УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2008 року. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого: Коваленка Є.П.

суддів: Стадника О.Б., Гавриш Г.П.

з участю прокурора - Зозулі І.І.

захисника - ОСОБА_1

засудженого - ОСОБА_2

потерпілої - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Підволочиського районного суду від 4 квітня 2008 року, -

встановила:

Цим вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, уродженець села Іллінці Снятинського району Івано-Франківської області, житель АДРЕСА_1, українець, гр. України, з вищою освітою, одружений, працюючий економістом з фінансової роботи фінансово-аналітичного гіпермаркету «Епіцентр», не судимий

засуджений:

- за ч.2 ст.286 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

Згідно вироку суду, засуджений ОСОБА_2. 2 листопада 2007 року близько 18 години 30 хвилин, керуючи автомобілем «ДЕУ-ЛАНОС»НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі «Львів-Кіровоград-Знам'янка» в напрямку м. Тернополя з швидкістю 90 км/год., на 190 км. автодороги, що освітлювалася за допомогою освітлення в барі «НОН СТОП» та АЗС, що давало можливість побачити пішоходів, в порушення вимог п.п. 2.3 б; 12.2; 12.3; 1.5 «Правил дорожнього руху України», не був уважний та не стежив за дорожньою обстановкою, в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості не вибрав

Справа № 11-163/08  Головуючий у 1 інстанції Могачевська В.Й.

Категорія ч.2 ст.286 КК України      доповідач Стадник О.Б.

таку швидкість руху, яка б давала йому можливість зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, знаючи по наявність на вказаній ділянці дороги кафе-бару, не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до повної його зупинки, а тому скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4., який проходив проїжджу частин дороги, смертельно травмувавши його.

В апеляції засуджений ОСОБА_2. просить вирок суду змінити, призначивши йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі без позбавлення права керування транспортними засобами, мотивуючи тим, що злочин вчинив з необережності, щиро розкаявся у вчиненому та всемірно сприяв слідству, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, добровільно відшкодував заподіяну шкоду.

Заслухавши суддю-доповідача, міркування прокурора про необхідність пом'якшення покарання засудженому ОСОБА_2застосувавши ст. 75 КК України та виключити з вироку вказівку суду про призначення додаткового покарання у виді позбавлення прав керування транспортними засобами, потерпілу ОСОБА_3, яка ствердила, що засуджений ОСОБА_2. повністю відшкодував їй заподіяну шкоду і просить змінити вирок суду, обравши йому покарання не пов'язане з позбавленням волі без позбавляти прав керування транспортними засобами, засудженого ОСОБА_2 та його захисника, які частково підтримали апеляцію і просять вирок суду в частині призначення покарання змінити, призначивши покарання не пов'язане з позбавленням волі та без позбавлення права керувати транспортними засобами, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав:

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України відповідає фактичним обставинам справи, є обґрунтованим і підтверджується сукупністю досліджених судом доказів. Винуватість засудженого ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_4. за обставин, , зазначених в судовому рішенні, матеріалами справи доведена. Про це свідчать належно перевірені докази, які змістовно виписані у вироку суду.

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів зазначене рішення, в тому числі й юридичну оцінку дій ОСОБА_2 за ч.2 ст. 286 КК України у матеріалах справи немає. Дії засудженого ОСОБА_2 з наведених підстав, кваліфіковані правильно і під час апеляційного розгляду справи ніким не оспорюються.

Що ж стосується призначеного покарання, то в цій частині вирок суду містить непереконливі висновки.

Суд першої інстанції, як видно з вироку, хоча і послався на цілий ряд обставин, які пом'якшують покарання засудженому ОСОБА_2, зокрема те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, частково відшкодував заподіяні збитки але належно не врахував їх і не обговорив питання про можливість виправлення і перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства та без призначення додаткового покарання у виді позбавлення його прав керування транспортними засобами.

Як вбачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_2., повністю визнав себе винним, щиро розкаявся та сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував завдані збитки, повністю сплативши матеріальну та моральну шкоду потерпілій ОСОБА_3.

За таких обставин, за наявності кількох обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та відсутності обставин, що обтяжують покарання, враховуючи позицію прокурора та потерпілої ОСОБА_3 про необхідність пом'якшення покарання засудженому, колегія суддів вважає, що є усі підстави для зміни вироку суду в частині призначення засудженому ОСОБА_2основного та додаткового покарання, застосування, ст.75 КК України, звільнення його від відбування призначеного судом основного покарання з випробуванням та виключення з резолютивної частини вироку вказівки суду про призначення додаткового покарання у виді позбавлення його прав керування транспортними засобами.

Керуючись ст.ст.365, 366, 373 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити, а вирок Підволочиського районного суду від 4 квітня 2008 року щодо нього змінити.

Виключити з резолютивної частини вироку вказівку суду про позбавлення засудженого ОСОБА_2прав керування транспортними засобами строком на 2 роки.

Вважати ОСОБА_2засудженим за ч.2 ст. 286 КК України до 4 років позбавлення волі.

Застосувати ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_2від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, строком на 2 роки.

Згідно ст. 76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_2 обов'язки не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

В решті вирок залишити без змін.