КОПІЯ
Провадження № 33/792/230/14
Справа № 686/7275/14-п Головуючий в 1-й інстанції Бурка О.Г.
Категорія: ч.1 ст. 130 , ст. 173
ст. 122-2 КУпАП Доповідач Болотін С. М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 грудня 2014 року м. Хмельницький
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області ОСОБА_1, при секретарі – Крисюк В.С., з участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, захисника – ОСОБА_3, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Хмельницького міськрайонного суду від 31 жовтня 2014 року, -
В с т а н о в и в :
Постановою судді Хмельницького міськрайонного суду від 31 жовтня 2014 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця в с. Карапчів Вижницького району Чернівецької області, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не працюючого,
визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 130 ч. 1, 173 КУпАП та звільнено від накладення адміністративного стягнення, у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 122-2 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
За постановою судді, ОСОБА_2 24 березня 2014 року о 03 год. 50 хв. по вулиці Старокостянтинівське шосе в м. Хмельницькому, в порушення п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України, керував транспортним засобом марки „Рено-Флюнс”, д.н.з. НОМЕР_1, в стані алкогольного сп’яніння.
Крім того, ОСОБА_2 24 березня 2014 року близько 03 год. 50 хв. вчинив дрібне хуліганство, а саме, перебуваючи в громадському місці біля АЗС „Вог”, по вулиці Старокостянтинівське шосе у м. Хмельницькому, при перевірці документів висловлювався нецензурною лайкою на адресу працівників ВДАІ м. Хмельницького, чим порушив громадський порядок та спокій громадян.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову судді скасувати, оскільки на його думку, суддя незаконно та необґрунтовано, без законних на те підстав, постановила рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності, так як він транспортним засобом не керував та дрібне хуліганство не вчиняв. Стверджує, що матеріали справи ґрунтуються виключно на фальсифікованих працівниками ДАІ доказах, здобутих з грубим порушенням закону. Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ст. 130 ч. 1, 173 КУпАП.
Заслухавши пояснення ОСОБА_2 та його захисника на підтримання апеляційної скарги, з посиланням на зазначені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з таких підстав.
Доводи апеляційної скарги особи притягнутої до адміністративної відповідальності про те, що з’ясування обставин у справі та перевірка їх доказами проведено упереджено, без з’ясування обставин, які мають значення для встановлення істини у справі, є необґрунтованими і спростовуються зібраними у справі та дослідженими суддею доказами.
Зокрема, в процесі судового та апеляційних розглядів ОСОБА_2 не заперечував обставин вживання алкогольних напоїв та руху належним йому автомобілем по м. Хмельницькому у нічну пору 24.03.2014 року, однак викладав свою версію подій, заперечуючи обставини перебування за кермом транспортного засобу.
Обставини керування саме ОСОБА_2 транспортним засобом у нічну пору 24 березня 2014 року, його перебування в стані сп’яніння, повністю стверджується послідовними показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та лікаря-нарколога ХОНД ОСОБА_6В, показання яких повністю узгоджуються між собою, які ствердили, що особа притягнута до адміністративної відповідальності, керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, який зафіксований у встановленому законом вчинила ряд порушень вимог ПДР України.
Показаннями інспекторів ДПС ВДАІ Хмельницького МВВС ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які показали, що внаслідок проведення оперативних заходів було встановлено, що ОСОБА_2 у нічну пору 24.03.2014 року керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп’яніння, що було видно по його зовнішньому вигляді. Ствердили, що в подальшому стан сп’яніння особи, яка притягувалася до адміністративної був встановлений у встановленому законом порядку.
Перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп’яніння під час керування транспортним засобом об’єктивно стверджується жодним чином не спростованими ні особою притягнутою до адміністративної відповідальності, ні її захисником даними висновку щодо результатів медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння № 559 від 24.03.2014 року ХОНД, приладу “Драгер” від 24.03.2014 року та актом медичного огляду з метою виявлення стану сп’яніння ХОНД, які повністю узгоджуються між собою та з яких вбачається, що ОСОБА_2 24 березня 2014 року керуючи транспортним засобом перебував в стані алкогольного сп’яніння, який складав не менше 1,47 % (а.с. 2, 13, 14, 37, 64, 65, 66, 68,69).
Більше того, перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп’яніння 24 березня 2014 року, тобто в час керування ним транспортним засобом стверджується власноручними поясненнями останнього, на медичному висновку ХОНД, де останній, не висуваючи жодних скарг та заперечень, власноручно вказав, що стан сп’яніння складає 1,47 % (а.с. 2).
Наведені докази повністю спростовують доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про необґрунтованість притягнення його до встановленої законом відповідальності.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об’єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, ні ОСОБА_2, ні його захисником не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду, а тому законні підстави для їх відхилення у суду відсутні.
Такі обставини ґрунтуються виключно на твердженнях самого ОСОБА_2, який є прямо зацікавленою особою, його роздумах щодо процесів в державі, діяльності правоохоронних органів, систематичних звинуваченнях органів ДАІ та суду в упередженості та необ’єктивності, вільному тлумаченні закону, що не можна визнати допустимими доказами.
В справі не встановлено жодного належного, переконливого та об’єктивного доказу щодо застосування відносно ОСОБА_2, свідків заборонених законодавством методів дізнання, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.
В матеріалах справи не встановлено доказів, щоб ОСОБА_2, чи його захисник зверталися із заявами та скаргами до прокурора м. Хмельницького, який здійснює нагляд за органами ДАІ чи вищестоящих органів з приводу незаконних дій працівників міліції, а тому такі твердження викликають об’єктивний сумнів.
Таким чином, підстав вважати, що в процесі встановлення обставин справи зі сторони органів ДАІ на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, чинився тиск, проводилася фальсифікація матеріалів справи, в суду немає.
Ні ОСОБА_2, ні його захисник натомість не навів обґрунтованих доводів, які би спростовували висновки судді. Доводи апеляційної скарги і матеріали справи не містять вказівок на істотне порушення вимог закону, які були би підставами для зміни або скасування судового рішення в частині доведеності вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Об'єктивних даних, які вказували на відсутність складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_2 в матеріалах справи не встановлено.
Більше того, заперечуючи свою вину у вчиненні правопорушення, ОСОБА_2 використовує подвійні стандарти, бачучи та декларуючи виключно свої права, при цьому повністю ігноруючи свої обов’язки, оскільки чинне законодавство покладає на водіїв обов’язок неухильно дотримуватися вимог ПДР України, а не давати оцінку останнім.
Є надуманими та підлягають відхиленню твердження ОСОБА_2, що він транспортним засобом не керував, а управління таких здійснював його брат. Оскільки такі повністю спростовуються дослідженими доказами у їх сукупності, в тому числі показами свідків, які жодним чином ні особою притягнутою до адміністративної відповідальності, ні її захисником не спростовані.
При цьому та обставина, що брат особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_10, після зупинки транспортного засобу „Рено-Флюнс”, д.н.з. НОМЕР_1 вийшов з пасажирського сидіння, а не сидіння водія, у сукупності з показаннями вищевказаних свідків прямо вказує, що за кермом автомобіля перебував саме ОСОБА_2
Підлягають відхиленню твердження свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_11, на які особа притягнуто до адміністративної відповідальності та його захисник посилаються як на алібі ОСОБА_2 Оскільки останні є товаришами особи притягнутої до адміністративної відповідальності, а ОСОБА_2 – рідним братом, безпосередньо з ним перебували в автомобілі, ОСОБА_11 спільно з ОСОБА_2 вживала алкогольні напої, останні самі приймали участь в конфлікті з працівниками ДАІ і представниками громадськості, а тому є прямо зацікавленими особами.
Не спростовує обставин встановлених суддею, підлягає відхиленню та не звільняє ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП наряд-замовлення на заміну внутрішньої дверної ручки наданий особою притягнутою до адміністративної відповідальності. Оскільки останній не містить встановлених законом реквізитів, з нього не можна зробити жодного висновку, де він виконується, виконаний вже після вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_2, а також не деталізований в частині дверної ручки транспортного засобу, яких на „Рено-Флюенс” є чотири (а.с. 80).
Не змінюють факту вчинення правопорушення та не утворюють порушення законних прав ОСОБА_2, ті обставини, що за твердженням останнього та його захисника, протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам закону. Оскільки, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, останній підписаний ОСОБА_2, з викладенням своїх пояснень, що він не заперечує. При цьому, останньому роз’ясненні його права, передбачені ст. 268 КУПАП, що особа притягнута до адміністративної відповідальності ствердила власноручним підписом (а.с. 1).
Доказів, які б стверджували протилежне, ні особою притягнутою до адміністративної відповідальності, ні його захисником не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.
Істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки судді місцевого суду та були безумовною підставою для скасування судового рішення в частині доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, не встановлено.
А тому, не можна погодитись з твердженням апелянта про безпідставне притягнення його до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Ретельно проаналізувавши докази в їх сукупності, суддя дала їм належну оцінку і прийшла до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З огляду на те, що на момент розгляду справи суддею місцевого суду пройшов тримісячний строк накладання адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП, її рішення про закриття провадження в справі не суперечить вимогам закону.
Разом з тим, постановою судді від 31 жовтня 2013 року, ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він 24 березня 2014 року близько 03 год. 50 хв. вчинив дрібне хуліганство, а саме, перебуваючи в громадському місці біля АЗС „Вог”, по вулиці Старокостянтинівське шосе у м. Хмельницькому, при перевірці документів висловлювався нецензурною лайкою на адресу працівників ВДАІ м. Хмельницького, чим порушив громадський порядок та спокій громадян і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.
Оцінюючи всі дослідженні в процесі апеляційного розгляду докази по справі в їх сукупності вважаю, що провадження в справі в цій частині підлягає закриттю за відсутності в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Диспозицією інкримінованої ОСОБА_2 ст. 173 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Пленум Верховного Суду України у п.4 постанови № 10 від 22 грудня 2006 року “Про судову практику у справах про хуліганство” роз’яснив, що суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально карних дій.
Як встановлено в процесі апеляційного розгляду, дії ОСОБА_2 у вигляді нецензурної лайки на адресу працівників ДАІ м. Хмельницького, були викликанні невдоволенням останнього з приводу виконання ними службових обов’язків по патрулюванню безпеки дорожнього руху.
За таких обставин в діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, а не дрібного хуліганства, оскільки він був невдоволеним з приводу перевірки в нього документів працівниками ДАІ під час виконання ними службових обов’язків і його умисел був спрямований саме відносно працівників міліції, а не громадського порядку.
Більше того, матеріали справи не містять доказів того, що його умисел, мотиви та ціль були спрямовані на порушення громадського порядку. Не зазначені такі докази і у постанові судді.
За наведених підстав постанова судді у цій частині підлягає скасуванню із закриттям провадження в справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247 п. 1, 284, 293, 294 КУпАП, -
П о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову судді Хмельницького міськрайонного суду від 31 жовтня 2014 року у частині визнання винним ОСОБА_2 за ст. 173 КУпАП скасувати із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв’язку із відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
В решті постанову судді залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя (підпис)
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області ОСОБА_1