Справа № 1-50/11

В И Р О К

іменем України

30.06.2011 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Омельченко М.М.

при секретарі Комендат М.Р.

за участю прокурора Новікова С.А., Будніка І.А., Федоренка В.В.

потерпілого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученої, має на утриманні мололітню дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працює, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимої,

- у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.190, ч.3 ст.364 КК України,-

встановив:

ОСОБА_3, працюючи згідно з наказом начальника ДПА Київської області № 97-«о» від 01.03.2007 року слідчим слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, будучи службовою особою, працівником правоохоронного органу, уповноваженого на виконання функцій держави, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення та заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1, шляхом обману, усвідомлюючи та достовірно знаючи про те, що вона не входить до складу слідчо-оперативної групи у кримінальній справі № 49-2452, порушеній 26.05.2008 року щодо директора ТОВ «Промсервісплюс» ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, не маючи передбачених законом повноважень на проведення експертиз у кримінальних справах та не маючи будь-яких передбачених законом способів впливу на їх результати, будучи позбавленою можливості прийняття процесуальних рішень у вказаній кримінальній справі, повідомила останнього про необхідність передати їй грошові кошти в сумі 5000 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України станом на 17.07.2008 року становить 24204 грн., за сприяння в отриманні висновку почеркознавчої експертизи у кримінальній справі № 49-2452 та подальшого закриття цієї кримінальної справи.

Так, 03.06.2008 року слідча СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ОСОБА_3 прийняла до свого провадження кримінальну справу № 49-2452, порушену старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України щодо директора ТОВ «Промсервісплюс» ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Після цього, 13.06.2008 року слідча СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі ОСОБА_3, перебуваючи в приміщенні слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Києво-Святошинському районі, яке знаходиться за адресою: м. Вишневе, вул. Святошинська, 29, допитала ОСОБА_1 як свідка у цій кримінальній справі, цього ж дня нею щодо ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 100 000 грн. та допитано останнього, як підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

27.06.2008 року ОСОБА_3 на підставі постанови Києво-Святошинського районного суду від 25.06.2008 року проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_1, у ході якого вилучено документи та три мобільних телефони, які належали ОСОБА_1 У цей же день ОСОБА_1 зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_3О з метою повернення йому вилучених мобільних телефонів. ОСОБА_3 запропонувала йому зустрітись в кафе, розташованому у м. Вишневому, поряд з приміщенням ДПІ у Києво-Святошинському районі. Під час цієї зустрічі, ОСОБА_3 відмовила ОСОБА_1 у поверненні мобільних телефонів, повідомивши, що вирішить, яким чином вона зможе посприяти ОСОБА_1 у закритті кримінальної справи, порушеної щодо нього.

Після цього, ОСОБА_3 неодноразово зустрічалась із ОСОБА_1 у м. Вишневому Києво-Святошинського району та обговорювали спосіб закриття кримінальної справи, порушеної ОСОБА_1 за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

14.07.2008 року постановою заступника начальника ВПМ – начальника слідчого відділення ПМ ДПІ у Києво - Святошинському районі майора податкової міліції ОСОБА_5, з якою ознайомлено ОСОБА_3, до складу слідчо-оперативної групи у кримінальній справі № 49-2452 внесено зміни, згідно яких зі складу слідчо-оперативної групи виключено слідчу слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ОСОБА_3, старшим слідчо-опертивної групи призначено старшого слідчого слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ОСОБА_6В, який того ж дня прийняв кримінальну справу до свого провадження.

16.07.2008 року слідча СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі ОСОБА_3 приблизно о 18 годині зустрілась з ОСОБА_1 у с. Гатне Києво-Святошинського району Київської області. Під час цієї зустрічі, вона, будучи службовою особою, працівником правоохоронного органу, уповноваженого на виконання функцій держави, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення та заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 шляхом обману останнього, усвідомлюючи та достовірно знаючи про те, що вона не входить до складу слідчо-оперативної групи у кримінальній справі № 49-2452, порушеній 26.05.2008 року щодо директора ТОВ «Промсервісплюс» ОСОБА_1 за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, не маючи передбачених законом повноважень на проведення експертиз у кримінальних справах та не маючи будь-яких передбачених законом способів впливу на їх результати, будучи позбавленою можливості прийняття процесуальних рішень у вказаній кримінальній справі, повідомила, що у разі передачі їй ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 5000 доларів США, вона може посприяти у отриманні висновку почеркознавчої експертизи, необхідного для закриття кримінальної справи, порушеної щодо ОСОБА_1

17.07.2008 року близько 20 години 30 хвилин слідча СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі ОСОБА_3, попередньо домовившись з ОСОБА_1 про зустріч, разом зі своєю знайомою ОСОБА_7, яка не знала про дійсні наміри останньої, прибула до будинку № 38, розташованого по вул. Чорновола у м. Вишневе Києво-Святошинського району. В цей час, ОСОБА_1 на своєму власному автомобілі марки «Тойота» державний номерний знак НОМЕР_1, знаходився за цією адресою. Слідча ОСОБА_3 запропонувала своїй знайомій ОСОБА_7 зачекати неподалік автомобіля ОСОБА_1, при цьому вона повідомила ОСОБА_7, що після того, як вона її покличе, останній необхідно підійти до автомобіля ОСОБА_1 і отримати грошові кошти, які він їй передасть. Коли слідча СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі ОСОБА_3 сіла до салону автомобіля ОСОБА_1, останній повідомив їй, що він згоден передати грошові кошти у розмірі 5000 доларів США з метою вирішення питання про закриття кримінальної справи, порушеної щодо нього.

Після цього, слідча СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі ОСОБА_3, будучи службовою особою, тобто працівником правоохоронного органу, уповноваженою на виконання функцій держави, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення та заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 в сумі 5000 доларів США, шляхом обману останнього, усвідомлюючи та достовірно знаючи про те, що вона не входить до складу слідчо-оперативної групи у кримінальній справі № 49-2452, порушеній 26.05.2008 року щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, не маючи передбачених законом повноважень на проведення експертиз у кримінальних справах та не маючи будь-яких передбачених законом способів впливу на їх результати, відповідно до попередньої домовленості із ОСОБА_7, жестом руки покликала її до автомобіля ОСОБА_1, котрій останній в присутності ОСОБА_3 передав грошові кошти у сумі 5000 доларів США, яка станом на 17.07.2008 року згідно з курсом Національного банку України становила 24204 грн., які були призначені для сприяння в отриманні висновку почеркознавчої експертизи, необхідного для закриття порушеної щодо нього кримінальної справи та безпосередньо за її закриття. При цьому ОСОБА_7 не усвідомлювала та не розуміла, за що саме ОСОБА_1 передає гроші для ОСОБА_3, отримала 5000 доларів США за усною вказівкою останньої, не маючи умислу на вчинення будь-якого злочину. Після цього ОСОБА_3 та ОСОБА_7 були затримані працівниками міліції.

Допитана у судовому засіданні підсудна ОСОБА_3 свою вину у пред’явленому їй обвинуваченні визнала частково, суду пояснила, що на посаді слідчого СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області працювала з 01 березня 2007 року. 03.06.2008 року вона прийняла до свого провадження кримінальну справу, порушену старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України. В процесі розслідування вказаної справи нею був допитаний ОСОБА_1, зроблено обшук за місцем його проживання, де були вилучені документи та мобільні телефони. ОСОБА_1 декілька разів їй телефонував на мобільний телефон, просив зустрітися. На прохання останнього, вона зустрілася з ним в кафе в м. Вишневе, дати не пам’ятає. Під час зустрічі ОСОБА_1 просив її повернути мобільні телефони, оскільки в них знаходилися потрібні йому номери телефонів, вона відмовила. Після цього, вона зустрічалась з ОСОБА_1 в лікарні, де він знаходився на лікуванні, при зустрічі мова йшла знову про мобільні телефони. Також під час вказаних зустрічей ОСОБА_1 намагався з’ясувати, за чиєю ініціативою та ким була порушена відносно нього кримінальна справа, говорив, що йому боятися нічого тому що підпис на декларації не його. На дану заяву ОСОБА_1 вона запропонувала йому дати зразки підпису для проведення почеркознавчої експертизи, але ОСОБА_1 чомусь відмовлявся. Під час зустрічей ніяких грошей вона не вимагала і не могла вимагати, оскільки до її повноважень слідчої не входить проведення почеркознавчої експертизи.

14.07.2008 року постановою заступника начальника ВПМ – начальника слідчого відділення ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ОСОБА_5 про внесення змін до складу слідчо-оперативної групи по кримінальній справі відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.212 КК України вона була виключена зі складу вказаної слідчо – оперативної групи, а справа передана до провадження слідчого Овчаренка Б.В. з яким вона не перебуває у родинних стосунках.

17.07.2008 року близько 13 години їй на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_1 і сказав, що він хоче передати заяви його матері та брата, в яких зазначені причини їх неявки до слідчого згідно повісток. Вона сказала, що вказані заяви він може привезти до неї на роботу. В цей же день, близько 20 години, ОСОБА_1 знову зателефонував їй і сказав, що він знаходиться на залізничному переїзді в м. Вишневе, не може його переїхати, тому просить підійти до переїзду взяти у нього заяви. Оскільки вона знаходилась на ринку поблизу переїзду і мала намір йти з подругою ОСОБА_7 до перукарні, яка знаходилась за переїздом, вона погодилась зустрітися з ОСОБА_1 Коли вони з ОСОБА_7 підійшли до переїзду, вона підійшла до машини ОСОБА_1, сіла на переднє пасажирське сидіння, а ОСОБА_7 залишилась стояти за декілька метрів до машини. В машині ОСОБА_1 передав їй три заяви родичів на ім’я ОСОБА_6, а також вони говорили про те, що ОСОБА_1 повинен надати їй лікарняний, за той період, що знаходився в лікарні. Коли вона мала намір виходити з машини, вона відкрила двері та можливо покликала ОСОБА_7, щоб йти далі в перукарню, в цей момент ОСОБА_1 почав давати їй журнал, вона його не взяла, підійшла ОСОБА_7 і ОСОБА_1 віддав вказаний журнал їй. Потім вони попрощалися і відійшовши декілька метрів від машини, вона та ОСОБА_7 були затримані працівниками міліції. Слідчим прокуратури був проведений огляд її речей та речей ОСОБА_7, в журналі, який передав Мартинюк ОСОБА_1, знаходились гроші. До цих грошей вона ніякого відношення не має. Стверджує, що вона ніяких грошей у ОСОБА_1 не вимагала. Вважає, що ОСОБА_1 обмовляє її за домовленістю з працівниками міліції. В розмовах з ОСОБА_1 вона говорила, що після проведення почеркознавчої експертизи справа буде направлена до суду. Крім того, 17.06.2008 року ОСОБА_1 знав, що вона знаходиться у відпусці.

Вважала, що в її діях, можливо, є склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, за вчинення якого просила її суворо не карати, врахувати, що на її утриманні перебуває неповнолітня дитина, у пред’явленому їй обвинуваченні за ч. 3 ст. 364 КК України просила виправдати.

Не зважаючи на чаcткове визнання підсудною вини у пред'явленому їй обвинуваченні, вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 364 КК України, підтверджується сукупністю доказів, які були зібрані у спарві та досліджені в ході судового слдітва, а саме:

- показами потерпілого ОСОБА_1, який суду показав, що з 2004 року по грудень 2007 року він працював директором ТОВ «Промсервісплюс», яке знаходилось у м. Вишневе. У червні місяці 2008 року він був викликаний до податкової міліції у м. Вишневе. Прийшовши на виклик, слідча ОСОБА_3 повідомила, що відносно нього порушена кримінальна справа за ч.3 ст.212 КК України, дана справа перебуває у її провадженні. В цей же день ОСОБА_3 допитала його спочатку в якості свідка, потім підозрюваного та вручила постанову про порушення кримінальної справи, потім він підписав постанову про обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави, проте грошову суму застави не вносив, оскільки не мав на це коштів. 27.06.2008 року вранці у нього вдома був проведений обшук. Під час обшуку були вилучені документи та три мобільні телефони. Оскільки в даних мобільних телефонах були телефонні номери, які йому були необхідні, він цього ж дня близько 15 години зателефонував ОСОБА_3 з метою повернення вказаних телефонів. ОСОБА_3 запропонувала йому зустрітися в кафе у м. Вишневе біля будинку, де знаходиться податкова міліція. При зустрічі ОСОБА_3 відмовилась повернути мобільні телефони. В період з 27.06 по 10.07.2008 року вони неодноразово зустрічались з ОСОБА_3 в різних кафе (в яких саме не пам’ятає), він намагався з’ясувати у неї, на чиє замовлення була порушена відносно нього кримінальна справа, але основною підставою зустрічей було його бажання повернути вилучені у нього мобільні телефони. З розмов ОСОБА_3 він зрозумів, що він повинен дати їй хабар, слово хабар та сума хабара не озвучувалась. Не пам’ятає звідки взялась сума 10000 і чому в доларах. Він не розумів, чому він повинен давати хабар, оскільки злочину він не вчиняв, декларації він не підписував, з тими документами, які наявні в матеріалах справи він спокійно міг виграти справу у суді, оскільки вони підроблені. В подальшому він погодився дати ОСОБА_3 хабар для того, щоб вона призначила по справі почеркознавчу експертизу, далі не «копала» та не втручалася в процес проведення експертизи. З експертом безпосередньо про проведення об’єктивної експертизи повинен був домовлятися він сам. ОСОБА_3 також повідомила, що справа в будь-якому випадку буде направлена до суду для закриття. Свої покази на досудовому слідстві підтримує, але чітко пам’ятає, що слово хабар та сума хабара в розмові з ОСОБА_3 не озвучувалась. Всі розмови з ОСОБА_3 він записував на на свій цифровий диктофон. 17.07.2008 року він звернувся до СБ України із заявою про вимагання у нього слідчою ОСОБА_3 хабара за закриття кримінальної справи, додав запис розмов з ОСОБА_3 17.07.2008 року працівники СБ України вручили йому гроші у сумі 5000 доларів США для передачі хабара ОСОБА_3, які були помічені люмінесцентним порошком та на п’яти купюрах було зазначено «Хабар СБУ». 17.07.2008 року близько 17 години він зателефонував ОСОБА_3, щоб домовитися про зустріч, але вона сказала, що вона в м. Києві, але погодилась зустрітися у м. Вишневе біля залізничного переїзду близько 20 години. На вказану годину він приїхав до місця зустрічі на своєму автомобілі, де побачив, що в напрямку автомобіля йшла ОСОБА_3 та ще якась жінка. За декілька метрів жінка зупинилася, ОСОБА_3 підійшла до автомобіля та сіла на переднє пасажирське місце. Він передав їй три заяви, на чиє ім’я не пам’ятає, від родичів та сказав , що готовий передати їй половину суми хабара, вона сказала, щоб гроші він передав її сестрі, при цьому ОСОБА_3 відкрила дверцята машини, покликала жінку з якою йшла. Коли ця жінка підійшла до переднього пасажирського місця він передав їй журнал «Афіша», в якому знаходились гроші, журнал поклав до сумочки цієї жінки. Після цього, жінка пішла в сторону переїзду, ОСОБА_3 попрощалася, вийшла з машини. Потім ОСОБА_3 та жінка, якій він передав гроші, були затримані працівниками СБ України. Самого затримання він не спостерігав та з даного приводу нічого повідомити не може. На момент їхньої останньої зустрічі він знав, що ОСОБА_3 знаходиться у відпустці. Щодо міри покарання підсудній поклався на розсуд суду, вважав, що ОСОБА_3 за вчинене вже покарана життям та всією ситуацією, що сталось навкало нею, вважав достатнім призначити покарання підсудній з іспитовим строком;

- показами свідка ОСОБА_7, яка показала суду, що з ОСОБА_3 вона знайома протягом 10 років – з часу їх навчання в ліцеї у с. Красилівка Ставищанського району Київської області. 17.07.2008 року близько 20 години вона зустрілася з ОСОБА_3 біля ринку по вулиці Жовтневій в м. Вишневе та пішли в напрямку залізничного переїзду. ОСОБА_3 попросила її піти з нею на зустріч. Коли перейшли залізничний переїзд, ОСОБА_3 пішла до автомобіля темного кольору. Наталія перебувала в цьому автомобілі близько 25 хвилин. Після цього, ОСОБА_3 відкрила праву дверку автомобіля та покликала її (Мартинюк) жестом. Вона підійшла до автомобіля зі сторони пасажира, де сиділа ОСОБА_3 Чоловік, який сидів в автомобілі за кермом, передав їй (Мартинюк) журнал, який вона поклала до своєї сумки. Вказаного чоловіка вона не знала. Потім відійшла від автомобіля, в цей момент була затримана працівниками міліції. Під час затримання сказала, що ОСОБА_1 віддав їй борг, оскільки була схвильована і не хотіла підставити ОСОБА_3, усвідомлюючи, що остання працює в податковій; .

- показами свідка ОСОБА_5, який суду показав, що що у червні 2008 року і на даний час він працює начальником СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області. ОСОБА_3 у червні 2008 року працювала на посаді слідчого СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області. З 03.06 по 14.06.2008 року у ОСОБА_3 перебувала у провадженні кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.3 ст.212 КК України. 14.06.2008 року ОСОБА_3 була виключена із складу слідчо-оперативної групи по розслідуванню вказаної вище справи, а справа передана у провадження ОСОБА_6;

- оголошеними у судовому засіданні відповідно до ст. 306, 314 КПК України показами свідка ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які під час досудового слідства пояснили, що 17.07.2008 року близько 21 години 30 хвилин по вулиці Жовтневій в м. Вишневе вони були запрошені працівниками СБ України бути понятими при проведенні огляду двох жінок, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 Під час огляду у жіночій сумочці ОСОБА_7 був виявлений журнал «Афіша» в якому знаходились 5000 доларів США купюрами по 100 доларів США, які при освітленні ультрафіолетовою лампою світилися зеленим світлом, а на п`яти купюрах був напис «ХАБАР СБУ». ОСОБА_7 пояснила, що вказані гроші їй віддав, як повернення боргу чоловік, ім`я якого повідомити відмовилась.Крім того свідок ОСОБА_8 зазначила, що коли міняли батарею у відеокамері, речі, які були вилучені з жіночих сумок ОСОБА_3 та ОСОБА_7 знаходились на капоті машини в полі зору присутніх (том 1 а.с. 158-165);

- витягом з наказу № 97-о від 01.03.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_3 призначена на посаду слідчого слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області (том 2 а.с.46); постановою від 03.06.2008 року, відповідно до якої слідча СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ОСОБА_3 прийняла до свого провадження кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України (том 1 а.с.119); постановою начальника СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ОСОБА_5 від 14.07.2008 року, відповідно до якої зі складу слідчо-оперативної групи по розслідуванню кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.212 КК України виключено слідчу ОСОБА_3 (том 1 а.с. 122). Аналіз вказаних документів свідчить про те, що на момент вчинення злочину ОСОБА_3 займала посаду слідчого, тобто була службовою особою, працівником правоохоронного органу, уповноваженого на виконання функцій держави, займала відповідне службове становище, а також про те, що на момент вчинення злочину вона була позбавлена можливості прийняття процесуальних рішень у вказаній кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1О за ч.3 ст. 212 КК України;

- заявою ОСОБА_1 від 17.07.2008 року, з якої вбачається, що слідча СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області вимагає від нього хабар у сумі 10000 доларів США за закриття кримінальної справи, порушеної відносно нього за ч.3 ст.212 КК України, яка перебуває у провадженні ОСОБА_3 (том 1 а.с.3-6);

- протоколом огляду, маркування та вручення коштів від 17.07.2008 року, під ачс якого були оглянуті грошові кошти у сумі 5000 доларів США номіналом по 100 доларів США, п`ять з яких були помічені спеціальним люмінесцируючим мітячим фломастером шляхом надпису «ХАБАР СБУ», зазначені грошові кошти у сумі 5000 доларів США поміщені до сумки, яка належить ОСОБА_1 (том 1 а.с.10-24);

- протоколом огляду місця події від 17.07.2008 року, яким зафіксовано, що 17.07.2008 року по вулиці Чорновола, 38 в м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області були оглянуті речі ОСОБА_3 та ОСОБА_7 Під час огляду в жіночій сумці ОСОБА_7 був виявлений журнал «Афіша», в якому знаходилися грошові кошти у сумі 5000 доларів США номіналом по 100 доларів США, п`ять з яких були помічені спеціальним люмінесцируючим мітячим фломастером шляхом надпису «ХАБАР СБУ» (том 1 а.с.25-32);

- протоколом про наслідки здійснення оперативно-розшукових заходів – застосування аудіотехніки від 11.09.2008 року, з якого вбачається, що 17.07.2008 року під час розмови ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ОСОБА_3 зазначила, що офіційно вона не у відпусті, обіцяла ОСОБА_1 призначити по справі відносно останнього експертизу, зі змісту розмови зрозуміло, що ця експертиза – почеркознавча, ОСОБА_3 повинна була домовитися за проведення експертизи або домовитися, щоб до експертів підійшла людина ОСОБА_1 З експертами ОСОБА_3 не спілкувалася, оскільки вони з ОСОБА_1 не дійшли згоди. Крім того за змістом слів ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_7 повинна взяти гроші у ОСОБА_1 для передачі ОСОБА_3 (том 1 а.с. 220-236);

- протоколом прослуховування аудіо запису (звукозапису) від 15.09.2008 року, де ОСОБА_3, прослухавши запис, впізнала свій голос та голос ОСОБА_1 Записи відповідають змісту протоколу про наслідки здійснення оперативно-розшукових заходів застосування аудіотехніки від 11.09.2008 року (том 1а.с.237)

- довідкою голови Апеляційного суду м. Києва від 23.09.2008 року, відповідно до якої надавався дозвіл на здійснення оперативно-розшукових заходів із застосуванням оперативно-технічних засобів, а саме на застосування на невстановленого співробітника СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області на ім’я ОСОБА_10 оперативно-технічних заходів отримання інформації у місцях тимчасового перебування (том 1 а.с.247);

- довідкою заступника керівника Вишнівського відділення Київського «ПриватБанк» від 18.09.2008 року, відповідно до якої станом на 17.07.20008 року сума у розмірі 5000 доларів США відповідала еквіваленту у гривні – 24204 грн. (том 1 а.с.246)

Дані документи об’єктивно підтверджують обставини вчинення ОСОБА_3 дій, спрямованих на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1, використовуючи при цьому своє службове становище.

- висновком судово-психіатричної експертизи № 1289 від 14.04.2010 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 на хронічне психічне захворювання не страждає і не страждала таким під час, коли були скоєні інкриміновані їй дії. У стані тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності вона у той час не знаходилася. У 2008 році, з літа та до 28.10.2008 року, вона перенесла короткочасний психічний розлад невротичного рівня, від якого вилікувалася. ОСОБА_3 могла під час коли були скоєні інкриміновані їй дії та може зараз усвідомлювати свої дії та керувати ними (том 3 а.с. 31).

Оцінюючи показання підсудної, щодо невчинення зловживання службовим становищем, суд визнає їх неправдивими, спрямованими на ухилення від відповідальності за скоєний злочин, які спростовуються зібраними та дослідженими по справі доказами в їх сукупності.

Твердження підсудної та її захисника про те, що ОСОБА_1 не може бути визнаний потерпілим по даній кримінальній справі, оскільки з його показань у судовому засіданні грошові кошти, вилучені під час огляду місця події належать не йому, а працівникам СБ України є безпідставними, оскільки судом встановлено, що умисел ОСОБА_3 був спрямований саме на заволодіння грошовими коштами, які належать ОСОБА_1

Твердження підсудної та захисника про те, що заяви родичів ОСОБА_1 на ім`я слічого ОСОБА_6 є доказом того, що ОСОБА_1 знав, що ОСОБА_3 не є слідчим у кримінальній справі відносно нього є необґрунтованими та спростовуються показаннями ОСОБА_1 у судовому засіданні та протоколом про наслідки здійснення оперативно-розшукових заходів – застосування аудіотехніки від 11.09.2008 року (том 1а.с.227), відповідно до яких ОСОБА_1 вважав, що ОСОБА_3 неофіційно знаходиться у відпустці, має право підпису документів, про що вона йому повідомляла у розмові.

Таким чином, аналіз досліджених та оцінених по справі доказів свідчить про те, що вина ОСОБА_3 у вчиненні злочинів доведена повністю, її дії прокурором невірно кваліфіковані за ч.1 ст.190 КК України, як закінчений злочин, оскільки злочин, передбачений ч.1 ст.190 КК України вважається закінченим з моменту, коли винна особа фактично заволоділа грошима чи іншими матеріальними цінностями потерпілого, маючи при цьому хоч першочергову можливість ними розпорядитися. Зважаючи на те, що підсудна ОСОБА_3 не мала такої можливості, суд вважає, що злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 вона до кінця не довела з причин, що незалезали від її волі, оскільки свідок ОСОБА_7 не встигла передати їй грошові кошти, отримані у ОСОБА_1О, тому дії ОСОБА_3 судом кваліфікуються за ч.2 ст.15, ч.1 ст.190 КК України, як замах на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Крім того, дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.3 ст.364 КК України, як зловживання службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам, у вигляді підриву авторитету та престижу органу державної влади, а саме ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, вчинене працівником правоохоронного органу.

При призначенні покарання підсудній, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів та особу підсудної.

Призначаючи покарання підсудній, суд бере до уваги, що вчинені нею злочини відносяться до злочинів невеликої тяжкості та тяжкого, ОСОБА_3 за місцем реєстрації, проживання, роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, перебуває на консультативному обліку у лікаря-психіатра, не працює, раніше не судима, розлучена, має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, обставин, які пом’якшують або обтяжують покарання підсудної, судом не встановлено, та призначає покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України у вигляді обмеження волі в межах санкції вказаної статті; за ч.3 ст. 364 КК України – у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті із застосуванням ст. 70 КК України.

Враховуючи те, що ОСОБА_3, будучи службовою особою, працівником правоохоронного органу, маючи спеціальне звання капітана податкової міліції, вчинила тяжкий злочин, передбачений ч.3 ст.364 КК України, своїми злочинними діями дискредитувала органи податкової міліції, суттєво підірвала їх авторитет в очах суспільства, суд вважає за необхідне відповідно до ст. 54 КК України призначити підсудній додаткове покарання у вигляді позбавлення спеціального звання капітана податкової міліції, а також призначити обов`язкове додаткове покарання, передбачене ч.3 ст.364 КК України, у вигляді позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків.

Зважаючи на те, що виправлення підсудної можливе без ізоляції від суспільства, враховуючи її позитивні характеристики, відсутність судимостей, наявність на утриманні малолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, зважаючи на думку потерпілого, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України.

У зв’язку із звільненням ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України у відповідності до ст.77 КК України судом не застосовується додаткова міра покарання у вигляді конфіскації майна.

Цивільний позов по справі не заявлений, судові витрати у справі відсутні.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідно до ст. ст. 81, 330 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323 - 324 КПК України, -

засудив:

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 190 та ч.3 ст.364 КК України, і призначити їй покарання:

- за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України у вигляді обмеження волі на строк 2 (два) роки;

- за ч. 3 ст. 364 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років з позбавленням спеціального звання капітана міліції та права займати посади, пов`язані з виконанням з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків на строк 3 (три) роки, без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років з позбавленням спеціального звання капітана податкової міліції та права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків на строк 3 (три) роки, без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк 1 (один) рік.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов’язки повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з’являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Речові докази по справі:

-грошові кошти у сумі 5000 доларів США, які зберігаються в камері зберігання речових доказів прокуратури Києво-Святошинського району Київської області, повернути ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) (том 1 а.с.240-241);

-аудіокасету марки ЕМТЕС-90 № 71236, яка знаходиться при матеріалах справи, - знищити;

-журнал «Афіша», який зберігається в камері зберігання речових доказів прокуратури Києво-Святошинського району Київської області, - знищити (том 1а.с.240-241);

-протокол про наслідки здійснення оперативно-розшукових заходів, який знаходиться при матеріалах кримінальної справи, залишити при матеріалах кримінальної справи (том 1а.с. 220-236);

-особову справу ОСОБА_3, яка знаходиться при матеріалах кримінальної справи, повернути Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (м. Вишневе, вул. Ломоносова, 34).

Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_3 у вигляді підписки про невиїзд, до набранням вироком законної сили – залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області прокурором, потерпілим, захисником протягом п’ятнадцяти діб з дня його проголошення, а засудженою – в той же строк, з часу отримання нею копії вироку.

Суддя М.М.Омельченко