У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Кармазіна Ю.М.,
суддів Глоса Л.Ф. і Кліменко М.Р.
за участю прокурора Сухарєва О.М.
розглянула в судовому засіданні 06 лютого 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 08 листопада 2005 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,
громадянин України, судимий:
28.11.2001 р. за ст. 121 КК України (1960 р.)
на 2 роки позбавлення волі, звільнений
23.08.2003 р. за відбуттям строку покарання,
засуджений за ч. 4 ст. 185 КК України на шість років позбавлення волі.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 24 січня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1. залишено без зміни.
За вироком ОСОБА_1. засуджено за те, що 23 лютого 2005 року приблизно о 12-ій годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в приміщенні поліклініки по АДРЕСА_1 у м. Дергачі Харківської області, він таємно викрав у ОСОБА_2 сумку з майном і грошима, заподіявши йому шкоду у великих розмірах на загальну суму 24931, 2 гривні.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1., посилаючись на те, що покарання за вироком суду є занадто суворим, просить його пом'якшити, врахувавши його щире каяття у вчиненому, а також те, що він є інвалідом другої групи та страждає на хронічне захворювання.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав необхідним вирок і ухвалу апеляційного суду змінити, перекваліфікувати дії засудженого із ч. 4 на ч. 3 ст. 185 КК України і призначити за цим законом п”ять років позбавлення волі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Доводи в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1. про неправильне визначення розміру викраденого майна є безпідставними.
У суді ОСОБА_1., визнавши вину частково і заперечивши кількість викрадених ним грошових коштів, показав, що 23 лютого 2005 року вчинив крадіжку сумки, що належала ОСОБА_2. Повернувшись додому, з”ясував, що в ній знаходились гроші, але їх кількість не перелічував, взяв їх частину, а решту залишив. Викрадене майно в той же день було виявлено і вилучено в його домоволодінні при проведенні огляду працівниками міліції. Також ОСОБА_1. пояснював, що на досудовому слідстві будь-якого впливу на нього не чинилось, однак він погоджувався з обвинуваченням у повному обсязі тому, що боявся такого впливу.
Але, допитаний як обвинувачений ОСОБА_1. повністю визнав себе винним у вчиненні даного злочину та не оспорював суми викрадених грошей - 24931,2 гривні, давав докладні показання про обставини вчинення крадіжки майна в ОСОБА_2 Крім того, ОСОБА_1. показував, що вживав спиртні напої перед вчиненням злочину ( а.с. 80).
При проведенні відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_1. в присутності понятих показав і на місці розповів про обставини вчинення даного злочину.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1. в інкримінованому цим вироком злочині підтверджуються також показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, з яких видно, що в їх присутності як понятих при проведенні особистого огляду ОСОБА_1. та огляді його домоволодіння були вилучені грошові купюри; узгоджуються з даними протоколів огляду місця події, вилучення, іншими доказами, які є в матеріалах справи.
Дослідивши зібрані в справі докази, суд обгрунтовано визнав достовірними показання потерпілого ОСОБА_2 стосовно суми викраденого в нього майна, оскільки вони є послідовними і не викликають сумніву у їх правдивості.
З урахуванням викладених обставин суд дійшов обгрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1. у таємному викраденні чужого майна.
Однак, правильно встановивши фактичні обставини справи, дії ОСОБА_1. за ч.4 ст. 185 КК України суд кваліфікував неправильно.
Законом України від 22 травня 2003 року “Про податок з доходів фізичних осіб” встановлено, що з 1 січня 2004 року для кваліфікації злочинів або адміністративних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян встановлюється на рівні податкової соціальної пільги для відповідного року з урахуванням положень пункту 22.4 статті 22 цього Закону.
Виходячи з наведеного, з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року розмір податкової соціальної пільги становив 131 гривню, а отже у великих розмірах визнавалась крадіжка чужого майна, якою були спричинені збитки на суму від 32750 гривень.
Враховуючи, що вартість викраденого ОСОБА_1. майна (24931,2 грн.) не становить великого розміру, його дії підлягають перекваліфікації з ч. 4 на ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки він вчинив крадіжку чужого майна, яка завдала значної шкоди потерпілому.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування судових рішень, у справі не виявлено.
Як видно з матеріалів справи, на досудовому слідстві з моменту затримання ОСОБА_1., притягнення його як обвинуваченого, йому роз'яснялись його процесуальні права, в тому числі і право мати захисника. Скористатись цим правом він відмовився, що підтверджується його записом у відповідних процесуальних документах. Відмова ОСОБА_1. від захисника була прийнята на підставі та в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законом.
У судовому засіданні ОСОБА_1. роз'яснювались його процесуальні права, передбачені ст. 263 КПК України. Він заявив, що захист своїх інтересів буде здійснювати самостійно і підтвердив відмову від надання правової допомоги адвоката в заяві (а.с. 133).
Під час судового розгляду за клопотанням ОСОБА_1. до участі у справі було допущено захисника, від послуг якого він у подальшому відмовився, що підтверджується його заявою (а.с. 208).
За таких обставин вважати, що на досудовому слідстві та судовому розгляді справи було порушено право засудженого на захист, підстав немає.
Також є необгрунтованими посилання засудженого ОСОБА_1. про позбавлення його права виступити з останнім словом, оскільки з протоколу судового засідання видно, що йому було надано таке право і він у судових дебатах та в останньому слові розкаявся і просив його суворо не карати.
Перевіркою матеріалів справи не встановлено будь-яких об”єктивних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_1. себе обмовив внаслідок застосування до нього недозволених методів ведення слідства.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1. задовольнити частково.
Вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 08 листопада 2005 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 24 січня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання за цією статтею у виді позбавлення волі строком на п”ять років.
С у д д і:
Ю.М. Кармазін Л.Ф. Глос М.Р. Кліменко