Справа № 22-3657/ 2008 р.

Головуючий у 1 інстанції- Мірошкін О.І.

Категорія 32

Доповідач- Рецебуринський Ю.Й.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2008 р.                                         Апеляційний суд Донецької області

в складі:    головуючого - Бугрим Л.М.

суддів: Рецебуринського Ю.Й.,  Зінов'євої А.Г. при секретарі- Голубцові А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве

на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 9 квітня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве (далі- Фонд) про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 9 квітня 2008 р. позов ОСОБА_1. задоволено частково,  на користь позивача з відповідача- Фонду стягнуто на відшкодування моральної шкоди 15 000 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обгрунтування доводів скарги апелянт посилався на те,  що суд порушив норми матеріального і процесуального права,  судом не враховано,  що дія закону,  який передбачає стягнення моральної шкоди на 2007 р. зупинена,  а надалі і скасована Законом України „Про державний бюджет на 2008 р."

У судовому засіданні представник відповідача- Фонду підтримала доводи апеляційної скарги.

Позивач ОСОБА_1проти апеляції заперечував,  просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення позивача,  представника відповідача,  дослідивши матеріали цивільної справи,  апеляційний суд вважає,  що апеляційну скаргу слід задовольнити частково,  а рішення змінити з наступних підстав.

Згідно зі  ст. 309 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд змінює рішення,  якщо визнає,  що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини,  що мають значення для справи.

Розглядаючи справу,  суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того,  що правовідносини,  які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди,  заподіяної внаслідок професійного захворювання,  регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності".

Згідно з п. п. "є" п.1 ч. 1  ст.  21 та ч.3  ст.  28 цього Закону,  у разі настання страхового випадку,  Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди.

Судом першої інстанції по справі встановлено,  що у зв'язку із шкідливими умовами праці на підприємстві вугільної промисловості позивач отримав професійне захворювання,  що підтверджується актом розслідування професійного захворювання від 11.08.2003 р. (а.с.  15).

Висновком МСЕК від 28.08.2003 року йому вперше встановлена втрата професійної працездатності 30% у зв'язку з професійним захворюванням- вібраційна хвороба 2  ст.  (а.с.  17).

Із пояснень позивача вбачається,  що внаслідок професійного захворювання йому заподіяна моральна шкода,  яка полягає у моральних стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я,  що порушило його нормальні життєві зв'язки,  та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За таких обставин,  суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те,  що наслідки професійного захворювання змусили позивача змінити спосіб життя та докладати зусиль для організації життя. У зв'язку з цим у нього,  відповідно до  ст.  ст. 21, 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності" виникло право на відшкодування моральної шкоди. Право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності,  у тому числі виплати за моральну шкоду,  виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК,  а таке право у позивача виникло у 2003 р. по професійному захворюванню.

Таким чином,  право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності як Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік",  так і Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік".

Згідно  ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі,  крім випадків,  коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Аналогічні положення містять у собі ч.ч.1, 2  ст. 5 ЦК України.

Посилання відповідача на норми Законів України „Про державний бюджет України на 2007 і 2008 рік",  якими зупинено а потім скасовано дію статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності",  про відшкодування моральної шкоди,  не може бути підставою для відмови у задоволенні позову,  оскільки Фонд соціального страхування сплачує відшкодування моральної шкоди як страхові виплати і не є цивільною відповідальністю Фонду.

Доводи апелянта про відсутність підстав відшкодування шкоди,  а саме- висновок МСЕК про відсутність спричинення моральної шкоди позивачу,  не ґрунтуються на вказаному законі,  оскільки в даному випадку витребування відповідного висновку законом не передбачено.

У той же час,  суд визначив розмір моральної шкоди в сумі 15 000 грн. При цьому,  колегія суддів вважає,  що місцевий суд не в повній мірі урахував ступінь втрати

професійної працездатності,  зв'язану з нею моральну шкоду,  принципи розумності,  виваженості та справедливості.

Виходячи з наявного відсотку втрати професійної працездатності та враховуючи конкретні обставини справи,  професійне захворювання позивача,  яке потягло за собою зміни в образі його життя,  необхідність пристосовуватись до нових,  негативних обставин,  апеляційний суд вважає необхідним змінити розмір моральної шкоди,  визначеної судом першої інстанції,  до 9 тис.  грн.

При встановлені зазначених фактів і постановлені рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального права,  тому підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має.

Керуючись  ст.   ст. 304,  307 ч. 1 п.3,  309,  314 ч.1,  316 ЦПК України,  апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве задовольнити частково.

Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 9 квітня 2008 року в частині стягнення моральної шкоди змінити.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієві на користь ОСОБА_1у відшкодування моральної шкоди 9 000 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення,  та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.