Жовтневий районний суд м.Кривого Рогу

м. Кривий Ріг, вул. Невська, 3, 50029, (0564) 53-50-84

Справа № 2-125/10

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу у складі:

головуючого: судді Українця Ю.Й.

при секретарі: Ткачук Н.І.

за участі представника позивача - ОСОБА_1,

представника третьої особи ВВД ФСС від НВНВ та ПЗ України в м. Кривому Розі ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» про стягнення заборгованості по щомісячним (страховим) виплатам відшкодування втраченого заробітку, компенсації втрати частини відшкодування шкоди (заробітної плати, доходів) у зв'язку з порушенням строків виплати, відшкодування моральної шкоди; третя особа - ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ВАТ «Суха Балка» про стягнення заборгованості по помісячним (страховим) виплатам відшкодування втраченого заробітку, компенсації та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідач - ВАТ «Суха Балка» при перерахуванні позивачеві розміру місячних виплат відшкодування втраченого заробітку, неправомірно не застосував деякі коефіцієнти підвищення тарифних ставок працівників підприємства (2,0 з 01.07.1994р., 2,5 з 01.01.1996р.), що призвело до значного заниження належних позивачеві сум відшкодування шкоди і утворило заборгованість за вказаними виплатами.

У подальшому представник позивача ОСОБА_1 не однократно уточнював позовні вимоги ОСОБА_3, виклавши обставини позову і провівши розрахунки станом на 10.07.2007 р., а потім і на 18.06.2008 р., прицьому просив стягнути тільки з ВАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_3 заборгованість із щомісячних виплатшкодування втраченого заробітку за період з 01.11.1992 р. до 01.04.2001 р. в сумі 33733,10 гри.. компенсацію втрати частини відшкодування шкоди (заробітної плати, доходів) у зв'язку з порушенням строків виплати за період з 01.01.1998 р. до 01.04.2001 р. в сумі 42873,96 грн., визнати загальновідомими обставинами наявність моральних страждань людини при порушенні відносно неї права та спричиненні їй матеріальної шкоди, стягнути з ВАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням трудових прав позивача, що тягнуть матеріальну шкоду та пов'язані з нею моральні страждання, компенсацію в грошовій формі - 10 тис. грн.

Відповідач - ВАТ «Суха Балка», належним чином сповіщений про дату судового засідання 19.02.2009р., 15.04.2009р., 14.07.2009р., 15.10.2009р., 30.10.2009р., 07.12.2009р., 17.02.2010р. і в дане судове засідання, свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив. За таких обставин за клопотанням представника позивача судом вирішено розглянути справу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Третя особа - ОСОБА_4 Фонду, в особі представника ОСОБА_5 в судовому засідання заперечує проти позову, пояснив, що виплати відшкодування шкоди ОСОБА_3, тобто страхові виплати. ОСОБА_4 Фонду виплачувало згідно документів, переданих йому підприємством і всі виплати були призначені ВАГ ОСОБА_6» до моменту передачі особової справи позивача ОСОБА_4 Фонду. Страхові виплати позивачу сплачуються ОСОБА_4 Фонду регулярно, у строк, з урахуванням щорічних коефіцієнтів підвищення сум страхових виплат відповідно до постанов правління Фонду. Відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійному захворюванні, що спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р. Фонд сплачує також позивачу компенсацію,

Вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності всі досліджені у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Раніше рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 01.03.2006 р. позовні вимоги позивача ОСОБА_3 були задоволені частково. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.02.2007 р. рішення першої інстанції районного суду було скасовано.

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_3 з 18.04.1978 р. по 06.09.1992 р. працював підземним бурильником, прохідником 5 розряду в ВКБ РУ ім. К.Лібкнехта. ШБУ - 2 тресту «Кривбасшахтопроход» і, у зв'язку з ліквідацією ШБУ-2, за переводом на дільниці Аг» 2 шахтобудівельного правління РУ ім.. XX партз'їзду ВО "Кривбасруда" (правонаступник ВАТ "Суха Балка").

У 1992 р. у позивача було виявлені професійні захворювання і за результатами огляду ЛТЕК (акт від -.08.1992 р. № 1694) позивачеві було встановлено 25% втрати професійної працездатності, вважаючи з 07.1992 р.

При повторному огляді МСЕК установлювало позивачеві:

35% втрати професійної працездатності, вважаючи з 20.07.1998 р. (акт від 05.08.1998 р. № 1386);

60% втрати професійної працездатності вважаючи з 01.08.1999 р. (акт від 03.08.1999 р. № 1517);

60% втрати професійної працездатності - безстроково (акт від 26.06.2002 р. № 882);

Відповідно до діючого законодавства про працю (постанова Кабінету Міністрів України від 03.12.1992 і № 676) відповідач ВАТ «Суха Балка» визначив позивачеві середньомісячний заробіток за професією прохідник" і наказом № 224 від 13.08.1992 р. зробив розрахунок щомісячних виплат відшкодування позивачеві втраченого заробітку виходячи з фактичного середньомісячного заробітку позивача до встановлення стійкої втрати професійної працездатності у сумі 14134,64 крб. на підставі п. 28 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків", затверджених постановами КМ від 23.06.1993 р. № 472 та від 18.07.1994 р. №492; постанова КМ України від 08.02.1995 р. № 102). У подальшому оповідачем був відкоригований заробіток на коефіцієнти підвищення тарифних ставок працівників підприємства відповідно до спільних постанов адміністрації та профспілкової організації ВАТ "Суха Балка".

ОСОБА_6 відшкодування шкоди позивачеві в подальшому збільшувались у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України № 676 від 03.12.1992 р., № 46 від 26.01.1993 р., № 392 від 02.06.1993 р., № 671 від 1.08.1993 р., № 974 від 02.12.1993 р., № 720 від 20.10.1994 р., № 102 від 08.02.1995 р.,; а також наказами по руднику № 633 від 13.12.1993 р.. № 101 від 28.02.1995 р., № 504 від 24.07.1997 р. і сумісними постановами адміністрації і профспілковою організацією № 1576 від 30.09.1993 р., № 1664 від 16.12.1993 р.. 1992 від 29.12.1995 р., від 15.07.1996 р., відповідно до п. 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженого ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 р. № 472 зі змінами та доповненнями.

Згідно ч.І п.28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженого ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 р. № 472 зі змінами та доповненнями не встановлено розмір коефіцієнту або механізму перерахування страхових сум, а лише зазначено, що перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку) повинно вестись у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових підприємств, а також заробітної плати відповідно до колективного договору. Тобто, роботодавець повинен був обов'язково коригувати розмір відшкодування шкоди у випадках, передбачених п. 28 Правил відшкодування шкоди ..., але при цьому зазначені Правила прямо не забороняли роботодавцеві визначити величину коефіцієнту сум відшкодування шкоди, який може відрізнятись від коефіцієнту фактичного підвищення тарифних ставок. Тому у випадках, коли при підвищенні тарифних ставок та посадових окладів на підприємстві розмір заробітної плати фактично не змінювався або змінювався незначно (через зменшення додаткової заробітної плати або інших заохочувальних та компенсаційних витрат), підприємство в праві було зробити перерахунок сум відшкодування шкоди на реальний коефіцієнт росту заробітної плати - менший від коефіцієнту росту тарифних ставок.

Так, у липні 1994 р. на підприємстві збільшились в 2 рази тарифні ставки і посадові оклади працівників (основна частина заробітної плати), але зменшилась додаткова частина заробітної плати. При цьому розмір заробітної плати працівників підприємства в цілому не збільшився, що підтверджується даними статистичної звітності ВАТ "Суха Балка" за відповідний період.

Оцінюючи надані позивачем докази в підтримку своїх вимог, суд вважає посилання позивача про неправомірне незастосування ВАТ „Суха Балка" у період з 1996 до 2000 року всіх коригуючих коефіцієнтів при перерахуванні розміру щомісячного страхового відшкодування, що призвело до неправильного визначення розміру щомісячних платежів і їх виплати після передачі особової справи позивача до ОСОБА_4 Фонду, безпідставними, такими, що не відповідають матеріалам справи і вимогам закону.

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про охорону праці", п.п. 4, 9 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 р. № 472, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відшкодування, шкоди, завданої працівнику ушкодженням здоров'я, складається з виплати втраченого заробітку (або відповідно його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.

Відповідно до п.п. 22, 28 Правил середньомісячний заробіток, з якого визначається або перераховується втрачений потерпілим заробіток, підлягає коригуванню на коефіцієнти підвищення тарифних ставок посадових окладів.

У випадках, передбачених п. 28 Правил... роботодавець повинен обов'язково коригувати розмір відшкодування шкоди (зокрема, при підвищенні тарифних ставок /окладів/ працівників госпрозрахункових підприємств, а також заробітної плати відповідно до колективного договору), але при цьому Правила прямо на забороняли роботодавцеві визначати коефіцієнт коригування в розмірах, що відрізняються від розміру підвищення тарифних ставок.

Тому у випадках, коли при підвищенні тарифних ставок розмір заробітної плати фактично не змінювався або змінювався незначно (через зменшення додаткової заробітної плати або інших заохочувальних та компенсаційних витрат), підприємство, враховуючи свої фінансові можливості, могло зробити перерахунок сум відшкодування шкоди на реальний коефіцієнт росту заробітної плати, менший від коефіцієнту росту тарифних ставок.

Зокрема, у липні 1994 р. та січні 1996 р. на підприємстві, де працював позивач, склалася ситуація, при якій збільшення тарифних ставок і окладів не призвело до такого ж підвищення заробітної плати працівників, або їх заробітна плата, як сума основної і додаткової заробітних плат не підвищилась, а навіть зменшилась.

Так, у липні 1994 р. на підприємстві збільшились в 2 рази тарифні ставки і оклади працівників (основна частина заробітної плати), але зменшилась додаткова частина заробітної плати, при цьому розмір заробітної плати працівників підприємства в цілому навіть зменшився, що підтверджується даними статистичної звітності ВАТ „Суха Балка" за відповідні періоди (код рядка 004), та даними довідки про динаміку зросту заробітної плати № 1021 від 18.03.2005 р.

Чинна на той час редакція п. 28 Правил передбачала, що перерахування розміру відшкодування шкоди втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводиться у разі: зміни ступеня втрати професійної працездатності; зміни складу сім'ї померлого; підвищення мінімального розміру заробітної плати в порядку, визначеному законодавством; підвищення тарифних ставок /окладів/ працівників госпрозрахункових підприємств, а також заробітної плати відповідно до колективного договору" .

Тобто, перерахування мало проводитись роботодавцем лише у випадку, коли підвищення тарних ставок відбувається одночасно з ростом заробітної плати.

У січні 1996 р. розмір заробітної плати працівників підприємства після збільшення в 2,5 рази тарифних ставок і окладів фактично не збільшився, а навіть зменшився, але підприємство знайшло можливість збільшити суми відшкодування шкоди в 1,25 рази.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про підприємства в Україні», чинного під час призначення та виплати позивачеві сум відшкодування шкоди, підприємство при здійсненні господарської та іншої діяльності мало право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України. Рішення ВАТ «Суха Балка» про коригування заробітку для обчислення розміру відшкодування позивачу втраченого заробітку (або відповідної його частини) саме на коефіцієнт фактичного підвищення заробітної плати, не суперечило чинному законодавству.

Згідно з положенням ст. 9 Закону України "Про колективні договори і угоди", галузевих угод між Міністерством промислової політики, добровільними виробничими об'єднаннями і ЦК, України профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України", які є нормами прямої дії. Указ Президента України від 09.01.1996 р. № 41/96 "Про додаткові заходи щодо матеріального і морального заохочення працівників вугільної промисловості" та наказ Міністра вугільної промисловості України від 04.03.1996 р. № 72, відповідно до яких при зростанні тарифних ставок і посадових окладів з метою збільшення їх частки в середньомісячній заробітній платі в межах встановленого фонду споживання, при якому змінювалась лише структура заробітної плати (одночасно зменшувалися інші складові заробітної платні без зміни її загального розміру, підстав для проведення перерахунку щомісячних страхових виплат на коефіцієнт росту посадових окладів і тарифних ставок не передбачено.

Оскільки в оскаржуваний період 1996-2000 років підприємством правильно застосовані коефіцієнти реального росту заробітної плати при здійсненні перерахування щомісячних страхових платежів та правильно визначений розмір страхового відшкодування станом на 01.12.2001 р. - 150 грн.., то в суду немає підстав для перерахування цих платежів.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що ВАТ "Суха Балка" всі суми, в рахунок відшкодування позивачеві шкоди, нараховані та виплачені правильно, відповідно до норм чинного законодавства, атому заборгованості, на яку посилається представник позивача, не виникло.

Оскільки при розгляді справи не знайшло свого підтвердження те, що відповідач проводив розрахунок та виплату відшкодування шкоди позивачеві з порушенням вимог чинного законодавства, тому і в задоволенні вимог про стягнення компенсації та моральної шкоди позивачу також слід відмовити.

За таких обставин у суду не має передбачених законом, підстав для задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 10, 11, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 9 Закону України "Про колективні договори і угоди", ст, 11 Закону України "Про охорону праці", пп. 4, 9 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 р. № 472. Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійному захворюванні, що спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р., суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» про стягнення заборгованості по щомісячним (страховим) виплатам відшкодування втраченого заробітку, компенсації втрати частини відшкодування шкоди (заробітної плати, доходів) у зв'язку з порушенням строків виплати, відшкодування моральної шкоди, третя особа - ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.