Справа № 22-3625/ 2008 р.             Головуючий у 1 інстанції - Суханова А.В.

Категорія 32                                     Доповідач - Будулуца М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2008 р.                                                 Апеляційний суд Донецької області

в складі:    головуючого - Резнікової Л.В.

суддів: Будулуци М.С, Стратіло В.І.,

при технічному секретарі - Володіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально - Міському районі м. Макіївки Донецької області

на рішення Центрально - Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 26 березня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально - Міському районі м. Макіївки про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Центрально - Міського районного суду м. Макіївки від 26 березня 2008 р. позов ОСОБА_1 задоволено частково, на користь позивача з -виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально - Міському районі м. Макіївки (далі - Фонд) стягнуто на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів скарги Фонд посилався на те, що суд порушив норми матеріального і процесуального права, судом не враховано, що дія закону, який передбачає стягнення моральної шкоди на 2006 р. і 2007 p., зупинена, а надалі і скасована Законом України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", факт спричинення моральної шкоди позивачу не підтверджений відповідними медичними висновками. При звернення до суду з вказаним позовомОСОБА_1 пропустив 3 місячний строк позовної давності. Окрім цього, на думку апелянта, відповідно до ст.237-1 КЗпП України, належним відповідачем по справі повинен бути власник підприємства, на якому позивач отримав ушкодження здоров'я.

У судовому засіданні представник відповідача - Ціоненко С.В. підтримав доводи апеляційної скарги Фонду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення залишити без змін.

Згідно зі ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання, регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Згідно з п. п. "є" п.1 ч. 1 ст. 21 та ч. 3 ст. 28 цього Закону, у разі настання страхового випадку, Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди.

Судом першої інстанції по справі встановлено, що під час виконання трудових обов'язків на вугільному підприємстві позивач отримав трудове каліцтво.

Висновком МСЕК від 18.04.2001р. йому безстроково встановлено втрату 30% професійної працездатності   (а.с.6)

Із матеріалів справи і пояснень позивача вбачається, що внаслідок нещасного випадку на виробництві він отримав травму нижньої частини гомілки ноги, про що 6.03.1974 р. на підприємстві був складений акт за формою Н-1, йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних та фізичних стражданнях в зв'язку з ушкодженням здоров'я, що порушило його нормальні життєві зв'язки, та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що наслідки цієї виробничої травми змусили позивача змінити спосіб життя та докласти додаткових зусиль для організації життя. У зв'язку з цим у нього, відповідно до ст.ст.21,28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", виникло право на відшкодування моральної шкоди. Право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі, виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК, а таке право у позивача виникло з 18.04. 2001р.

Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності як Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік", так і Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Аналогічні положення містять у собі ч.ч.1,2 ст.5 ЦК України.

Посилання відповідача на норми Законів України „Про державний бюджет України на 2007 рік" і „ Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими зупинено а потім скасовано дію статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" про відшкодування моральної шкоди, не може бути підставою для

відмови у задоволенні позову, оскільки Фонд соціального страхування сплачує відшкодування моральної шкоди як страхові виплати і не є цивільною відповідальністю Фонду.

Доводи Фонду про відсутність відповідних медичних висновків про спричинення моральної шкоди позивачу, як підстави для відшкодування моральної шкоди останньому, не ґрунтуються на вказаному законі, оскільки їх витребування, окрім висновку МСЕК, вказаним законом не передбачено.

Суд обґрунтовано, з урахування ступеня втрати професійної працездатності, принципу розумності та справедливості визначив розмір моральної шкоди позивачу в сумі 10 000 грн.

Інші доводи апеляційної скарги відносно пропуску строку позовної давності для стягнення з відповідача моральної шкоди, притягнення Фонду, як неналежного відповідача, не ґрунтуються на законі, а тому уваги не заслуговують.

Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, відповідно до ст.9 Закону України „Про охорону праці" від 14.10.1992 р. № 2694-ХІ (з наступними змінами і доповненнями), здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Саме норми Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачали відшкодування моральної шкоди застрахованим особам як страхову виплату, тому покладання на відділення Фонду обов'язку по сплаті такої страхової виплати не є цивільною відповідальністю зазначеного органу, і її виплата не обмежена строком позовної давності.

При встановлені зазначених фактів і постановлені рішення судом першої інстанції - не порушено норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має.

Керуючись ст.ст. 304, 307 ч.   1  п.   1, 308, 314 ч.1  п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально - Міському районі м. Макіївки відхилити.

Рішення Центрально - Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 26 березня 2008 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.