У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Олійник А.С.

суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.

Карпенко С.О., Савченко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_3 про відшкодування витрат, пов'язаних із навчанням, за касаційною скаргою Харківського національного університету внутрішніх справ, поданою його представником Греценко Наталією Олександрівною, на рішення Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 6 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 2 жовтня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року Харківський національний університет внутрішніх справ звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що наказом ректора Харківського національного університету внутрішніх справ № 415 о/с від 15 серпня 2007 року відповідача зараховано до складу курсантів Харківського національного університету внутрішніх справ. 1 вересня 2007 року між Харківським національним університетом внутрішніх справ та відповідачем був укладений Договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України. Відповідно до витягу з наказу ректора Харківського національного університету внутрішніх справ № 271 о/с від 18 червня 2011 року лейтенанта міліції ОСОБА_3 відраховано зі складу курсантів університету та відкомандировано до ГУМВС України в Автономній Республіці Крим для подальшого проходження служби.

Наказом начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим від 27 грудня 2012 року № 318 о/с лейтенанта міліції ОСОБА_3 звільнено зі служби в органах внутрішніх справ України в запас Збройних Сил України за п. 64 «Є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2013_09_04/pravo1/KP910114.html?pravo=1>.

Відповідно до п. 2.3.6 договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України від 1 вересня 2007 року, укладеного між Харківським національним університетом внутрішніх справ, ГУМВС України в Автономній Республіці Крим та відповідачем, останній зобов'язувався у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням. У навчальному закладі сума витрат на утримання склала 32 797,69 грн. Відповідно до п. 4.4 зазначеного договору у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх суми здійснюється у судовому порядку.

На підставі викладеного, відповідно до вимог Закону України «Про вищу освіту», постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року № 313 «Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих начальних закладах Міністерства внутрішніх справ», наказу МВС України від 14 травня 2007 року № 150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівців у вищому навчальному закладі МВС України» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2012_03_21/pravo1/RE13814.html?pravo=1> позивач просив стягнути з ОСОБА_3 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з навчанням, у сумі 32 797,69 грн.

Рішенням Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 6 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 2 жовтня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 6 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 2 жовтня 2013 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свої вимоги порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що наказом ректора Харківського національного університету внутрішніх справ від 15 серпня 2007 року № 415 о/с ОСОБА_3 зараховано до складу курсантів університету.

1 вересня 2007 року між Харківським національним університетом внутрішніх справ, Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим та ОСОБА_3 укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до витягу із наказу ректора Харківського національного університету внутрішніх справ від 18 червня 2011 року № 271 о/с лейтенанта міліції ОСОБА_3 відраховано зі складу курсантів університету та відкомандировано для подальшого проходження служби до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим.

Наказом начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим від 27 грудня 2012 року № 318 о/с лейтенанта міліції ОСОБА_3 звільнено зі служби в органах внутрішніх справ згідно з п. 64 «Є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2013_09_04/pravo1/KP910114.html?pravo=1>.

Відповідно до п. 2.3.6 договору від 1 вересня 2007 року у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі з підстав, передбачених п. 3 цього договору, особа зобов'язана відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням в навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції на підставі Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964, дійшов висновку про відсутність у позивача права на звернення до суду з позовом про відшкодування витрат, пов'язаних із навчанням. Крім цього, суд вказав на відсутність доказів щодо розірвання чи припинення договору і щодо відмови відповідача добровільно відшкодувати такі витрати.

Погодившись із встановленими судом першої інстанції обставинами, суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, вважав правильними і зроблені ним висновки, за виключенням посилання на відсутність у позивача права на звернення до суду з позовом про відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції повністю погодитись не можна.

Стаття 56 Закону України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року гарантує випускникам вищого навчального закладу, що їх працевлаштування повинно здійснюватись за направленням вищого навчального закладу відповідно до угоди між замовниками, керівником навчального закладу та випускником.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про освіту» випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановлену Кабінетом Міністрів України.

Обов'язок випускника відшкодувати до державного бюджету повну вартість навчання за умов, що склалися між сторонами, встановлений п. 2 Указу Президента України від 23 січня 1996 року № 77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року за № 992 «Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням».

Відповідно до п. 8 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, випускники, які уклади угоду з вищим навчальним закладом після зарахування на навчання, повинні відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років.

Пунктом 14 цього Порядку на випускника покладено обов'язок відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати у разі неприбуття за направленням або відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, на вказане уваги не звернув і не обґрунтував незастосування положень Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року за № 992. Крім того, судом не враховано, що усунення помилок, які стосуються фактичної сторони справи чи правового обґрунтування рішення, необхідно вважати зміною рішення та, не виконавши вимог процесуального закону, дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, що призвело до таких порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для вирішення справи.

Оскільки допущене судом апеляційної інстанції неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 338, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ, подану його представником Греценко Наталією Олександрівною, задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 2 жовтня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.С.Олійник

Судді: В.І.Амелін

Т.П.Дербенцева

С.О.Карпенко

В.О.Савченко