В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2010 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Суддя: Юзьвяк Б.Г.,

за участю прокурора: Стецюка О.М..,

при секретарі : Свирида М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубно кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 непрацюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, громадянина України, раніше судимого: 06.06.1986 року Ужгородським міським судом Закарпатської області за ч.2 ст.140 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі; 19 листопада 1987 року Залізничним районним судом м.Львова за ч.2 ст.140, 43 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років 5 місяців 19 днів позбавлення волі; 25 .12.1991 року Ужгородським міським судом Закарпатської області за ст..17, ч. 3 ст.81 КК України (в редакції 1960 р.) до двох років виправних робіт по місцю роботи; 29.08.1994 року Ужгородським міським судом Закарпатської області за ч.2 ст.141, 43 КК України (в редакції 1960 р.) до 5 років 1 місяця 20 днів позбавлення волі; 29.10.2002 року Хмельницьким міським судом за ч.1 ст.187, ч.3 ст.357 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі,

що обвинувачується за ч.2 ст.185, КК України,

В С Т А Н О В И В :

27 вересня 2009 року, біля 11 години ОСОБА_1, знаходячись на території автостанції м.Дубно, що розташована по вул.Забрама, 26 в м.Дубно Рівненської області, вирішив вчинити таємне викрадення чужого майна. У виконання свого наміру, ОСОБА_1 підійшов до посадочної площадки №6, де наблизившись до ОСОБА_2, та скориставшись її неуважністю, таємно викрав, надірвавши поліетиленовий пакет гаманець вартістю 32 грн., в якому знаходились гроші в сумі 180 грн. Внаслідок скоєння даного злочину потерпілій ОСОБА_2 було спричинено матеріальної шкоди на суму 212 грн., який відшкодовано.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе у скоєнні інкримінованого йому злочину визнав повністю, та дав слідуючі показання. На той час він знаходився у важкому матеріальному становищі, бо батько вигнав його з дому, дружина потрапила з дитиною до лікарні, а засобів для існування він не мав. Він приїхав в м.Дубно, де проживає тітка дружини, яка обіцяла йому допомогти. Але цього не сталось. Тому перебуваючи на автостанції вирішив вчинити крадіжку. Побачив, що з пакета жінки, що сідала в автобус, виглядав гаманець. Підійшовши до цієї жінки та надірвавши пакет, непомітно витягнув гаманець. Після цього з радості пішов купив «чекушку» горілки, яку випив і думав їхати в лікарню до дружини, але був затриманий працівниками міліції. Гаманець викинув на одній з вулиць, а гроші викинув на автостанції, коли його затримували, щоб позбутися речових доказів. Але зразу у всьому зізнався, показав де викинув гаманець, а гроші напевно хтось підібрав. Але потерпілій збиток відшкодували його родичі. У скоєному щиро розкаюється, зараз вірує в Господа Бога, має двох дітей у громадянському шлюбі і зовсім по іншому дивиться на життя, бажає жити для дітей.

Відповідно до ст.299 КПК України судом визнано недоцільним дослідження інших доказів по справі крім показань підсудного, та документів, що характеризують особу підсудного. При цьому суд переконався, що підсудний не заперечує проти дослідження інших доказів добровільно, підстав для сумніву в добровільності та істинності його позиції немає.

Оцінивши зібрані і перевірені в судовому засіданні докази з точки зору їх достовір-ності, достатності та допустимості, суд дійшов висновку, що злочин мав місце, скоїв його підсудний ОСОБА_1., а його дії вірно кваліфіковано за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно.

При призначенні міри покарання суд враховує обставину, що пом'якшує покарання – щире розкаяння у скоєних злочинах, та добровільне відшкодування шкоди, обставину що обтяжує покарання – рецидив злочинів. Суд враховує особу підсудного, який за місцем проживання характеризується позитивно, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності і відбував покарання в місцях позбавлення волі.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що для підсудного необхідно обрати такий вид покарання як позбавлення волі, але надати іспитовий строк для виправлення підсудного.

Керуючись ст.323, 324 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним за ч.2 ст.185 КК України і призначити покарання - позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

Відповідно до ст.75 КК України, від призначеного покарання ОСОБА_1 звільнити з випробуванням встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до ст..76 КК України зобов’язати ОСОБА_1 з’являтися для реєстрації в кримінально виконавчу інспекцію за місцем проживання.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити попередній – підписку про невиїзд.

Речові докази по справі гаманець червоного кольору, пластикову банківську картку «Ощадбанку на ім’я ОСОБА_2, та учнівський квиток на її ум’я, що передані потерпілій ОСОБА_2, залишити у її власності.

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Рівненської області, протягом 15 діб з моменту проголошення вироку, через Дубенський міськрайонний суд.

Суддя :