спростовує твердження ОСОБА_1. в своїй апеляції щодо недослідження в судовому засіданні доказів здобутих в процесі досудового слідства.
Дана ревізія проводилася за участю ОСОБА_1., як керівника підприємства та головного бухгалтера ОСОБА_2. Факт підписання ОСОБА_1. даного акту ревізії свідчить про те, що останній погодився з виявленими під час ревізії порушеннями, компетентність її проведення сумніву не піддавав, а висновки не оскаржував в установленому законом порядку.
Що стосується посилання ОСОБА_1. в апеляції на ту обставину, що контролюючим органом не враховано вимоги Інструкції №150 "Про порядок обліку пасажирів, що перевозяться громадським транспортом на маршрутах", то судом 1-ї інстанції подібне посилання вірно визнано безпідставним, оскільки дана Інструкція є відомчою, стосується обліку всіх категорій пасажирів, що перевозяться транспортом і застосовується для складання статистичних даних, а томі судом при розгляді даної кримінальної справи до уваги не приймалася. Крім цього дана інструкція і не використовувалася ОСОБА_1. при здійсненні відповідних розрахунків, чого він сам не заперечував у своїх поясненнях.
Посилання ОСОБА_1. в апеляції на те, що при постановлені вироку судом не враховано вимоги щодо спеціального порядку порушення кримінальної справи передбаченого ст.31 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", згідно якої кримінальна справа відносно нього як депутата Монастириської районної Ради могла бути порушена лише прокурором області, є безпідставними і спростовуються наступним.
Згідно довідки Монастириської районної ради №52/2-10 від 13.03.2008 року, яка долучена ОСОБА_1. до поданих ним змін до апеляції, днем початку його повноважень як депутата районної ради згідно рішення першої сесії Монастириської районної ради п'ятого скликання необхідно вважати 26 квітня 2006 року.
Кримінальна ж справа стосовно ОСОБА_1. була порушена 18 квітня 2006 року, тобто на час коли він ще не приступив до виконання своїх повноважень, як депутат місцевої ради, а отже в зв'язку з цим як особа не підпадав під вимоги ст.31 Закону України " Про статус депутатів місцевих рад".
Детально проаналізувавши всі докази по справі в їх сукупності суд 1-ї інстанції прийшов до вірного переконання про доведеність вини ОСОБА_1. у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 364 ч.2, 366 ч.2 КК України, так як він працюючи на посаді голови правління ВАТ "Монастириське АТП-16151", являючись в силу займаної посади службовою особою, умисне, з корисливих мотивів в інтересах очолюваного ним підприємства використав своє службове становище всупереч інтересам служби, вніс завідомо неправдиві дані в офіційні документи - розрахунки для отримання субвенцій з державного бюджету за перевезення пільгових категорій громадян згідно діючого законодавства, завищив кількість здійснених рейсів та тарифи на оплату за проїзд, внаслідок чого незаконно отримав субвенцій на загальну суму 229109 грн. 92 коп., чим
заподіяв державним інтересам тяжкі наслідки.
Призначаючи покарання ОСОБА_1. суд 1-ї інстанції у відповідності до вимог ст.ст.50, 65 КК України, врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та ряд наявних обставин по справі в їх сукупності. Зокрема судом враховано те, що ОСОБА_1. позитивно характеризується за місцем проживання та праці, за час роботи на посаді голови правління ВАТ "Монастириське АТП-16151" не мав будь-яких стягнень і після вчинення даного злочину інших порушень законодавства не допускав. Очолюване ним підприємство не використало своїх договірних умов на відшкодування субвенцій за перевезення пільгових пасажирів в 2007 році. Все вищенаведене істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1. злочину.
Враховуючи всі наведені обставини суд 1-ї інстанції прийшов до вірного переконання, щодо можливості виправлення та перевиховання засудженого ОСОБА_1. без ізоляції його від суспільства, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком. Крім цього з урахуванням вищенаведеного суд 1-ї інстанції вважає за доцільне, застосувавши ст.69 КК України, не призначати засудженому ОСОБА_1. додаткової міри покарання, передбаченої санкціями ст.ст.364 ч.2, 366 ч.2 КК України, у вигляді позбавлення права обіймати певні посади.
Отже за наведених обставин колегія суддів вважає, що вирок суду є законним та обгрунтованим, а тому підстав до задоволення апеляції та скасування вироку немає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 356, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1залишити без задоволення, а вирок Монастириського районного суду від 23 листопада 2007 року, щодо нього - без змін.