УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2008 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Коваленка Є.П.
Суддів - Гавриш Г.П., Стадника О.Б.
З участю прокурора - Гузіка Й.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_1. на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 21 квітня 2008 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, уродженець М.Єкатеринбурга РФ, громадянин України, працюючий директором ТОКПФ "Тернопільавіаавтотранс", проживаючий у АДРЕСА_1, раніше не судимий
засуджений за ч.1 ст.382 КК України до штрафу в дохід держави в розмірі 8500 гривнів із застосуванням ст.69 КК України без позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю.
Згідно вироку суду ОСОБА_2визнаний винним та засуджений за вчинення злочину при слідуючих обставинах.
Так, ОСОБА_2., відповідно до рішення сесії обласної ради № 67 від 28.11.2006 року призначений на посаду директора Тернопільського обласного комунального підприємства "Фірма Тернопільавіаавтотранс", на якого згідно статуту підприємства, покладено розпорядження та господарське використання майна, яке знаходиться на балансі вищевказаної фірми та відповідно до п.6.4.статуту, покладені функції самостійно вирішувати питання діяльності підприємства, розпоряджатися коштами та майном відповідно до чинного законодавства, укладати договори, видавати довіреності, відкривати в
Справа № 11-172 Головуючий у 1-й інстанції - Очеретяний Є.В.
Категорія- ст. 382 ч. 1 КК України Доповідач - Гавриш Г.П.
установах банків розрахункові та інші рахунки.
Будучи службовою особою та знаючи про наявність рішень суду про стягнення на користь працівників підприємства заборгованості по заробітній платі, а також те, що виконавчі документи по цих рішеннях знаходяться на виконанні в ДВС №2 М.Тернополя у зв'язку з чим усі рахунки підприємства арештовані, ОСОБА_2., частину коштів, що підприємство отримувало впродовж 2007 року спрямовував не на рахунок банку, а здавав у касу підприємства, одразу ж їх звідти вилучаючи та використовуючи на господарські потреби підприємства. Таким чином, шляхом отримання спонсорської допомоги від ПП Григоровича в сумі 15250 грн. та спрямування їх поза межами відкритих у банку рахунків, ОСОБА_2умисно не виконував рішення суду.
Крім цього, ОСОБА_2., умисно, з метою невиконання рішення суду та вільного користування коштами, що надходили від діяльності підприємства, в порушення вимог ч.5 ст.124 Конституції України та ст.63 Закону України "Про виконавче провадження", 30 липня 2007 року відкрив рахунокНОМЕР_1 в філії ВАТ КБ "Надра". На цей рахунок від діяльності підприємства були зараховані кошти в сумі 15 тис. грн., які ним як керівником були використані на власний розсуд, а не на виконання рішень суду щодо стягнення заборгованості з підприємства.
Внаслідок зазначених дій ОСОБА_2. рішення суду про стягнення з ТОКП "Фірма Тернопільавіаавтотранс" заборгованості по заробітній платі залишились невиконаними, чим завдано шкоди особам, на користь яких винесені рішення Тернопільським міськрайонним судом про стягнення заборгованості по заробітній платі.
В своїй апеляції захисник ОСОБА_1. вважає вирок суду стосовно ОСОБА_2. незаконним в зв'язку із невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. На думку апелянта висновки суду базуються лише на матеріалах досудового слідства, яке проведено неповно та однобічно. В зв'язку з цим, апелянт просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу стосовно ОСОБА_2. провадженням закрити , за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України.
В змінах до своєї апеляції, які в порядку ст.355 КПК України були подані апелянтом до початку апеляційного розгляду даної кримінальної справи, захисник ОСОБА_1. посилається на те, що внаслідок зміни обстановки вчинене ОСОБА_2. діяння втратило суспільну небезпечність. Свої міркування з цього приводу апелянт мотивує тим, що на рахунок підприємства надійшли кошти, які перевищують суму стягнення, встановлену судовим рішенням і на даний час розрахунок зі стягувачами проходить згідно з планом роботи Державної виконавчої Служби. В зв'язку з цим захисник просить звільнити ОСОБА_2. від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки, а кримінальну справу стосовно нього провадженням закрити.
Заслухавши доповідача, виступ засудженого, міркування прокурора, який
вважає, що вирок слід залишити без змін, розглянувши матеріали кримінальної справи та дослідивши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до переконання, що подана апеляція із змінами до неї до задоволення не підлягає.
Висновки суду, викладені у вироку, відповідають фактичним обставинам справи, що спростовує твердження апелянта з приводу цього в його апеляції. Винність ОСОБА_2. у вчиненні злочину, за який його засуджено, стверджується доказами зібраними під час проведення досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні.
Так не визнаючи своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, ОСОБА_2разом з тим в судовому засіданні не заперечував того факту, що з 1 січня 2007 року на відкритій площадці ТОКП " Фірми Тернопільавіаавтотранс" зберігалися вантажні автомобілі приватного підприємця ОСОБА_3., за стоянку яких останній оплатив 15 тис.грн. в касу підприємства. Дані кошти обліковувались через касу підприємства по прибутковим касовим ордерам як спонсорська допомога. Кошти отримані від ОСОБА_3. здавались в касу підприємства, оскільки розрахункові рахунки фірми, були арештовані в зв'язку з виконанням рішення суду.
Крім цього, ОСОБА_2підтвердив факт відкриття ним 31 липня 2007 року розрахункового рахунку у банку "Надра", на який від клієнтів надійшло близько 15.8 тис грн.
Йому, як керівнику особисто та головному бухгалтеру ОСОБА_4. було відомо про накладення арешту на розрахункові рахунки фірми, проте іншого виходу, щоб отримувати кошти і використовувати їх на господарську діяльність не було. Він знав, що всі зароблені підприємством кошти повинні спрямовуватись на погашення боргів по зарплаті, а також на виконання рішень суду. Про це ДВС М.Тернополя повідомляло керівництво ТОКПФ, але він діяв виключно в інтересах підприємства.
Покази ОСОБА_2. в цій частині підтвердила допитана в судовому засіданні в якості свідка головний бухгалтер ТОКП "Фірми Тернопільавіаавтотранс" ОСОБА_4. Свідок пояснила, що у липні 2007 року ОСОБА_2повідомив їй, що він отримав погодження від обласної ради на відкриття нового рахунку у банку "Надра". Крім цього, ОСОБА_2сказав, що погодив відкриття рахунку із начальником Державної Виконавчої Служби №2, хоча їй було відомо, що законодавство забороняє відкриття нових рахунків з метою ухилення від виконання судових рішень. Проте, ОСОБА_2перед тим, як відкривати рахунок сказав, що йому необхідно так вчинити, бо всі кошти, які підприємство заробляє, автоматично надходять у виконавчу службу для виконання судових рішень у зв'язку з чим не має можливості задовольняти господарські потреби підприємства.
Крім цього, свідку було відомо, що в касу підприємства від ОСОБА_3. з початку 2007 року в якості спонсорської допомоги надійшло близько 15 тис.грн. Рішення про розпорядження коштами приймав особисто директор і він же давав вказівку не ставити гроші на рахунки банку, оскільки ці рахунки були арештовані.
Свідок ОСОБА_5. під час досудового слідства також підтвердила, що
всі рішення щодо спрямування коштів, які надходили в касу підприємства приймав особисто ОСОБА_2Всього з початку 2007 року в касу підприємства надійшло 21494 грн., з яких частина коштів була використана на оплату послуг зв'язку та інші витрати підприємства.(т. 1 а.с.264-277)
Допитаний під час проведення досудового слідства в якості свідка ОСОБА_6. ствердив, що будь-яких дозволів ОСОБА_2. на відкриття рахунків він не давав та не міг давати, оскільки очолюване ним підприємство є самостійним в питаннях господарської діяльності.(т.1 а.с.86-89)
Крім цього вина ОСОБА_2. підтверджується оголошеними в судовому засіданні показами начальника ДВС №2 Тернопільського міського управління юстиції ОСОБА_7., який підтвердив наявність на виконанні у ДВС №2 зведеного виконавчого провадження №124/04 про стягнення з фірми боргів в користь фізичних, юридичних осіб та держави. Вказане виконавче провадження перебувало на особливому контролі в головному управлінні юстиції оскільки дане підприємство є стратегічним, а також із великою сумою заборгованості по заробітній платі.
ОСОБА_2звертався з проханням зняття арешту з банківських рахунків, на що йому була надана письмова відповідь про неможливість здійснення цього. Будь-яких погоджень чи дозволів на відкриття нових рахунків він ОСОБА_2. не надавав, оскільки це суперечить вимогам ст.59 Закону України "Про виконавче провадження".
Вина ОСОБА_2. повністю доведена зібраними доказами та матеріалами досудового слідства, яке проведено всебічно та повно, що спростовує твердження захисника в апеляції про його однобічність.
Безпідставним та таким, що не грунтується на законі, є також твердження захисника ОСОБА_1. в апеляції про відсутність в діях ОСОБА_2. об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України оскільки, на думку апелянта його діяння не містять невиконання та перешкоджання виконанню рішення суду, а також суб'єктивної сторони даного злочину у вигляді прямого умислу.
В судовому засіданні було встановлено і це підтвердила допитана в якості свідка головний бухгалтер підприємства ОСОБА_4., що саме з метою невиконання рішень суду та вільного користування коштами, що надходять від діяльності підприємства, ОСОБА_2в порушення вимог ч.5 ст.124 Конституції України та ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" умисне відкрив 30 липня 2007 року розрахунковий рахунок в філії ВАТ КБ "Надра". На цей рахунок від діяльності підприємства були зараховані кошти в сумі 15 тис.грн., які витрачені директором ТОКП "Фірма Тернопільавіаавтотранс" ОСОБА_2. не на виконання рішень суду щодо стягнення заборгованості з підприємства, а на інші потреби.
Крім цього відповідно до ч.6 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" боржнику - юридичній особі заборонено відкривати нові рахунки у банках чи інших фінансових установах після накладення державним виконавцем арешту на його кошти у банках чи інших фінансових установах. У випадку виявлення порушення цих вимог державний виконавець зобов'язаний
направити до відповідних правоохоронних органів матеріали про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, що і було зроблено стосовно ОСОБА_2., як керівника підприємства.
Як було встановлено досудовим слідством та досліджено в судовому засіданні, ОСОБА_2. було відомо про необхідність спрямування всіх зароблених підприємством коштів на погашення боргів по зарплаті, а також на виконання рішень суду і на це йому неодноразово наголошувала головний бухгалтер та застерігала щодо порушення вимог закону у випадку відкриття нового рахунку. Проте ОСОБА_2з цього приводу повідомляв, що всі проблеми з відкриттям нового рахунку вирішить сам, оскільки питання його відкриття лежить повністю на ньому, а він являється директором підприємства.
Умисне спрямування ОСОБА_2. одержаних коштів від ПП ОСОБА_3., в якості спонсорської допомоги, та іншої господарської діяльності не на погашення боргу по рішеннях суду, а на незаконно відкритий рахунок в банку "Надра" саме і складає об'єктивну сторону даного злочину тобто прямий умисел на невиконання рішення суду та у такий спосіб перешкоджання їх виконанню.
Таким чином, судом 1-ї інстанції в судовому засіданні детально та повно були досліджені всі наявні докази по справі в тому числі і ті, які здобуті в процесі досудового слідства, що дало підстави суду прийти до вірного переконання про доведеність вини ОСОБА_2. у вчиненні інкримінованого йому злочину, який судом кваліфіковано за ч.1 ст.382 КК України, як умисне невиконання службовою особою рішень суду, що набрали законної сили та перешкоджання їх виконанню.
Що стосується посилання захисника ОСОБА_1. у змінах до своєї апеляції на необхідність звільнення ОСОБА_2. на підставі ст.48 КК України від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки, внаслідок чого вчинене ним діяння втратило суспільну небезпечність, то вони являються безпідставними та голослівними. Так, ні засудженим ні його захисником в судове засідання апеляційної інстанції не було представлено жодних доказів та документів, які б підтверджували наявність на час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції повного виконання постановлених судом рішень по стягненню заборгованості по заробітній платі працівникам підприємства.
Призначаючи покарання ОСОБА_2., суд у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, має на своєму утриманні перестарілу мати, вік самого засудженого. Всі наявні обставини по справі в їх сукупності дали суду 1-ї інстанції підстави призначити засудженому покарання в межах санкції статті, за якою він засуджений, у виді штрафу в дохід держави але у мінімальному розмірі.
Разом з цим, з урахуванням вищенаведеного та тих обставин, що на даний час засуджений ОСОБА_2звільнений з посади директора ТОКП "Фірма Тернопільавіаавтотранс", суд 1-ї інстанції прийшов до переконання про
недоцільність позбавляти його права обіймати відповідні посади, а тому застосувавши ст.69 КК України, не призначав додаткового покарання.
На думку колегії суддів вирок Тернопільського міськрайоного суду щодо ОСОБА_2. є законним та обгрунтованим, а призначене покарання справедливим і таким, що відповідає вчиненому ним та даним про його особу.
За наведених обставин колегія суддів не знаходить підстав до задоволення поданої апеляції та скасування вироку суду.
Керуючись ст.ст.356, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію захисника ОСОБА_1. залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 21 квітня 2008 року стосовно ОСОБА_2- без змін.