Справа №22Ц - 3177/2006р.                                          Головуючий в 1 інстанції Пархоменко О.В.

Категорія 01,29,30                                                                   Доповідач у 2 інстанції Приходько К.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого    Назарчука Р.А.,

суддів              Приходька К.П., Заріцької А.О.,

при секретарі   Шешко О.Б.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою військової частини А - 0565 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 серпня 2006 року по цивільній справі за позовною заявою військової частини А - 0565 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення без надання іншого жилого приміщення,

встановила:

позивач в квітні 2006 року звернувся до суду з вказаним позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач проходив військову службу у В\Ч А - 0565.

22 грудня 2005 року за наказом Першого заступника начальника генерального штабу Збройних Сил України за НОМЕР_1 відповідача було звільнено в запас (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) за пунктом 63, підпункту «є» «Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України» затвердженого Указом Президента України від 07 листопада 2001 року №1053. Відповідача 28 січня 2006 року виключений із списків В\Ч А - 0565 наказом командира частини НОМЕР_2.

Під час проходження військової служби відповідач та члени його сім'ї дружина, дочка ОСОБА_3 2002 року народження, син ОСОБА_4 2004 року народження були вселені в гуртожиток позивача за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ордера НОМЕР_3.

Враховуючи, що відповідач звільнений зі служби за систематичне порушення трудової дисципліни позивач просив суд висилити його разом із членами його сім'ї із займаного житла без надання іншого житлового приміщення.

Під час розгляду справи склад сім'ї відповідача змінився у зв'язку з народженням сина ОСОБА_5 2006 року народження, а тому відповідач доповнив свої позовні вимоги і просив також висилити і сина відповідача з займаного житла без наданні іншого житла.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 серпня 2006 року в задоволені позову відмовлено.

Позивачем подана апеляційна скарга на рішення суду в якій він просять рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задоволити його позовні вимоги посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, постановлено на неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності з вимогами ст.125 ЖК України сім'ї військовослужбовців не може бути виселено без надання іншого житлового приміщення. Оскільки відповідач був вселений до гуртожитку як військовослужбовець, на час розгляду справи ні він ні його дружина не мають іншого житла, на утриманні мають трьох малолітніх дітей за таких обставин їх не може бути виселено з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення.

Проте з таким висновком суду першої Інстанції колегія суддів не може погодитися з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач проходив військову службу у В\Ч А - 0565 на посаді начальника ремонтної майстерні засобів зв'язку ремонтного взводу автомобільної техніки вузла мобільного зв'язку.

Під час проходження служби відповідач систематично порушував військову дисципліну і мав двадцять шість дисциплінарних стягнень. Відповідача наказом командира військової частини НОМЕР_4 попереджено про неповну службову відповідальність. Рішенням атестаційної комісії від 23 жовтня 2005 року відповідача визнано таким, що не відповідає займаній посаді та запропоновано звільнити з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту.

22 грудня 2005 року за наказом Першого заступника начальника генерального штабу Збройних Сил України за НОМЕР_1 відповідача було звільнено в запас (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) за пунктом 63, підпункту «є» «Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України» затвердженого Указом Президента України від 07 листопада 2001 року №1053. Відповідача 28 січня 2006 року виключений із списків В\Ч А - 0565 наказом командира частини НОМЕР_2.

Під час проходження військової служби відповідач та члени його сім'ї дружина, дочка ОСОБА_3 2002 року народження, син ОСОБА_4 2004 року народження були вселені в гуртожиток позивача за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ордера НОМЕР_3.

У відповідності до п.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.

Згідно з вимогами ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

Статтею 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх Сімей» встановлено, що до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці строкової і надстрокової служби та військової служби за контрактом Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, військ цивільної оборони, Державної спеціальної служби транспорту, а також інших військових формувань, що створюються Верховною Радою України, стратегічних сил стримування, які дислокуються на території України, військовослужбовці-жінки, курсанти військових навчальних закладів.

Враховуючи вищезазначене, після виключення відповідача 28 січня 2006 року із списків військової частини, відповідач не є тією особою, яка належить до військовослужбовців.

У відповідності з вимогами ч.1 ст.125 ЖК України не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення сім'ї військовослужбовців.

Згідно з вимогами ст.132 ЖК України сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку,

який їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням.

Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину.

Оскільки житло відповідачу було надане в зв'язку з проходженням військової служби, відповідач звільнений з військової служби (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) за пунктом 63, підпункту «є» «Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України» затвердженого Указом Президента України від 07 листопада 2001 року №1053 суд апеляційної інстанції вважає, що його та членів його сім'ї може бути виселено із спірного житла без надання іншого жилого приміщення.

Суд вважає, що з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь військової частини А - 0565 слід стягнути судові витрати за сплачене державне мито по 4,25 гривень, з кожного.

Колегія суддів вважає, що при постановлені рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального права, а тому за таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення яким слід задоволити позов.

На підставі наведеного та керуючись: ст.ст.307,309,313,316,317 ЦПК України колегія,

вирішила:

апеляційну скаргу військової частини А - 0565 задоволити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 серпня 2006 року скасувати та постановити нове рішення.

Позов військової частини А - 0565 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення без надання іншого жилого приміщення, задоволити.

Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 із гуртожитку АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь військової частини А - 0565 по 4,25 гривень сплаченого державного мита, з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.