ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
05.06.2006 року Справа № 16/276
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :
головуючого судді Якушенко Р.Є.
суддів Іноземцевої Л.В.
Лазненко Л.Л.
Судова колегія призначена розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 18.05.06
при секретарі Мартинцевій Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача Кіріченко Є.В., дов. № Ю-1126 від 06.12.04
від відповідача Збирит В.Є., дов. № 18/2-2 від 23.02.06
Іщук І.О., дов. № 18/2-10 від 01.01.06
Розглянувши Колективного підприємства 52 „Термоізоляція”,
апеляційну скаргу м. Сєвєродонецьк
на рішення
господарського суду Луганської області
від 14.04.06
у справі 16/276 (суддя Василенко Т.А.)
за позовом Колективного підприємства 52 „Термоізоляція”,
м. Сєвєродонецьк
до Відкритого акціонерного товариства
„Лисичанськнафтооргсинтез”, м. Лисичанськ
про стягнення 235399 грн. 40 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 14.04.06 у справі №16/276 (суддя Василенко Т.А.) відмовлено у задоволенні позову Колективного підприємства 52 ”Термоізоляція” (далі КП „Термоізоляція”), м. Сєвєродонецьк Луганської області до Відкритого акціонерного товариства „Лисичанськнафтооргсинтез” (далі Ват „Личичанськнафтооргсинтез”), м. Лисичанськ про стягнення 235399 грн. 40 коп.
Постановляючи рішення місцевий господарський суд з посиланням на норми статті 71, 76 Цивільного кодексу УРСР 1963 року дійшов висновку, що за заявленими вимогами сплинув трирічний строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові.
Колективне підприємство 52 ”Термоізоляція”, позивач у справі, не погодився з даним рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині стягнення боргу в сумі 30038 грн. 40 коп. за актом виконаних робіт № 461/23 за червень 2000 року.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що постановляючи рішення господарський суд Луганської області не прийняв до уваги той факт, що позивачем не пред”являлась платіжна вимога-доручення за актом виконаних робіт № 461/23 за червень 2000 року, але 23.04.2003 позивачем було направлено відповідачу лист-вимогу про погашення боргу в сумі 291236 грн. 60 коп., в який увійшла сума 30038 грн. 40 коп. за актом форми КБ-2в № 461/23 за червень 2000 року.
Позивач посилаючись на правила статті 165 Цивільного кодексу УРСР, вважає, що строк позовної давності щодо стягнення суми боргу за актом №461/23 за червень 2000 року не сплинув, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
ВАТ „Лисичанськнафтооргсинтез”, відповідач у справі, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення господарського суду Луганської області від 14.04.06 у справі № 16/276 є законним та обґрунтованим, а доводи викладені в апеляційній скарзі не відповідають обставинам справи.
Відповідач вважає, що за договором підряду № 6-КР-Д-5-121 від 08.02.2000 сторони визначили строк оплати за виконані роботи, а саме момент пред’явлення платіжних вимог-доручень (п. 4.2 договору), а тому строк позовної давності починався на наступний день після їх отримання.
Крім того, відповідач вказав, що по правовідносинах, які мали місце у період серпень-листопад 2000 року, під час яких позивачем були виконані роботи на суму 385095 грн. 60 коп. (про що вказує позивач у своєму розрахунку), відповідачем було повністю оплачено виконані роботи. На даний факт вказує сам відповідач у розрахунку заборгованості по договору №6-КР-Д-5-121 від 08.02.2000, в якому зазначено, що відповідач у повному обсязі розрахувався за виконані роботи за даний період, а саме перерахував позивачу 432237 грн. 84 коп. і частково розрахувався векселями на суму 81376 грн. 56 коп.
Заслухавши доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду
ВСТАНОВИЛА:
Між сторонами за позовом 08.02.2000 був укладений договір № 6-КР-Д-5-121 відповідно до умов п. 1.1 якого „Замовник”, відповідач у справі, доручає, а “Підрядник”, позивач у справі, приймає на себе зобов’язання щодо виконання робіт по капітальному ремонту теплоізоляції і теплозахисту трубопроводів і технологічного обладнання (а.с. 7).
Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються після підписання актів форми КБ-2в шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.
В той же час в п.4.2. договору сторони визначили, що позивач здійснює оплату виконаних робіт по пред’явленим платіжним вимогам –дорученням позивача.
Строк дії договору встановлено до 31.12.2000.
Позивач виконав роботи на замовлення відповідача, згідно зазначеного договору, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в (а.с. 10-39, 139-148 т.1, 1-38 т.2).
На оплату виконаних робіт згідно п. 4.2 договору пред’явив відповідачу платіжні вимоги –доручення (а.с. 104, т.1 –40,т.2), а саме:
- №3 від 27.04.2000. на суму 6 854 грн. 40 коп.,
- № 4 від 26.04.2000. на суму 8 797 грн. 00 коп.;
- №5 від 28.04.2000. на суму 33 073 грн. 60 коп.;
- б \н від 20.05.200. на суму 28 561 грн. 20 коп.;
- №7 від 31.05.2000. на суму 34 928 грн. 40 коп.;
- №9 від 31.05.2000. на суму 14 221 грн. 20 коп.;
- №8 від 30.05.2000. на суму 12 674 грн. 40 коп.;
- б\ н від 03.07.2000. на суму 16 500 грн. 00 коп.;
- б\н від 30.06.2000. на суму 7 478 грн. 40 коп.;
- №27 від 27.06.2000. на суму 3 220 грн. 80 коп.;
- №9 від 31.07.2000. на суму 81 662 грн. 40 коп.;
- № 24 від 24.07.2000. на суму 3 280 грн. 80 коп.;
- № 25 від 24.07.2000. на суму 4 654 грн. 80 коп.;
- б\н .07.200. на суму 38 920 грн. 80 коп.;
- № 29 від 29.08.2000. на суму 129 417 грн. 60 коп.;
- б\н від 20.09.2000. на суму 16 630 грн. 80 коп.;
- № 60 від 31.10.2000. на суму 82 554 грн. 00 коп.;
- № 70 від 30.11.2000. на суму 38 071 грн. 20 коп.
Позивач вважає, що ним було виконано підрядні роботи за договором № 6-КР-Д-5-121 на загальну суму 749013 грн. 80 коп., відповідач провів розрахунки в сумі 513614 грн. 40, заборгованість складає 235399 грн. 40 коп., що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Позов направлено позивачем згідно поштового штемпелю 21.08.03
28.08.03 господарським судом Луганської області порушено провадження за даним позовом.
Ухвалою господарського суду від 19.09.03 у справі № 16/276 провадження у даній справі зупинено на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України, оскільки провадження у справі про банкрутство відповідача унеможливлює розгляд даної справи по суті.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 20.02.06 поновлено провадження у справі № 16/276.
Рішенням господарського суду Луганської області від 14.04.06 у задоволенні позову відмовлено.
Під час розгляду апеляційної скарги судовою колегією з”ясовано, що відповідач розрахувався у повному обсязі по зобов”язаннях, які виникли в період серпень-грудень 2000 року, а саме, позивачу перераховано грошові кошти в сумі 432237 грн. 84 коп. та погашено заборгованість векселями на суму 81376 грн. 56 коп., що підтверджується розрахунком позивача (а.с. 9, 51-52, т.1), платіжними документами до розрахунку (53-62, т.1) та підтверджується представником позивача під час розгляду апеляційної скарги.
З метою повного з”ясування всіх обставин справи, судом досліджено акт виконаних робіт форми КБ-2в № 461/23 за червень 2000 (а.с. 39, т.1).
Сума виконаних робіт складає 30038 грн. 40 коп. Платіжна вимога-доручення на зазначену суму виконаних робіт у матеріалах справи відсутня.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 161 Цивільного кодексу УРСР, що був чинним на час виникнення правовідносин у сторін за позовом, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строк відповідно до вказівок закону, акта планування, договору.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, позивач згідно договору №6-КР-Д-5-121 від 08.02.2000 виконав роботи по капітальному ремонту теплоізоляції, що підтверджується актами приймання-виконання підрядних робіт КБ-2в (а.с. 10-39, 139-148 т.1, 1-38 т.2) та відповідачем не заперечується.
Позивач згідно п. 4.2 зазначеного договору підряду після підписання сторонами актів КБ-2в направляв відповідачу платіжні вимоги –доручення, на суми вказані в актах, які, як стверджує відповідач ним отримані.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не розрахувався з позивачем за виконані роботи у повному обсязі.
Згідно розрахунку позивача (а.с. 9,т.1) заборгованість складає 235399 грн. 40 коп.
Відповідач проти позову заперечує, вважає, що по правовідносинах у період серпень-листопад 2000 року ним проведені розрахунки за виконані роботи у повному обсязі. Зазначені обставини не спростовуються позивачем, а навпаки підтверджуються розрахунком позивача.
Відповідач вважає, що по вимогах, які виникли у період лютий-липень (включно) 2000 року, на момент подачі позову строк позовної давності сплинув.
Для правильного вирішення господарського спору по суті місцевий господарський суд мав з’ясувати питання строку позовної давності.
У відповідності зі статтею 71 Цивільного кодексу УРСР, що був чинним на дату звернення з позовом до суду, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки.
Відповідно до статті 76 Цивільного кодексу УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов.
Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Місцевий господарський суд відмовляючи у позові дійшов висновку, що перебіг строку позовної давності починається на наступний день після отримання платіжних вимог-доручень.
Судовою колегією встановлено, що суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що за актом приймання виконаних підрядних робіт №461/23 за червень 2000 року на суму 30038 грн. 40 коп. відсутня в матеріалах справи платіжна вимога-доручення, і не надав оцінки цій обставині.
Позивач посилаючись на норми ст. 165 Цивільного кодексу УРСР, вважає, що відповідач повинен був перерахувати 30038 грн. 40 коп. боргу в семиденний строк з дня пред”явлення ним вимоги, якою є лист від 23.04.03 (а.с. 8, т.1).
Дослідивши зазначений лист від 23.04.03 судова колегія встановила, що він не містить відомостей про заборгованість за виконані роботи за актом №461/23 за червень 2000 року та відсутня можливість зробити висновок, що в суму боргу 291236 грн. 60 коп. увійшла сума виконаних робіт за актом № 461/23.
Проте, звертаючись 21.08.03 з даним позовом до господарського суду Луганської області, позивач на обгрунтування суми боргу за виконані роботи в червні 2000 року подав не платіжну вимогу-доручення, а акт виконаних робіт форми КБ-2в №461/23.
Відповідно до статті 165 Цивільного кодексу УРСР, що був чинним на час виникнення правовідносин, якщо строк виконання зобов”язання не встановлений, або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов”язання в семиденний строк з дня пред”явлення вимоги кредитора, якщо обов”язок негайного виконання не випливає з закону, договору або із змісту зобов”язання.
Цивільним законодавством не встановлено форми, змісту та порядку пред”явлення кредитором вимоги до боржника, а тому позовна заява КП 52 „Термоізоляція” може вважатися вимогою до ВАТ „Лисичанськнафтооргсинтез” щодо виконання взятих на себе зобов”язань по оплаті поставленої продукції у розумінні ст. 165 Цивільного кодексу УРСР та ст. 530 Цивільного кодексу України, чинного з 01.01.2004.
Відповідач у встановлений законом семиденний строк з дня пред”явлення позову зобов”язання по оплаті виконаних позивачем робіт за актом КБ-2в №461/23 за червень 2000 року не виконав, у зв”язку з чим судова колегія вважає помилковим висновок місцевого господарського суду щодо відмови позивачу в стягненні 30038 грн. 40 коп. вартості виконаних робіт за зазначеним актом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі № 18/56 від 18.01.2006.
Враховуючи викладене удова колегія дійшла висновку, що місцевий господарський суд дав неправильну оцінку фактичним обставинам справи, припустив порушення норм матеріального права, а тому оскаржуване заявником рішення в частині стягнення 30038 грн. 40 коп. підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову в сумі 30038 грн. 40 коп.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за позовом пропорційно задоволеним вимогам в сумі 315 грн. 43 коп., де 300 грн. 38 коп. витрати по державному миту, а 15 грн. 05 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, та витрати за апеляційною скаргою в сумі 150 грн. 19 коп. покладаються на відповідача.
За згодою сторін у судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 3 ст.104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Колективного підприємства 52 „Термоізоляція” на рішення господарського суду Луганської області від 14.04.06 у справі № 16/276 задовольнити.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 14.04.06 у справі № 16/276 скасувати частково.
3. Позов задовольнити частково
4.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Лисичанськнафтооргсинтез”, м. Лисичанськ, ід. код 05400848 на користь Колективного підприємства №52 „Термоізоляція”, м. Сєвєродонецьк, вул. Півоварова, 1в ід. код 01414956 30038 грн. 40 коп. боргу, судові витрати за позовом в сумі 315 грн. 43 коп. та апеляційною скаргою в сумі 150 грн. 19 коп. Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.
5. В решті вимог рішення господарського суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Р.Є. Якушенко
Суддя Л.В. Іноземцева
Суддя Л.Л. Лазненко