АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 10-51 Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
Категорія
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2011 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі :
головуючого - судді Копитько Л.І.
суддів: Давиденка Е.В.. ОСОБА_2
з участю прокурори Мішуровського В.В.
захисника-адвоката ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією прокурора відділу прокуратури Полтавської області на постанову судді Октябрського районного суду м. Полтави від 1 5 лютого 2011 року.
Цією постановою відмовлено в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, працюючого менеджером ТОВ фірма «ЗЕТ» (до нього працював старшим оперуповноваженим ВКСМД Октябрського РВ ПМУ України в Полтавській області), не судимого,
-який органами досудового слідства обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 України, та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
Органами досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину за таких обставин.
24 січня 2011 року до Октябрськогго РВ ПМУ України в Полтавській області звернулась ОСОБА_5 з заявою про те, що вона є неповнолітньою і її зґвалтував Леугем ОСОБА_6 Рауль.
ОСОБА_7 за попередньою змовою із ОСОБА_4 вирішили незаконно збагатитися і стали вимагати від Леугема ОСОБА_6 Рауля хабар в сумі 1000 доларів США за непритягнення останньої до кримінальної відповідальності за фактом зґвалтування ОСОБА_5
26 та 28 січня 201 1 року Леугем ОСОБА_6 Рауль передав ОСОБА_4, а останній одержав гроші в два прийоми в сумі відповідно 250 доларів США та 750 доларів США як хабар для себе та ОСОБА_7 за непритянгнення Леугема ОСОБА_6 Рауля до кримінальної відповідальності, останні у подальшому ОСОБА_4 намагався обміняти у пункті обміну валют.
За даним фактом 28 січня 20і 1 року слідчим в особливо важливих справах прокуратури Полтавської області порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України, відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_7
28 січня 2011 року за підозрою у вчиненні даного злочину відповідно до ст. 115 КПК України затриманий ОСОБА_4
31 січня 2011 року слідчий в особливо важливих справах прокуратури Полтавської області звернувся до суду з подання, погодженим з заступником прокурора Полтавської області, про обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
В ідей же день. 31 січня 2011 року, своєю постановою суд відмовив в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно підозрюваного ОСОБА_4 та обрав йому запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
З лютого 2011 року ОСОБА_4 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України.
Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області від 7 лютого 2011 року постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 31 січня 2011 року скасовано, а справу направлено па новий судовий розгляд.
При новому розгляді, відмовляючи в задоволенні подання, суд послався на те, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, сім'ю, позитивно характеризується, не судимий, звільнений з органів внутрішніх справ і в матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні дані, які б свідчили про те, що ОСОБА_4 може ухилитися від слідства чи суду або виконання процесуальних рішень, перешкодити встановленню істини у справі чи продовжити злочинну діяльність, а лише тяжкість злочину, у якому він обвинувачується, не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те. що застосування до ОСОБА_4 менш суворого запобіжного заходу, ніж взяття під варту, у вигляді підписки про невиїзд може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
В апеляції прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, ставиться питання про скасування постанови суду щодо обвинуваченого ОСОБА_4 як незаконної, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, та направлення справи на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Інші учасники судового розгляд постанову не оскаржили.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який підтримав апеляцію і просив скасувати постанову суду як незаконну з направленням справи на новий судовий розгляд в іншому складі суду, заперечення на апеляцію обвинуваченого ОСОБА_4 та в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_3, пояснення слідчого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора відділу не підлягає задоволенню.
Як роз'яснено в ч.І п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків гримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства", під час судового розгляду подання слідчою про взяття під варту предметом дослідження є ті обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання цього запобіжного заходу (ст.148 і ч.І ст.155 КПК України).
Відповідно до ст.148 КПК України запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочину діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.
Запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений,, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.
Досліджуються також обставини, які відповідно до ст.150 КПК України мають бути враховані при обранні запобіжного заходу: вік підозрюваного, обвинуваченого, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання. З'ясовуються дані про попередні судимості, соціальні зв'язки особи, її схильності, спосіб життя, поведінку під час провадження в цій або іншій кримінальній справі (чи не ухилялася раніше особа від слідства, суду або виконання судових рішень, чи не вчинювала злочини проти правосуддя).
Дослідженню підлягають і відомості, що вказують на існування факторів, обставин чи моральних цінностей, які можуть свідчити про те, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на волі, не порушуватиме покладених на нього процесуальних обов'язків та не займатиметься злочинною діяльністю (ч.ч.7.8 п.ГО вказаної вийде постанови Пленуму Верховного Суду України).
Доводи апеляції прокурора про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, колегія суддів вважає безпідставними.
Як видно з протоколу судового засідання та постанови суду, судом досліджено всі обставини, з якими закон пов'язує застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та обставини, які на думку слідчого та прокурора, свідчать про необхідність застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, і їм дана належна оцінка.
Так, з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, де мешкає з дружиною, батьками та сестрою, характеризується позитивно, на виклики до органів досудового слідства та суду з'являвся кожного разу, перешкод слідству не чинив, в даний час працює з 14 лютого 2011 року менеджером у ГОВ фірма «ЗЕТ», за місцем роботи також характеризується позитивно. З часу звільнення з-під варти ОСОБА_4 не вживалися будь-які дії, спрямовані на ухилення від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень.
Прокурор в апеляційній інстанції підтвердив, що обвинувачений ОСОБА_4 на даний час виконує покладені на нього процесуальні обов'язки, з'являється до органів досудового слідства.
Першочергові слідчі дії по вилученню речових доказів, документів, допиту свідків слідчим виконані, а тому суд обґрунтовано прийшов до висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 не може вчинити дій по знищенню доказів у справі.
Немає в матеріалах справи і даних про намагання обвинуваченого ОСОБА_4 вплинути на свідків, що підтвердили апеляційному суду прокурор та слідчий.
З 1 лютого 2011 року ОСОБА_4 наказом № 30 начальника ГУМВС України в Полтавській області звільнений з органів внутрішніх справ, а тому суд правильно вказав в постанові, що ОСОБА_4 не матиме можливості використати своє службове становище на перешкоджання встановленню істини у справі або продовжити злочинну діяльність.
Даних про соціальні зв'язки, зокрема в органах внутрішніх справ, у ОСОБА_4, завдяки яким він зможе перешкодити встановленню істини у справі або ухилитися від досудового слідства чи суду, також судом не встановлено.
Доводи апеляції прокурора про те, що ОСОБА_4 вину не визнав і на підставі ст.63 Конституції України відмовився давати показання, що свідчить про його нещирість і є перешкоджанням встановленню істини у спраги, не ґрунтується на вимогах закону, оскільки відмова підозрюваного, обвинуваченого давати показання є його правом (ст.ст.73, 142 КПК України) та відповідно до ст.63 Конституції України особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї та близьких родичів, коло яких визначається законом.
З огляду на це суд прийшов до правильного висновку, що в матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про спроби обвинуваченого ОСОБА_4 ухилитися від слідства і суду, перешкодити встановленню істини у справі та невиконання в подальшому покладених на нього процесуальних обов'язків, а також суду не було надано переконливих доказів, які б свідчили про вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 в майбутньому дій, направлених на перешкоджання встановленню істини у справі та намагання ухилитися від слідства та суду.
Крім того, судом правильно зазначено в постанові про те, що той факт, що відносно обвинуваченого у цій же кримінальній спраги ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді І взяття під варту, не є підставою для обрання такого ж запобіжного заходу і обвинуваченому ОСОБА_4
Зазначені обставини свідчать про обґрунтоване посилання судді місцевого продовжити злочинну діяльність, і правильно дійшов переконання, ідо запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі у вигляді підписки про невиїзд, забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України, санкцією якої встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, злочин відповідно до ст. 12 КК України належить до тяжких.
Проте, як правильно вказав суд, лише тяжкість злочину, у вчиненні якого особа обвинувачується, не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Інших обставин, які б були підставами для обрання ОСОБА_4 найсуворішого запобіжного заходу в вигляді взяття під варту в апеляції не наведеного, не навів їх і прокурор в судовому засіданні, підтримуючи апеляцію.
За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова судді є законною і обгрунтованою і підстав для її скасування немає.
З огляду наведеного апеляція прокурора відділу прокуратури Полтавської області задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ет.365, 366, 382 КПК України, колегія суддів апеляційного суду
У X В А Л И Л А:
Постанову судді Октябрського районного суду м. Полтави від 15 лютого 2011 року щодо обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без зміни, а апеляцію прокурора відділу прокуратури Полтавської області - без задоволення.
С У Д Д І
ОСОБА_1 ОСОБА_8 ОСОБА_2