Апеляційний суд Чернігівської області
м. Чернігів, вул. Г.Полуботка, 2, 14000, (0462) 67-62-96
Справа №11-792/2010 p. Головуючий у І інстанції: Пантелієнко В.Г.
Доповідач: Миронцов В.М.
Категорія - ч. 1 ст. 358 КК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати з кримінальних
справ апеляційного суду Чернігівської області в складі
головуючого судді Навозенко Л.С.
суддів Миронцова В.М., Демченка О.В.
з участю прокурора Хомазюка О.В.
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2
потерпілого ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну
справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_3 на вирок Ніжинського
міськрайонного суду Чернігівської області від 07 жовтня 2010 року,
встановила:
Цим вироком: ОСОБА_1, 19.06.1960 року
народження, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, з вищою
освітою, працює головним бухгалтером сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Пролісок», одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 по вул. 70-річчя Жовтня, 6, раніше судимий:
- вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19.05.2008 року за ч. 1 ст. 366 КК України до 510 грн. штрафу;
- вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 04.12.2008 року за ч. 1 ст. 366 КК України до 900 грн. штрафу
засуджений за ч. 1 ст. 366 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 700 грн. з позбавленням права обіймати посади з організаційно-розпорядчими функціями терміном 1 рік.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили, залишено у вигляді підписки про невиїзд.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_4, приватний підприємець, одружений, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимий,
засуджений:
- за ч. 1 ст. 358 КК України до штрафу у сумі 900 гривень;
- за ч. З ст. 358 КК України до штрафу у сумі 750 грн.;
- за ч. 1 ст. 190 КК України до штрафу у сумі 850 грн.;
На підставі ст. 70 КК України, шляхом часткового складання остаточно призначено покарання ОСОБА_2 у виді штрафу у сумі 2000 гривень.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2, до набрання вироком законної сили, залишено у вигляді підписки про невиїзд.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 422 гривні за проведення експертизи та 5000 гривень моральної шкоди.
Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК
України.
Судом ОСОБА_1, ОСОБА_2 були засуджені за те, що восени 2009 року ОСОБА_2 через свого брата ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернувся до головного бухгалтера СТОВ «Пролісок» ОСОБА_1 з проханням видати фіктивні документи про те, що нібито ним в даному товаристві в 2005 році була куплена картоплесаджалка марки «СН-4Б». Головний бухгалтер СТОВ «Пролісок» ОСОБА_1 достовірно знаючи, що ні ОСОБА_2, ні так само його брат ОСОБА_4 в СТОВ «Пролісок» картоплесаджалки не купували, використовуючи надані йому службові повноваження, порушуючи при цьому встановлений порядок складання і видачі офіційних документів, склав фіктивні накладну № 569 від 18.08.2005 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 526 від 18.06.2005 року, в які вніс завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_4 придбав в СТОВ «Пролісок» в червні 2005 року картоплесаджалку марки «СН-4Б», що повністю не відповідало дійсності. Вказані накладну та квитанцію ОСОБА_1 підписав за себе як головного бухгалтера, поставив на них підроблені підписи за касира та керівника товариства і завірив квитанцію відтиском печатки СТОВ «Пролісок». Отримавши складені і видані ОСОБА_1 завідомо неправдиві документи ОСОБА_2 поставив в накладній надуманий підпис в графі «відпустив» та поставив свій підпис в графі «одержав». Видані ОСОБА_1 завідомо неправдиву накладну та квитанцію до прибуткового касового ордеру ОСОБА_2 надав начальнику Інспекції державного технічного нагляду в Ніжинському районі для проведення державної реєстрації картоплесаджалки марки «СН-4Б», б/н, 1982 року випуску, яка в дійсності належала ОСОБА_3, за своїм братом ОСОБА_4, при цьому ОСОБА_2 приховав факт фіктивності інформації, яка містилась в наданих ним документах. На підставі поданих ОСОБА_2 неправдивих документів начальником Інспекції державного технічного нагляду в Ніжинському районі ОСОБА_6 було незаконно прбведено державну реєстрацію картоплесаджалки за ОСОБА_4, що дало змогу його брату ОСОБА_2 дану сільськогосподарську техніку залишити собі і не повертати її законному власнику ОСОБА_3, реалізувавши злочинний намір шляхом обману по заволодінню картоплесаджалкою, чим ОСОБА_3 було завдано матеріальної шкоди.
Не погоджуючись з вироком суду, потерпілий ОСОБА_3 подав апеляцію, в якій зазначає, що при проведенні досудового та судового слідства не було вирішено питання про притягнення до кримінальної відповідальності співучасника вчинення злочину Будиськоґо М.І., що вказує на неповноту досудового та судового слідства. Вказує, що у ході судового розгляду справи були допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону. Призначене ОСОБА_2 покарання не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого. Також наголошує, що судом було незаконно відмовлено в повному задоволенні його позовних вимог. В результаті вчинен©го злочину стан його здоров'я погіршився. Просить вирок суду скасувати та повернути справу прокурору на додаткове розслідування.
В доповненні до апеляції потерпілий ОСОБА_3 просить у разі відсутності підстав для повернення справи прокурору на додаткове розслідування, скасувати вирок суду та постановити новий, яким призначити засудженому ОСОБА_2 покарання, пов'язане з позбавленням свободи та задовольнити його цивільний позов в повному обсязі.
Заслухавши доповідача, потерпілого, який підтримав свою апеляцію, засуджених, які заперечували проти апеляції, думку прокурора, який просив вирок суду залишити без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 та Будиськоґо С.І. у вчиненні зазначеного у вироку діяння за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказів і є обґрунтованим.
Обираючи засудженим покарання суд врахував характер та ступінь суспільної небезпеки скоєних злочинів, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та відомості про особу винних.
Таким чином, дії засудженого ОСОБА_2 судом правильно кваліфіковані, за ч.ч. 1, 3 ст. 358 КК України, що виразились в підробленні документу, який видається та посвідчується підприємством та особою, які мають право видавати та посвідчувати такі документи, і який надає права з метою його подальшого використання, а також у використанні завідомо підроблених документів, та за ч. 1 ст. 190 КК України, що виразились в шахрайстві, тобто заволодінні чужим майном шляхом обману.
Разом з тим, в ході судового розгляду справи не було встановлено, що свідок ОСОБА_4 причетний до скоєння злочину, а саме, що використовував завідомо підроблену накладну. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, досудовим слідством по справі не було здобуто жодних доказів, які б вказували на вчинення злочину ОСОБА_7, у зв'язку з чим слідчим обґрунтовано відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно останнього. Крім того, .зазначені рішення досудового слідства потерпілим оскаржено не було. Отже, у зв'язку з цим вирішувати питання про направлення кримінальної справи для проведення додаткового розслідування немає необхідності, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
При вирішенні цивільного позову і в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції правильно визнав його доведеним лише в частині витрат на оплату проведення експертиз, оскільки вони підтверджуються наявними в справі квитанціями (т.1 а.с. 159).
Разом з тим, судом першої інстанції обґрунтовано не були задоволені вимоги ОСОБА_3 щодо стягнення із засудженого ОСОБА_2 коштів за надання транспортних послуг та коштів за не отримані потерпілим прибутки, оскільки крім наявних в матеріалах справи складених від руки розписок за вказані послуги жодних підтверджуючих доказів та розрахунків з цього приводу потерпілим надано не було (т.1 а.с.160-161).
Вирішуючи цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд врахував, що протиправні дії підсудного внесли дискомфорт в життя потерпілого, який тривалий час був позбавлений можливості користуватись належною йому річчю та вимушений доводити свою правоту, що вимагало додаткових зусиль та моральних переживань і негативно відобразилось на його психоемоційному стані, а тому обґрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення моральної шкоди у розмірі 5 000 грн., яка, на думку колегії суддів, є справедливою.
При цьому, твердження потерпілого ОСОБА_3 про те, що в результаті вчиненого злочину в нього погіршився слух судом не можуть бути
взяті до уваги, оскільки окрім слів останнього, це жодним чином не підтверджено матеріалами справи.
Порушень норм законодавства, які б потягли за собою скасування чи зміну вироку суду першої інстанції у справі не встановлено.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію потерпілого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без зміни.
Головуючий: Судді: