ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2009 року Київ №К-23497/07
Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Бим М.Є., Гончар Л.Я., Леонтович К.Г., Шкляр Л.Т.
розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.08.2007р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.11.2007р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради про стягнення допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И Л А :
Доповідач Фадєєва Н.М
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради Донецької області щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2007роки , виходячи з норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для учасника 1 категорії у розмірі 4 мінімальні зарплати.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.08.2007р. позов задоволено частково.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.11.2007р. апеляційна скарга залишена без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 20.08.2007р. - без змін.
Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.11.2007р, справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом правильно встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС як постраждалий 1 категорії, інвалід 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи і має право отримувати щорічно допомогу на оздоровлення згідно Закону "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.
Висновки суду про розміри мінімальних зарплат, які повинні бути виплачені позивачеві, відповідають нормам Закону "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " і судом правильно нараховані суми щорічної допомоги на оздоровлення , виходячи з мінімальної заробітної плати, яка діяла на момент виплати допомоги.
Судом зараховані суми, які позивач отримав на оздоровлення у вказані роки. Доводи управління праці та соціального захисту населення про те, матеріальна допомога виплачувалась виходячи з фінансових можливостей у державі та розмірів , які встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996року , а з 2005 року розмір допомоги був підвищений Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року, не можуть бути взяти до уваги, як необґрунтовані.
Законом "Про державні соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії"" передбачено, що мінімальний розмір заробітної плати визначається виключно Законами України. При цьому Закони , які встановлювали мінімальні заробітні плати , не містили обмежень щодо застосування норм статті 48 Закону " Про статус та соціальний захист громадян, які ґ постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Виходячи з принципу адміністративного судочинства - верховенства права та законності, що визначає пріоритетність законів над підзаконними нормативними актами , яким є Постанова Кабінету Міністрів України , при вирішення даного спору треба застосовувати безпосередньо норму ст.. 48 названого вище Закону України "Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХП.
Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об»єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.08.2007р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.11.2007р. у справі № 2-а-677/07 - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді :