Справа № 2-528/11

РІШЕННЯ

Іменем України

"19" квітня 2012 р. м. Іршава

Іршавський районний суд

          Закарпатської області

в складі:

головуючого                    -          судді Золотар М.М.

                                                  при секретарі                    -           Брич С.М.

за участю:

позивача          -          ОСОБА_1

представника позивача          -          ОСОБА_2

           відповідача           -          ОСОБА_3           

                                        представників відповідачів           -          ОСОБА_4, ОСОБА_5

                                        представника третьої особи          -          ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Іршава справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ільницької сільської ради, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог ТзОВ «Етра-Ір-Плюс»про визнання права власності, визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними свідоцтв на право власності, -

В С Т А Н О В И В:

21 січня 2011 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся в Іршавський районний суд з позовом до виконавчого комітету Ільницької сільської ради, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог ТзОВ «Етра-Ір-Плюс» про визнання права власності, визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними свідоцтв на право власності.

Посилаєтсья на те, що 02 серпня 2002 року позивач, ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 уклали установчий договір про створення у м. Іршава Закарпатської області Товариства з обмеженою відповідальністю «Етра-Ір-Плюс». Частка позивача у статутному капіталі Товариства становить 37%. Рішенням зборів учасників від цього ж числа затверджено статут товариства, який 13.08.02 зареєстрований Іршавською районною державною адміністрацією Закарпатської області за реєстраційним №100010146.

На підставі договору купівлі-продажу будівлі від 29.01.03 товариство придбало у ВАТ «Закарпатський завод мастильного обладнання»незавершений будівництвом 12-ти квартирний будинок, що знаходиться по вул. Заводська, 12 в с. Ільниця Іршавського району.

04 червня 2009 року позивач через свого представника - адвоката ОСОБА_2 звернувся до товариства із запитом про надання інформації стосовно придбання даного Будинку.

На цей запит Товариство листом від 17.06.09 повідомило, що право власності Товариства на вказаний будинок не зареєстроване і не було зареєстрованим. Більше того, зазначило, що будинок на балансі товариства також не перебуває.

У зв’язку з цим 05 червня 2010 року позивач через свого представника –адвоката ОСОБА_2 звернувся до товариства із повторним запитом стосовно цього будинку.

У відповіді на це товариство зазначило, що згідно з рішенням виконавчого комітету Ільницької сільської ради Іршавського району від 31.08.04 №89 будинок введено в експлуатацію і йому присвоєно порядковий номер 12.

На підставі цього рішення Виконкому ОСОБА_3 видані свідоцтва про її право власності на кожну окрему з десяти квартир цього Будинку.

Так, їй були видані:          

- свідоцтво від 25.10.04 про право власності на квартиру №1 Будинку,

- свідоцтво від 14.11.04 про право власності на квартиру №2 Будинку,

- свідоцтво від 09.11.04 про право власності на квартиру №3 Будинку,

- свідоцтво від 28.09.04 про право власності на квартиру №4 Будинку,

- свідоцтво від 25.10.04 про право власності на квартиру №5 Будинку,

- свідоцтво від 28.09.04 про право власності-на квартиру №6 Будинку,

- свідоцтво від 25.10.04 про право власності на квартиру №7 Будинку,

- свідоцтво від 25.10.04 про право власності на квартиру №8 Будинку,

- свідоцтво від 28.09.04 про право власності на квартиру №9 Будинку,

- свідоцтво від 28.09.04 про право власності на квартиру №10 Будинку.

Згадане рішення виконкому позивач вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а свідоцтва про право власності на будинок визнанню недійсними.

За приписами ч.1 ст.128 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на той час, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникало з моменту передачі речі, якщо інше не передбачалося законом або договором.

Пунктом 3.2 Договору від 29.01.03 передбачалося, що право власності на будинок переходить до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі.

29 січня 2003 року між товариством та ВАТ «Закарпатський завод мастильного обладнання»було підписано акт приймання-передачі майна. Згідно з договором будинок та вся проектно-кошторисна документація до нього були передані товариству.

Відтак, саме з 29.01.03 товариство, у відповідності до приписів діючого на той час матеріального закону та умов договору, набуло право власності на будинок.

У згаданому вище листа-відповіді на запит представника позивача товариство зазначило, що право власності на будинок не було зареєстровано за товариством, а саме будинок не здано в експлуатацію у зв’язку з тим, що його будівництво не було завершено.

Проте, після завершення будівництва належного товариству будинку виконком прийняв оскаржуване рішенням від 31.08.04 №89, на підставі якого громадянці ОСОБА_3 були видані свідоцтва про право власності на кожну окрему квартиру будинку.

Таке рішення вважає незаконним, так як виконком не мав жодних передбачених законом підстав для оформлення за ОСОБА_3 права власності на будинок, так як громадянин набував права власності на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Між товариством і ОСОБА_3 не укладено жодного письмового - правочину (угоди) про відчуження останній будинку.

У зв’язку з цим виконком не мав права оформляти за ОСОБА_3 права власності будинок та видавати їй свідоцтва про право власності на кожну окрему з десяти квартир цього будинку.

ОСОБА_3, діючи на підставі перелічених свідоцтв, у період з 01.10.04 по 22.06.05 продала всі десять квартир фізичним особам, уклавши з ними відповідні нотаріальні посвідчені договори.

Таким чином, право власності підлягає визнанню за товариством з 29.01.03, тобто з дати укладення договору купівлі-продажу будинку і підписання акту приймання-передачі останнього, по 22.06.05, тобто до дати придбання всіх квартир у даному будинку третіми особами.

Оскаржуваним рішенням виконкому від 31.08.04 №89 беззаперечно порушуються майнові інтереси позивача, як співзасновника і учасника товариства, пов'язані з правом отримання частини майна цього товариства при умові прийняття позивачем рішення про вихід зі складу його учасників.

Про оскаржуване рішення виконкому позивачеві стало відомо лише після 11 травня 2010 року, коли його представник отримав відповідь сільського голови.

З огляду на це при поданні даного позову строк позовної давності не пропущений.

Просить суд прийняти рішення, яким:

1.          визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Етра-Ір-Плюс»на багатоквартирний будинок №12 по вул. Заводська в с. Ільниця Іршавського району Закарпатської області у період з 29.01.03 по 22.06.05 включно.

2.          визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Ільницької сільської ради Іршавського району Закарпатської області від 31.08.04 №89 в части видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на будинок №12 по вул. Заводська в с. Ільниця Іршавського району Закарпатської області.

3.          Визнати недійсними:

- свідоцтво від 25.10.04 про право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ільницької сільської ради Іршавського району Закарпатської області від 31.08.04 №89;

- свідоцтво від 14.11.04 про право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ільницької сільської ради Іршавського району Закарпатської області від 31.08.04 №89;

- свідоцтво від 09.11.04 про право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_3, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ільницької сільської ради Іршавського району Закарпатської області від 31.08.04 №89;

- свідоцтво від 28.09.04 про право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_4, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ільницької сільської ради Іршавського району Закарпатської області від 31.08.04 №89;

- свідоцтво від 25.10.04 про право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_5, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ільницької сільської ради Іршавського району Закарпатської області від 31.08.04 №89;

- свідоцтво від 28.09.04 про право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_6, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ільницької сільської ради Іршавського району Закарпатської області від 31.08.04 №89;

- свідоцтво від 25.10.04 про право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_7, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ільницької сільської ради Іршавського району Закарпатської області від 31.08.04 №89;

- свідоцтво від 25.10.04 про право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_8, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ільницької сільської ради Іршавського району Закарпатської області від 31.08.04 №89;

- свідоцтво від 28.09.04 про право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_9, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ільницької сільської ради Іршавського району Закарпатської області від 31.08.04 №89;

- свідоцтво від 28.09.04 про право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_10 , виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ільницької сільської ради Іршавського району Закарпатської області від 31.08.04 №89.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали, просять його задовольнити з мотивів, наведених у заяві.

Представник відповідача –виконавчого комітету Ільницької сільської ради ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнав, просить відмовити в його задоволенні. Пояснив, що на підставі рішення виконкому Ільницької сільської ради від 31.08.2004 року № 89 було видано свідоцтва на право власності на нерухоме майно на 10 квартир будинку № 12 по вулиці Заводській села Ільниця на ім'я громадянки ОСОБА_3, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_1. Дане рішення прийнято на законних підставах. До виконкому сільської ради звернулася громадянки ОСОБА_3 із відповідною заявою, додавши необхідні документи: акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації, розпорядження голови Іршавської РДА «Про затвердження акту державної технічної комісії, технічну характеристику кожної із 10-ти квартир, державний акт на право власності на земельну ділянку, протокол №3 зборів засновників ТзОВ Етра-Ір-Плюс»від 10.08.2003 р., договір купівлі-продажу будівлі від 29.01.2003р..

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнали, просять відмовити в його задоволенні. Пояснили, що підприємство «Етра-Ір-Плюс»було створено і зареєстровано у серпні 2002 року. У грудні 2002 року вона дізналася про те, що ВАТ «Закарпатський завод мастильного обладнання»продає незавершений будівництвом житловий будинок у с. Ільниця і захотіла його купити. Оскільки на той час у товариства коштів не було, то між його учасниками було досягнуто згоди, що даний будинок вони купують за власні кошти, вносячи плату за нього почергово. З цією метою у договорі купівлі-продажу будинку було передбачено, що плата за нього проводиться поетапно кожним з учасників товариства. Першу плату повинна була внести відповідачка, другу - ОСОБА_6, третю - ОСОБА_1, а четверту - ОСОБА_7. 29 січня 2003 року ТзОВ «Етра-Ір-Плюс»на підставі договору купівлі-продажу будівлі придбало у ВАТ «Закарпатський завод мастильного обладнання»незавершений будівництвом 12-квартирний будинок, що знаходиться в с. Ільниця Іршавського району Закарпатської області по вулиці Заводській. До 31 січня 2003 року нею було сплачено заводові 25 тисяч гривень, до 01 березня 2003 року -15 тисяч гривень вона сплатила за ОСОБА_6. До 01 квітня 2003 року 6000 гривень повинен був сплатити ОСОБА_1, а до 01 травня 2003 року 5 000 грн. ОСОБА_7.

Оскільки жоден із учасників товариства не сплатив жодної копійки за куплений будинок, а вона внесла за нього всі кошти, то 10 серпня 2003 року збори засновників вирішили передати будинок їй у власність. На цих зборах були присутні всі засновники (учасники), в тому числі і позивач ОСОБА_1, який особисто підписував протокол та рішення зборів.

Після прийняття такого рішення зборами, керівник підприємства по акту прийому-передачі передав їй цей об'єкт. На підставі вказаного рішення зборів та акту приймання-передачі вона звернулась у Ільницьку сільську раду із заявою про видачу правовстановлюючих документів.

У грудні 2006 року товариство звільнило ОСОБА_1 з роботи за прогули і з того часу ОСОБА_1 перебуває у неприязних стосунках з нею, її чоловіком –директором товариства та намагається якимось чином нашкодити.

Представник третьої особи без самостійних вимог ТзОВ «Етра-Ір-Плюс»ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнав, просить відмовити в його задоволенні. Пояснив, що ОСОБА_1 не вносив жодних коштів за спірний будинок, такий був придбаний підприємством за особисті кошти ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він є засновником ТзОВ «Етра-Ір-Плюс», на зборах якого за його участю було прийнято рішення про передачу незавершеного будівництвом багатоквартирного будинку в с. Ільниця відповідачці ОСОБА_3. Хто вносив кошти за спірний будинок він не знає, цим не цікавився.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні належними доказами встановлено, що за нормами ЦК України, чинного на час укладення спірного договору (ст.ст. 25, 26, 30, 80, 91, 92, 96, 316-319, 328), ГК України (ст. 66), фізична та юридична особи, в т.ч., власник (засновник) і створена ним юридична особа виступають у цивільному обороті самостійно, власник (засновник) не відповідає за зобов’язаннями створеної ним юридичної особи, а вона не відповідає за зобов’язаннями власника (засновника), крім випадків, передбачених законодавчими актами чи установчими документами юридичної особи, майно, передане у статутний фонд підприємства його засновниками, майно, набуте підприємством у власність з інших джерел, належить підприємству, власник здійснює своє право власності на свій розсуд, в т.ч., шляхом вчинення правочинів.

ОСОБА_1, як учасник підприємства, вправі брати участь в управлінні ним, проте не має відособлених прав на майно підприємства. Учасник підприємства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших учасників підприємства та самого підприємства поза відносинами представництва (ст.ст. 237, 244 ЦК України, ст. 38 ЦПК України), а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших учасників підприємства. Проте, саме такий позов фактично пред’явив ОСОБА_1 тоді як докази наявності у нього повноважень на представництво інтересів інших учасників підприємства чи самого підприємства у справі немає, як відсутні й дані про те, що власне ТзОВ «Етра-Ір-Плюс»ставило питання про недійсність правочину. У справі немає доказів порушення суб’єктивного матеріального права чи законного інтересу позивача, який ставить питання про недійсність правочину, предметом якого є майно, що належало. Тому і від власного імені позивача вимоги не можуть вважатися обґрунтованими.

Отже, дії відповідачів самі по собі не свідчать про порушення цивільного права позивача, останній не мав цивільно-правових підстав вимагати його захисту шляхом пред’явлення даного позову.

Насамкінець, правочин може бути визнано недійсним лише з підстав і в порядку, установлених законом (ст.ст. 203, 215 ЦК України). Позивач, не будучи стороною правочинів, не врахував, що за вимогою про визнання недійсним договору, пред’явленою третьою особою, відповідачами є сторони договору.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 25, 26, 30, 80, 91, 92, 96, 203, 215, 316-319, 328, ст. 66 ГК України, суд,–

Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ільницької сільської ради, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог ТзОВ «Етра-Ір-Плюс»про визнання права власності, визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними свідоцтв на право власності відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: М. М. Золотар