ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2009 року Київ №К-14739/08
Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Бим М.Є., Гончар Л.Я., Леонтович К.Г., Шкляр Л.Т.
розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу УПФУ в Білоцерківському районі Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.08.2007р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2008р. у справі за позовом ОСОБА_1 до УПФУ в Білоцерківському районі Київської області про зобов»язання провести перерахунок пенсії, -
В С Т А Н О В И Л А :
Доповідач Фадєєва Н.М
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому, посилаючись на порушення відповідачем норм Конституції України, положень Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», просила стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Білоцерківському районі Київської області суми пенсії, що мають бути нараховані у відповідності зі ст.. 50 та 54 вказаного Закону з 2005р.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.08.2007р. позов задоволено частково.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2008р. апеляційна скарга задоволена частково, постанова Білоцерківського міськрайонного суду від 07.08.2007р. скасована в частині.
Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями , УПФУ в Білоцерківському районі Київської області звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позові вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що механізм обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
Позивачу згідно ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - Закон) призначена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% від розрахункової величини 19 грн. 91 коп. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по другій групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
У свою чергу, порядок обчислення таких пенсій був визначений Постановою № 523 Кабінету Міністрів України від ЗО травня 1997 року «Про затвердження нового Порядку обчислення пенсії по інвалідності, яке наступила в результаті каліцтва чи захворювання, і пенсії в зв'язку з втратою годувальника в результаті Чорнобильської катастрофи» з подальшими змінами та Постановою № 1 Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Судова колегія вважає, що при вирішенні спірних правовідносин слід керуватися нормами Закону, а не Постанови КМУ, враховуючи наступне.
Так, згідно роз'яснення, яке міститься в пункті 5 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» встановлено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Таким чином встановлено, що Постанова Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року, на яку посилається відповідач, в частині встановлення обмежень щодо розмірів виплати пенсій та допомоги не відповідають розміру, встановленому іншими законами України.
Оскільки Верховна Рада України і Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме норми статті Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд зробив правильний висновок про зобов»язання відповідача перерахувати основну державну та додаткову пенсії за втрату здоров»я відповідно до ст.. 50 та 54 Закону з 17.05.2006р.
Щодо рішення суду першої інстанції у частині зобов»язання відповідача у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність в на майбутнє проводити перерахунок основної державної пенсії та розмір додаткової пенсії, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про скасування постанови суду в цій частині.
Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об»єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу УПФУ в Білоцерківському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.08.2007р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2008р. у справі № 2-а-3464/07 - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді :