Справа № 2-а-5925/10/2270
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2010 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-судді суддів ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
при секретаріОСОБА_4
за участі:представника Державної судової адміністрації України – ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Апеляційного суду Хмельницької області , Державної судової адміністрації України , Державного казначейства України , Міністерства фінансів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, –
В С Т А Н О В И В:
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що працює на посаді судді апеляційного суду Хмельницької області з 12.05.1992 року, має І кваліфікаційний клас судді, отримує довічне грошове утримання з 24 травня 2008 року.
У відповідності до ст. 44 Закону України "Про статус суддів" заробітна плата судді складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Постановою Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 р. з 1 січня 2006 року підвищено посадові оклади суддям та в основу посадового окладу судді покладено розмір мінімальної заробітної плати.
Однак, постановою Кабінету Міністрів України № 1310 від 31.12.2005 р. до постанови Кабінету Міністрів України № 865 внесено зміни та зазначено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Починаючи з 03.12.2007 року позивачу перераховано розмір заробітної плати на підставі вищевказаних постанов Кабінету Міністрів України і у подальшому, незважаючи на неодноразове підвищення мінімальної заробітної плати, не змінювався та не перераховувався з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України № 1310 від 31.12.2005 року.
Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2008 року визнано незаконними постанову Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; постанову Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 в частині доповнення пунктом 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 року зазначена постанова залишена без змін.
Позивач зазначає, що не дивлячись на те, що в судовому порядку визнано незаконність постанов Уряду, які визначали незмінність розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. при визначенні розміру посадових окладів суддів з часу їх прийняття, відповідачами не був здійснений перерахунок її заробітної плати, матеріальної допомоги і щомісячного грошового утримання за період з 03 грудня 2007 року до 01 червня 2010 року.
Позивач важає таку бездіяльність відповідачів протиправною і просить зобов'язати відповідачів здійснити даний перерахунок за період з 03 грудня 2007 року до 01 червня 2010 року, нарахувати та виплатити їй компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати за період з 03 грудня 2007 року до 01 червня 2010 року.
В судове засідання позивач не з'явилася, подала до суду заяву про зміну позовних вимог, в яких просить визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо не проведення перерахунку заробітної плати, матеріальної допомоги та щомісячного грошового утримання у відповідності до законодавчо встановлених розмірів мінімальної заробітної плати з 3 грудня 2007 року до 29 вересня 2010 року,зобов’язати відповідачів здійснити даний перерахунок заробітної плати та зобов’язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням їх термінів сплати.
Представники апеляційного суду Хмельницької області, Державного казначейства України і Міністерства фінансів України в судові засідання не з'явилися, хоча були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, подали до суду заперечення проти позову і просять розглянути справи у відсутність їх представників. Вони зазначили, що головним розпорядником коштів, передбачених у Державному бюджету на утримання судів загальної юрисдикції, є Державна судова адміністрація, а видатки, передбачені в Державному бюджеті України на 2007 - 2010 роки на оплату праці суддів, були здійснені державним казначейством України в повному обсязі від запланованих. Крім того, Державне казначейство України не має права розпоряджатись коштами, які призначені для фінансового забезпечення судів загальної юрисдикції.
Не погоджуючись з позовними вимогами, представник Державної судової адміністрації України в письмовому запереченні вказав, що Державна судова адміністрація України є державним органом, а тому у своїй діяльності керується нормами Конституції України, законів України та підзаконних актів. Розмір заробітної плати суддів встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року зі змінами та доповненнями. У спірний період вказана постанова була чинною. Здійснити відповідні перерахунки з урахуванням постанови Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2008 було неможливо, оскільки кошти для цих цілей не були передбачені у Державному бюджеті України. Оскільки сума коштів вказана у позовній заяві належить до асигнувань, які не були передбачені в Державному бюджеті України на 2007 - 2010 роки, то вони не передбачені і в кошторисах видатків відповідних бюджетних установ. Просив суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представника відповідача – Державної судової адміністрації України, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено в ході судового розгляду справи, ОСОБА_7 працює на посаді судді апеляційного суду Хмельницької області з 12 травня 2010 року і по теперішній час, має перший кваліфікаційний клас судді; з 24 травня 2008 року їй призначене довічне грошове утримання; заробітна плата позивача розраховувалась з посадового окладу в розмірі 2988 грн. (332 грн. х 9 = 2988 грн.).
Зазначені обставини підтверджуються довідкою апеляційного суду Хмельницької області № 06-38/10-42 від 27. 05. 2010 р. та довідками про розміри нарахованих та виплачених йому заробітної плати і щомісячного грошового утримання.
В судовому засіданні представник Державної судової адміністрації України підтвердив, що відповідно до п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України 03.09.2005 № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" посадовий оклад позивача визначався з розрахунку мінімальної заробітної плати в розмірі 332 грн. і перерахунок посадового окладу за період з 3 грудня 2007 року до 21 вересня 2010 року не провадився.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.92 і ч.1 ст.130 Конституції України виключно законами України визначаються судоустрій, судочинство і статус суддів. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
За змістом ч.3 ст.3 Закону України "Про статус суддів" однією з гарантій незалежності суддів є гарантоване державою фінансове та матеріально-технічне забезпечення суддів і судів.
З врахуванням статусу позивача - судді апеляційного суду як професійного судді, якому гарантовано належне фінансове та матеріально-технічне забезпечення (ч. 1 ст. 130 Конституції України) держава взяла на себе обов'язок забезпечити реалізацію цих гарантій, а тому вони не можуть бути звужені або скасовані іншими нормативними актами (ч. 3 ст. 22 Конституції України).
Відповідно до ст. 44 Закону України "Про статус суддів" у редакції, яка діяла на час існування спірних відносин, заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 "Про оплату праці суддів", яка набрала законної сили з 1 січня 2006 року, затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України. Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1 - 6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.
Додатком 4 до Постанови КМУ № 865 з 01.01.2006 року встановлені розміри посадових окладів керівників та суддів апеляційних судів, відповідно до якого посадовий оклад судді апеляційного суду Хмельницької області становить 9 розмірів мінімальних заробітних плат.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1310 від 31.12.2005 року затверджено зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865, а саме: постанову доповнено п. 4-1 наступного змісту: "Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться".
Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2008 року визнано незаконними: постанову Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1243 "Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; постанову Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; постанову Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865" в частині доповнення пунктом 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".
Приймаючи зазначену постанову, суд встановив, що Кабінет Міністрів України, в порушення п. 14 ст. 92 Конституції України, вийшов за межі своєї компетенції та перебрав на себе функцію законодавця щодо встановлення розмірів посадових окладів суддів, поставивши в залежність виплату заробітної плати суддям від розмірів мінімальної заробітної плати, з одночасною забороною їх перерахування, чим допустився обмеження гарантій незалежності і недоторканості суддів.
Постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 року набрала законної сили 19 серпня 2009 року після її перегляду в апеляційному порядку (ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 року) і є обов'язковою до виконання на всій території України відповідно до ст.124 Конституції України.
Кодекс адміністративного судочинства України встановлює обов'язковість судового рішення як одного з основних положень адміністративного процесу і закріплює його значення як принципу адміністративного судочинства, адже виконання судового рішення є кінцевою метою судового захисту особи.
Обов'язковість судових рішень гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод і Конституцією як право на судовий захист.
З системного аналізу положень ст. ст. 8, 19, 124 і 152 Конституції України вбачається, що наслідком визнання незаконним нормативно-правового акту є втрата ним чинності з дня набрання законної сили судовим рішенням.
Отже з моменту втрати чинності пунктом 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", яке мало місце 19 серпня 2009 року, відповідачі - Державна судова адміністрація України, Міністерство фінансів України та апеляційний суд Хмельницької області зобов'язані були застосовувати Постанову № 865 в первісній редакції та визначати розмір посадового окладу позивача виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, що діяло на день проведення виплат.
Статтею 10 Закону України "Про оплату праці" визначено, що розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України.
Статтею 55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" визначений розмір мінімальної заробітної плати: з 1 липня 2009 року - 630 грн., а з 1 жовтня 2009 року - 650 грн.
Відповідно до Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати", який спрямований на встановлення розміру прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, що забезпечить належний соціальний захист кожного громадянина України у період фінансово-економічної кризи, розмір мінімальної заробітної плати встановлено з 1 листопада 2009 року в розмірі 744 грн., з 1 січня 2010 року - 869 грн., з 1 квітня 2010 року - 884 грн., а з 1 липня 2010 року - 888 грн.
Відповідно до ст. 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" з 1 січня 2010 року розмір мінімальної заробітної плати складає 869 грн., з 1 квітня 2010 року - 884 грн., а з 1 липня 2010 року - 888 грн.
Саме виходячи з таких розмірів мінімальної заробітної плати повинен був розраховуватись посадовий оклад позивача починаючи з 19 серпня 2009 року.
За змістом ст. 130 Конституції України складовою основою конституційної гарантії незалежності і недоторканості суддів є їх матеріальне і соціальне забезпечення, які відповідно до ст. 64 Конституції України не можуть бути скасовані чи звужені іншими нормативними актами держави. Невід'ємними елементами статусу суддів є їх матеріальне та соціально-побутове забезпечення, в тому числі і заробітна плата суддів (ст.ст. 42 - 45 Закону України "Про статус суддів").
Гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечують особливий порядок фінансування та організаційне забезпечення діяльності судів, встановлених законом (пункт 7 ст. 14 Закону України "Про судоустрій України" та частина 3 ст. 3 Закону України "Про статус суддів" № 2862-ХІІ). Реалізація належного фінансового забезпечення судів та виплати суддям гарантованої державою заробітної плати, пов'язана з діяльністю центральних органів виконавчої влади - Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України та суду, в якому працює суддя.
Таким чином, невиплата позивачеві заробітної плати, розрахованої з посадового окладу у розмірі 9 мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні починаючи з 19 серпня 2009 року є звуженням його законного права на отримання належної заробітної плати від держави як конституційної гарантії незалежності судової влади.
На виконання повноважень, визначених п. 5 ст. 116 Закону України "Про судоустрій в Україні", Рада суддів України своїм рішенням від 27.06.2008 року № 105 зобов'язала Державну судову адміністрацію України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та вищі спеціалізовані суди України обрахувати і включити до бюджетного запиту на 2009 рік кошти, необхідні для здійснення перерахунку заробітної плати, щомісячного грошового (довічного) утримання та вихідної допомоги суддям за період з 1 червня 2005 р. по 31 грудня 2005 р. та за період 2005 - 2008 рр. у зв'язку з визнанням протиправними та скасування пунктів 4-1, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" відповідно до постанов Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2005 р. і 19 березня 2007 р., а також підготувати та внести на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції про внесення змін до вказаної постанови Кабінету Міністрів України у зв'язку із скасуванням пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 р.
Статтями 32 - 37 Бюджетного кодексу України на Міністерство фінансів України покладено обов'язок щодо складання проекту закону про Державний бюджет України, визначення основних організаційно-методичних засад бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України, визначення загального рівня доходів та видатків бюджету і надання оцінки обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України.
Відповідно до п.1 Положення про Міністерство фінансів, затвердженого Указом Президента № 1081/99 від 26 серпня 1999 року. Міністерство фінансів України (Мінфін України) є центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України.
Згідно з пунктом 2 Положення № 1081 Міністерство фінансів України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його повноважень, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України.
У межах своїх повноважень Мінфін України організовує виконання актів законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією. Визнання незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 в частині доповнення пунктом 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 та пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні є підставою для збільшення фінансування судової системи в частині збільшення асигнувань на заробітну плату суддів.
Згідно з Указом Президента № 182 від 03.03.2003 р. Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, та здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апаратів судів.
Повноваження Державної судової адміністрації України визначено Положенням про Державну судову адміністрацію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 року № 14, згідно якого Державна судова адміністрація України відповідно до покладених на неї завдань бере участь у розробленні проектів Державного бюджету та Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік, програми діяльності Кабінету Міністрів України та державних цільових програм у відповідній сфері, забезпечує їх виконання у межах своїх повноважень; розробляє і затверджує за погодженням з Радою суддів України єдині нормативи фінансового забезпечення судів та переглядає їх не рідше ніж один раз на три роки; виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, територіальних управлінь державної судової адміністрації та здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів.
Статтею 126 Закону України "Про судоустрій України" встановлено, що Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів.
Статтею 58 Бюджетного кодексу України передбачено, що головні розпорядники коштів (з 01.01.2003 року - Державна судова адміністрація України) організовують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України, яке за результатами аналізу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету, готує проект Закону про Державний бюджет України. Видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією та законами і не можуть бути скасовані чи зменшені без відповідної компенсації.
Тобто, саме Державна судова адміністрація України повинна була внести до Міністерства фінансів України пропозиції щодо збільшення бюджетного фінансування судової системи у зв'язку з визнанням судом незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1243 "Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865" в частині доповнення пунктом 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" та пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865.
В порушення вимог ст.ст. 20, 21 Бюджетного кодексу України Державна судова адміністрація України, як головний розпорядник бюджетних коштів та учасник бюджетного процесу, не звернулася з бюджетним запитом до Міністерства фінансів України для подальшої підготовки пропозицій до Кабінету Міністрів України при розробленні проекту Державного бюджету України, чим порушила принцип відповідальності учасника бюджетного процесу, яким передбачено, що кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу (п.11 ч. 1 ст.7 Бюджетного кодексу України).
Отже, враховуючи норми п.1 ч. 1 ст. 17 КАС України, бездіяльність суб'єктів владних повноважень - Міністерства фінансів України і Державної судової адміністрації України проявляється у їх пасивній поведінці, тобто в не вчиненні дій, які мають вплив на реалізацію прав позивача щодо отримання заробітної плати виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом про державний бюджет на відповідний рік.
Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 року не вирішено питання щодо повороту виконання судового рішення, тобто постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1243 "Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; постанова Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865" в частині доповнення пунктом 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 втратили чинність лише з 19 серпня 2009 року.
Тому, нарахування та виплата позивачу заробітної плати та матеріальної допомоги, розрахованої з посадового окладу у розмірі 9 мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні, повинна здійснюватись починаючи з 19 серпня 2009 року до того часу, коли відповідним законодавчим актом не буде змінено порядок нарахування заробітної плати суддям.
З матеріалів справи вбачається, що з 24 травня 2008 року позивачці призначено щомісячне довічне грошове утримання.
Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" щомісячне довічне грошове утримання призначається в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.
Згідно довідки апеляційного суду Хмельницької області № 06-38/10-19 та довідки про розмір нарахованого та виплаченого щомісячного грошового утримання позивачу з 24 05.2008 року по травень 2009 року нараховано та виплачено щомісячне грошове утримання у розмірі 80 % від заробітної плати., з червня 2009 року по 30.04.2010 року – 82 % від заробітної плати.
Враховуючи, що розмір щомісячного довічного грошового утримання прямо залежить від заробітної плати, яку отримує позивач, то позовні вимоги щодо його перерахунку підлягають задоволенню лише за періоди, коли заробітна плата судді не відповідала законодавчо встановленому рівню, а саме на суму недоплаченого посадового окладу, розрахованого у розмірі 9 мінімальних заробітних плат, визначених законодавством, з 19 серпня 2009 року.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання вимог п. 2 ст. 71 КАС України відповідачі не надали суду достатніх, беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності. Таким чином, приймаючи до уваги, що обов'язковість рішень суду є конституційною засадою судочинства, передбаченою Конституцією України та відтвореною у нормах Кодексу адміністративного судочинства України, в порушення вимог ст. 129 Конституції України та ст.ст. 7, 14 Кодексу адміністративного судочинства України. Державною судовою адміністрацією України, апеляційним судом Хмельницької області, Міністерством фінансів України, не було своєчасно здійснено відповідного перерахунку посадового окладу та грошового забезпечення позивачу, оскільки нарахування заробітної плати та грошового утримання здійснювалось на підставі скасованого пункту Постанови Кабінету Міністрів України № 865.
За таких обставин суд приходить до висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача до Державної судової адміністрації України, апеляційного суду Хмельницької області та Міністерства фінансів України є частково обґрунтованими в частині визнання протиправною бездіяльності вказаних відповідачів з 19.08.2009 року та зобов'язання провести перерахунок заробітної плати та грошового забезпечення позивача з 19.08.2009 року до 29 вересня 2010 року.
Суд відхиляє посилання відповідачів на відсутність коштів необхідних для виплати позивачу заробітної плати та грошового забезпечення виходячи із 9 розмірів мінімальних заробітних плат, встановлених законодавством на день проведення виплати, оскільки зазначеними відповідачами не виконувались покладені нормативними актами обов'язки щодо належного фінансування професійного судді, як складової частини його незалежності.
Відповідно до п.п. 2 і 3 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. № 1427, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги (далі - споживчі ціни) за цей період зріс більш як на один відсоток. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін.
Таким чином, позивач має право не тільки на отримання заробітної плати та щомісячного грошового утримання за період з 19.08.2009 року до 29 вересня 2010 року з розрахунку мінімальної заробітної плати у розмірі на день виплати, а й на компенсацію несвоєчасно отриманої заробітної плати, матеріальної допомоги та щомісячного довічного грошового утримання.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів недоплаченої заробітної плати та грошового утримання за період до 19 серпня 2009 року, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки у вказаний період положення п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" були чинними.
Суд також вважає безпідставними вимоги позивача щодо визнання неправомірними дій Державного казначейства України, оскільки за загальної бездіяльності Державної судової адміністрації України, апеляційного суду Хмельницької області та Міністерства фінансів України, які не прийняли відповідних дій щодо перерахунку заробітної плати позивача, у Державного казначейства України не було передбачених діючим законодавством підстав для перерахунку спірних коштів.
На підставі ст.ст. 8, 19, 64, 124, 130, 152 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів", п. 7 ст. 14, п. 5 ст. 116, ст. 126 Закону України "Про судоустрій в Україні", ст.ст. 32 - 37, 55, 58 Бюджетного кодексу України, керуючись ст.ст. 7 - 12, 17, 18, 70, 71, 86, 99, 100, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_6 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України та апеляційного суду Хмельницької області щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати, щомісячного довічного грошового утримання та компенсації за порушення строків її виплати ОСОБА_6 за період з 19 серпня 2009 року по 29 вересня 2010 року, з розрахунку посадового окладу в розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на момент проведення виплат.
Зобов’язати Державну судову адміністрацію України та апеляційний суд Хмельницької області провести перерахунок і виплату ОСОБА_6 заробітної плати, щомісячного довічного грошового утримання та матеріальної допомоги за період з 19 серпня 2009 року по 29 вересня 2010 року, визначивши їх розмір із урахуванням посадового окладу з розрахунку мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на момент проведення виплат, з урахуванням раніше проведених виплат.
Зобов’язати Державну судову адміністрацію України та апеляційний суд Хмельницької області провести нарахування та виплату ОСОБА_6 компенсації втрати частини заробітної плати, матеріальної допомоги та щомісячного довічного грошового утримання у зв’язку із порушенням строків їх виплати за період з 19 серпня 2009 року по 29 вересня 2010 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення.
Головуючий Суддя Святецький В.В.
Судді Петричкович А.І.
ОСОБА_3