У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

 

Головуючого	Присяжнюк Т.І.
суддів	Вус С.М.,    Глоса Л.Ф.
за участю прокурора	Морозової С.Ю.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 30 січня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2005 року, яким засуджено

 

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1

Ріпкинського району,

раніше не судимого,

 

            за ст. 115 ч. 1 КК України на 8 років позбавлення волі.

 

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1

Ріпкинського району,

раніше чотири рази судимого,

умовно-достроково звільненого

23.12.2004р. на 10 місяців 16 днів,

 

            за ст.ст. 15, 152 ч. 1 КК України на 3 роки позбавлення волі.

 

            На підставі ст. 71 КК України призначене ОСОБА_2. остаточне покарання 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

 

            За ст. 153 ч. 2 КК України ОСОБА_2 виправдано.

 

 

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3 народження,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1

Ріпкинського району,

раніше судимого 19.02.2004 р. цим же судом

за ст. 185 ч. 3 КК України на 3 роки позбавлення волі

з іспитовим строком на 2 роки,

 

            за ст. 185 ч. 2 КК України на 1 рік позбавлення волі.

 

            На підставі ст. 71 КК України призначене ОСОБА_3. остаточне покарання 3 роки 3 місяці позбавлення волі.

 

            В апеляційному порядку справа не переглядалася.

 

            ОСОБА_1. засуджено за те, що він 26 грудня 2004 року, разом з своїми братами ОСОБА_2. та ОСОБА_3., будучи у стані алкогольного сп'яніння, з метою повернення боргу в розмірі 10 гривень, прийшли до будинку № АДРЕСА_2 Ріпкинського району. ОСОБА_2. розбив скло у вікні веранди та впустив у будинок своїх братів. Пред'явивши вимогу негайно повернути борг до потерпілої та отримавши відмову засуджені, діючи окремо і на власний розсуд вчинили наступні злочини.

 

ОСОБА_2., застосовуючи фізичне насильство, намагався зґвалтувати ОСОБА_4., однак свій умисел не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі.

 

            У цей час, ОСОБА_1, знаходячись в іншій частині будинку, почувши зойк ОСОБА_2. та вважаючи, що потерпіла спричинила йому біль, з метою умисного вбивства, почав завдавати ОСОБА_4. удари руками, ногами та ножем по різних частинах тіла. Від отриманих тілесних ушкоджень потерпіла померла на місці події.

 

            ОСОБА_3., знаходячись у будинку потерпілої, викрав належне їй майно на загальну суму 17 гривень 43 копійки.

 

            Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_2. обвинувачувався у тому, що він, знаходячись у вказаному будинку, після вчинення замаху на зґвалтування потерпілої, із застосуванням фізичного насильства, задовольнив з ОСОБА_4. свою статеву пристрасть неприродним способом.

 

            У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо засуджених скасувати, а справу направити на додаткове розслідування. На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що досудове слідство пройшло з грубими порушеннями кримінально-процесуального закону. Вважає, що дії ОСОБА_2., ОСОБА_1. та ОСОБА_3. слід було кваліфікувати за відповідним пунктом ч. 2 ст. 115 КК України. Також на думку прокурора, суд безпідставно виправдав ОСОБА_2. за ст. 153 ч. 2 КК України, а призначене засудженим покарання не відповідає характеру та ступеню тяжкості вчинених їм злочинів внаслідок м'якості.

 

            Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора про часткове задоволення касаційного подання, скасування вироку в частині виправдання ОСОБА_2 за ст. 153 ч. 2 КК України і за м'якістю призначеного покарання щодо ОСОБА_1., а в решті касаційне подання залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

 

            Відповідно до вимог ст. 275 КПК України, розгляд справи проводиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення.

 

            З матеріалів справи вбачається, що органами досудового слідства було пред'явлено обвинувачення засудженим ОСОБА_2. за ст.ст. 15, 152 ч. 1, 153 ч. 2 КК України, ОСОБА_1 за ст. 115 ч. 1 КК України та ОСОБА_3. за ст. 185 ч. 2 КК України.

            Це обвинувачення не змінювалось прокурором у суді, а в судових дебатах прокурор підтримав обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі.

            Отже, судовий розгляд провадився у встановлених межах. При цьому суд був не вправі за результатами судового розгляду справи змінити ОСОБА_2., ОСОБА_1 та ОСОБА_3. обвинувачення на більш тяжке та засудити їх за ст. 115 ч. 2 КК України чи за власною ініціативою поставити питання про таку зміну обвинувачення.

            Тому, твердження прокурора у касаційному поданні про неправильне застосування судом кримінального закону є непереконливими і підстав для задоволення касаційного подання в цій частині колегія суддів не вбачає.

 

            Разом з тим, як обґрунтовано зазначено у касаційному поданні прокурора, суд, виправдовуючи ОСОБА_2. за ст. 153 ч. 2 КК України не навів переконливих мотивів прийнятого рішення.

            Так, мотивуючи своє рішення суд вказав, що з боку ОСОБА_2. до потерпілої не було застосовано фізичне насильство чи погрози його застосування.

            Однак, судом безпідставно не врахована та обставина, що засуджений перед спробою зґвалтування ОСОБА_4., застосував до неї фізичне насильство.

Крім того, дії засудженого, які виразилися у замаху на зґвалтування потерпілої і його подальші дії відбулися без значного проміжку у часі, що також не було враховано судом.

 

            Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону які б тягли скасування постановленого щодо ОСОБА_2., ОСОБА_1. та ОСОБА_3. судового рішення по справі не встановлено, а посилання прокурора щодо порушення права засуджених на захист є безпідставним.

 

            Покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і призначене з урахуванням характеру та ступеня тяжкості вчинених злочинів, даним щодо осіб засуджених, тому твердження у касаційному поданні прокурора щодо м'якості призначеного засудженим покарання є непереконливим.

 

            За таких обставин, вирок суду в частині виправдання ОСОБА_2 за ст. 153 ч. 2 КК України підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

            При новому розгляду справи суду необхідно врахувати наведене та прийняти рішення відповідно до закону.

 

            Виходячи з наведеного, керуючись ст. 395-396 КПК України, колегія суддів -

 

                                                у х в а л и л а :

 

            касаційне подання прокурора задовольнити частково.

            Вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2005 року щодо ОСОБА_2 в частині його виправдання за ст. 153 ч. 2 КК України скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд іншим складом суду.

            У решті вирок щодо ОСОБА_1., ОСОБА_3. та ОСОБА_2  залишити без зміни.

 

                                                     Судді :