Теплицький районний суд Вінницької області

смт. Теплик, вул. І. Франка, 26, 23800, (04353) 2-14-49

Справа № 1-124/2010 р

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2010 року Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Войнаревича М.Г.,

секретаря Бевз О.В.,

за участю прокурора Діденко І.В.,

Захисників - адвоката ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2В, законного представника неповнолітнього підсудного ОСОБА_3 – ОСОБА_4, законного представника неповнолітнього підсудного ОСОБА_5 - ОСОБА_6, головного спеціаліста служби у справах дітей ОСОБА_7 РДА – ОСОБА_8, інспектора кримінальної міліції ОСОБА_7 УМВС – ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Теплик кримінальну справу про обвинувачення :

ОСОБА_10, 21 вересня

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2,

вул. І. Богуна, 16, Теплицького району Вінницької області,

українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3,

непрацюючого, неодруженого, не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 186 ч. 3, 189 ч. 2 КК України,

ОСОБА_3, 12 лютого 1993

року народження, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2,

вул. Б. Хмельницького, 36, Теплицького району

Вінницької області, українця, громадянина України, освіта

середня учня ІНФОРМАЦІЯ_4, неодруженого, не

судимого, у вчиненні злочинів,

передбачених ст. ст. 186 ч. 3, 189 ч. 2 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_6, кімн. 3 / 4, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_7,

учня ІНФОРМАЦІЯ_8, ЗСШ № 32 м. Вінниця, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 3 України,

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, неодруженого, не судимого, у вчиненні злочинів,

передбачених ст. ст. 189 ч. 2, 162 ч. 1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2010 року, біля 01.00 год., в с. Брідок, Теплицького району Вінницької області, підсудний ОСОБА_10, за попередньою змовою з неповнолітніми підсудними ОСОБА_5, ОСОБА_3, маючи єдиний умисел на відкрите заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, умисно, з метою відкритого викрадення чужого майна, через незамкнені вхідні двері, проникли у житловий будинок, в якому проживає ОСОБА_12, де підсудний ОСОБА_10 застосував до ОСОБА_12 насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, у виді нанесення ударів руками в область шиї, які спричинили фізичний біль. Потім, підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_5, відкрито, неправомірно, протиправно, ігноруючи волю потерпілого ОСОБА_12, заволоділи мобільним телефоном «Нокіа-1112».

Відповідно до висновку експерта № 2058 від 10.08.2010 року, вартість мобільного телефону «Нокіа-1112» становить 150,00 грн., також в ньому знаходився стартовий пакет «Київстар» вартістю 25 грн., потім зірвали електронного наручного годинника марки «adidas» на ремінці, відповідно до висновку експерта № 2072 від 11.08. 2010 вартістю 112,50 грн., завдавши потерпілому ОСОБА_12 матеріальної шкоди на загальну суму 287,50 грн..

Продовжуючи свою злочинну діяльність, підсудний ОСОБА_10 з неповнолітнім підсудним ОСОБА_3 вивели ОСОБА_12 з житлового будинку на подвір'я, де до них приєднався підсудний ОСОБА_11, біля 01.20 год. умисно, повторно, з погрозою застосування фізичного насильства, незаконно пред'явили до нього вимогу про передачу їм грошей в сумі 300-500 грн., та з метою його примушування до вчинення дій майнового характеру, застосували до потерпілого ОСОБА_12 насильство, у виді нанесення ударів по різним частинам тіла, після чого ОСОБА_12 погодився передати їм гроші наступного дня в 22.30 год. 21.07.2010 року.

Згідно судово-медичної експертизи № 331 від 13.08.2010 року, потерпілий ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження у виді саден та синців в ділянці обличчя, синців в ділянці грудної клітки, лівого плечового суглобу, дані тілесні ушкодження могли виникнути від дії тупого-их твердого-их предмета-ів, можливо 20.07.2010 року та по ступеню важкості належать до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Крім того, підсудний ОСОБА_11, умисно, шляхом вільного доступу, через вхідні двері будинку, незаконно проник в житловий будинок потерпілого, та в житловій кімнаті зі столу викрав зарядний пристрій до мобільного телефону «Нокіа», чим порушив його Конституційне право на недоторканність житла, передбачене ст. 30 Конституції України.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_10 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 186 ч. 3, 189 ч. 2 КК України визнав частково. Суду пояснив, що 20 липня 2010 року, вони разом із ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_13 і ОСОБА_14 пішли в с. Брідок на дискотеку. В с. Брідок під час розпивання пива ОСОБА_13 почав розповідати, що в с. Брідок проживає чоловік, який винен йому гроші за те, що дозволив йому проживати в будинку його покійного батька в с. Брідок, але той не платить гроші. ОСОБА_13 пішов до дівчини, а ОСОБА_15 подумав, що ОСОБА_13 міг піти до боржника, тому вирішив піти подивитися. Коли йшов до вказаного будинку, побачив, що за ним йшли ОСОБА_3, ОСОБА_14 ОСОБА_5. Він зайшов до будинку, хлопці залишилися чекати на вулиці, двері в будинку були незамкнені, на ліжку лежав чоловік, якого до того не знав, але як тепер знає, що це був ОСОБА_12, ОСОБА_13 в будинку не було. Він розбудив мужчину, спитав чи він тут квартирант і чи винен гроші за квартиру, той відповів, що так, потім до будинку зайшли ОСОБА_3 і ОСОБА_5. Він запропонував ОСОБА_12 вийти на подвір»я, запитав яку суму, той винен ОСОБА_13. Запитав, коли він віддасть ОСОБА_13 гроші. Мужчина відповів, що віддасть гроші завтра або після завтра, які візьме у матері, він сказав йому, що такий великий, а гроші ще в матері бере. ОСОБА_16 сказав, хто він такий, що буде вчити його, замахнувся до нього лівою рукою в обличчя. Він підтримував його за плече, бо той добре не міг стояти на ногах, і відбив його руку від себе, той зробив декілька кроків від нього та впав на землю, головою до будинку, ногами до хліва. В цей момент до нього підбігли ОСОБА_3, ОСОБА_5 і ОСОБА_14 і почали бити ОСОБА_12, а ОСОБА_17 ще тоді не було. ОСОБА_3 стояв з боку голови ОСОБА_12 і бив його ногами по голові, ОСОБА_5 стояв біля ніг ОСОБА_12 і бив його теж ногами в область грудей і живота, а ОСОБА_14 знаходився за спиною ОСОБА_12, але що він робив, він не бачив. Тоді він підбіг до них і відштовхнув ОСОБА_3 від ОСОБА_12, потім ОСОБА_5 відштовхнув і побачив, що ОСОБА_14 присів біля ОСОБА_12, але що він робив не бачив, потім присвітив своїм мобільним телефоном, побачив, що під лівим оком в ОСОБА_12 була гематома, ніс розбитий, і з нього текла кров. Почувши шурхіт в кущах, ОСОБА_3, ОСОБА_5С, і ОСОБА_14 побігли в бік дороги. Він залишився біля ОСОБА_12 який кричав, щоб його не били, він гроші віддасть. До них підійшов ОСОБА_11 і правою ногою, два рази вдарив ОСОБА_12 в живіт і запитав чи є в нього гроші, ОСОБА_12 відповів, що немає, принесе завтра чи післязавтра. ОСОБА_11 запитав скільки мама може дати йому грошей і скільки він візьме. ОСОБА_12 відповів, що може дати 300-400 грн. ОСОБА_18 ОСОБА_11 сказав, що якщо 500 грн. принесе, то це добре, а якщо 300 грн., то теж буде нормально. Сказав, щоб він приніс гроші завтра, тобто 21.07.2010 року до сільського кабака в с. Брідок, в 22-30 год. Після цього він піднявся з колін і пішов до дороги. Наздогнав ОСОБА_11 і підійшли до ОСОБА_3, ОСОБА_14 і ОСОБА_5С, які стояли на дорозі. Хлопці запитали, що там і він відповів, що обличчя у нього все побите. Потім він з ОСОБА_11 вернулись подивитись як себе почуває ОСОБА_12. А ОСОБА_11 ще раз перепитав чи той завтра принесе гроші, ОСОБА_12 відповів, що принесе. Коли йшли дорогою, обговорювали з хлопцями хто скільки разів вдарив ОСОБА_12, ОСОБА_3 сказав, що вдарив ногою його декілька разів в живіт і в груди, ОСОБА_14 сказав, що вдарив його рукою у вухо, але вибив її і більше не бив його, ОСОБА_11 сказав, що вдарив його ногою в живіт два рази . Не дійшовши до с. Соболівка декілька метрів, ОСОБА_3 попрохав когось із хлопців дати телефон подзвонити, бо його розрядився. Оскільки у всіх телефони були розряджені, то ОСОБА_11 дав йому якийсь мобільний телефон. Вони всі почали розпитувати де він його взяв. Той відповів, що йому дав ОСОБА_14, коли йшли дорогою, а ОСОБА_14 відповів, що витягнув його у того мужика, що били. ОСОБА_5 сказав, що знайшов біля ОСОБА_12 ще годинник, який він підняв із землі. За зарядний пристрій він нічого не знає, дізнався вже від працівників міліції, що його теж не стало. Не знає чи була в мобільному телефоні ОСОБА_12 сім-карта, але ОСОБА_3 йому говорив, що вставляв свою сім-карту і користувався даним телефоном. Через декілька днів він зустрів ОСОБА_13 і ОСОБА_5 і розповів, що приїжджала міліція та розпитувала про події 20.07.2010 року. Він сказав хлопцям, щоб вони повернули речі ОСОБА_12, бо потрібно якось вирішити ситуацію, але вони відмовились. 27.07.2010 року вони з хлопцями були доставлені в ОСОБА_7, де написали явки з повинною. А 31.07.2010 року і 1.08.2010 року до нього дзвонив ОСОБА_3 і сказав йти додому до ОСОБА_11, бо потрібно поговорити. Коли приходив, то там був ОСОБА_3 з своєю мамою - ОСОБА_19, ОСОБА_11 - мати ОСОБА_20. 31.07.2010 року з ними ще був ОСОБА_5, ОСОБА_19 розповідала, що їздила до ОСОБА_12 і вирішувала питання з ним примирення, яке він оцінив спочатку в 1000 грн., потім більше. Вони з цим погодилися. Мати ОСОБА_11 - ОСОБА_20 сказала, що адвокат сказав говорити: «що в хату вони не заходили, що коли спілкувався з ОСОБА_12 на подвір'ї, то між ним і ОСОБА_12 розпочалася бійка, а хлопці їх лише розборонили, після чого ОСОБА_12 сам віддав йому часи і телефон». ОСОБА_19 і ОСОБА_20 сказали, щоб говорити так як сказав їм адвокат, то тоді потрібно його слухати і говорити все, що той порадив. Вони всі погодилися з цим. Тому 2.08.2010 року він змінив свої показання. Свою вину визнає частково, оскільки ОСОБА_12 він не бив, не грабував і не вимагав в нього гроші, а просто запитав, чи винен він їх ОСОБА_13 і коли поверне.

Проте, на досудовому слідстві встановлено інші покази, а саме під час допиту його як підозрюваного від 2.08.2010 року ОСОБА_10 вказав, що коли він прийшов до ОСОБА_12, то в будинок не заходив з хлопцями, а погукав, а ОСОБА_12 сам до них вийшов. Вони почали з ним спілкуватися, ОСОБА_12 замахнувся на нього рукою, а він його відштовхнув. До них підбігли ОСОБА_3 і ОСОБА_14 і почали розбороняти, відтягували його, а ОСОБА_5 - ОСОБА_12. ОСОБА_11 не було, проте він разом з ними прийшов до ОСОБА_12. Хлопці почали бити ОСОБА_12, але скільки разів і хто бив він не знає, можливо і він вдарив ОСОБА_12, коли їх розбороняли. Через декілька хвилин до них підбіг ОСОБА_21 з кущів і декілька разів ногами вдарив ОСОБА_12 по спині.

Допитаний в судовому неповнолітній підсудний ОСОБА_3 вину у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.186 ч. 3, 189 ч. 2 КК України визнав частково. Пояснив, що 20 липня 2010 року вони разом із ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_14 і ОСОБА_22 були в с. Брідок, пили пиво. Потім він з ОСОБА_14 пішли проводити ОСОБА_22 додому, а хлопці залишилися їх чекати біля бару. Потім ОСОБА_10 сказав, що він піде поговорить з одним мужчиною, в с. Брідок, а вони, якщо хочуть, то щоб йшли з ним. Ім'я чи прізвища ОСОБА_10 даного мужчини не називав, і не розповів чого він до нього йде. Вони пішли, зупинилися біля якогось будинку. Вони з хлопцями залишилися на дорозі, а ОСОБА_10 пішов далі по дорозі. Приблизно, через 15 хв. він почув, що хтось кричить і вони з хлопцями побігли прямо, на крики. Прибігши, побачили, що ОСОБА_10 лежать разом з ОСОБА_12 на землі і боролися. Почали їх розбороняти, після того ОСОБА_10 сказав, що все нормально і щоб вони йшли, а він їх наздожене. Вони пішли, біля Брідоцької школи їх наздогнав ОСОБА_10, проте нічого не розповідав. Майже дійшовши до с. Соболівка йому потрібно було зателефонувати, але його телефон розрядився. ОСОБА_10 сказав, що у нього теж розряджений, у ОСОБА_11 телефону не було. Тоді ОСОБА_14 дав йому мобільний телефон, він вставив в нього свій стартовий пакет, оскільки в даному телефоні був відсутній стартовий пакет. В ОСОБА_14 він не запитував, чий це телефон. Дорогою він розмовляв по телефону. В с. Соболівка, коли вони прийшли, ОСОБА_14 дав йому ще зарядний пристрій до мобільного телефону. Мобільним телефоном декілька разів користувалася його сестра. Про електронний годинник марки «адідас» він нічого не знав, дізнався від працівників міліції, які повідомили, що в ОСОБА_12 було його викрадено. Після цього бачив ОСОБА_11, ОСОБА_23, ОСОБА_10, але лише віталися з ним і все. Свою вину не визнає, оскільки він не бив, не грабував і не вимагав в ОСОБА_12 грошей.

В ході проведення досудового слідства та в судовому слідстві ОСОБА_3 неодноразово змінював свої показанням саме в усіх показаннях наданих ним під час досудового слідства є кардинальні розбіжності та неточності, чим перешкоджав встановленню істині по справі.

Проте, в своїх попередніх показаннях ОСОБА_3 вказував, а саме: в явці з повинною від 27.07.2010 вказав, що 20.07.10. він разом з ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_14, прізвищ їх не знає пішли на дискотеку в с. Брідок, там розпивали пиво, ОСОБА_10 запропонував піти до жителя ІНФОРМАЦІЯ_11 на ім'я ОСОБА_12, прізвища не знає та налякати його, щоб той йому віддав гроші. ОСОБА_10 розповів їм, що говорив з ОСОБА_13, який розповів ОСОБА_10, що ОСОБА_12 винен йому гроші за квартиру. Після цього усі пішли до ОСОБА_12, до нього їх повів ОСОБА_15, оскільки тільки він один знав, де він проживає. Було близько 24 год, вони до будинку не дійшли, стали неподалік, а ОСОБА_10 зайшов у хату, звідки вийшов з ОСОБА_12., де ОСОБА_10 почав вимагати гроші за квартиру та ОСОБА_12 відповів, що у нього зараз немає і будуть через тиждень. Зав'язалась суперечка, потім ОСОБА_10 ударив ОСОБА_12 правою рукою, після чого ОСОБА_12 упав на землю біля ґанку, потім піднявся із землі і почав Олександрові давати здачі, вони почали між собою битися і ОСОБА_12 почав обзивати нецензурними словами. Вони підбігли, розборонили їх. ОСОБА_24 почав знову грубити, обзивати, тоді вони почали його бити усі разом. Він особисто ударив його два рази: один раз з коліна в живіт та другий раз просто ногою, теж по животі. Він був взутий в кросівки «адідас», без шипів. Він, ОСОБА_11, ОСОБА_5 і ОСОБА_14 вирішили піти. Олександр залишився з ОСОБА_24. По дорозі у ОСОБА_14 появився телефон «Нокіа», почали дивитися, спитали де взяв, сказав, що вирвав у ОСОБА_24 з пояса, тоді він забрав його собі.

Під час допиту його в якості підозрюваного від 16.08.2010 року неповнолітній підсудний ОСОБА_25 вказав, що 20 липня 2010 року коли прийшли з хлопцями за ОСОБА_10 до ОСОБА_12, то зупинилися на дорозі з лівого боку, біля кущів, але йому було видно ґанок будинку. ОСОБА_26 чи зайшов в будинок, чи ні він не бачив. Але побачив, як ОСОБА_26 з якимось чоловіком відійшов від ґанку будинку, вправо і почав з ним говорити. Про що саме вони говорили він не чув, але через деякий час почув суперечку. Після цього підійшли до них. ОСОБА_26 і ОСОБА_12 лежали на землі. ОСОБА_26 тримав ОСОБА_12 правою рукою за шию, а ОСОБА_12 лівою рукою. Футболка у ОСОБА_26 була розірвана. Вони з хлопцями: він, ОСОБА_14, ОСОБА_5 і ОСОБА_11 почали їх розбороняти. Він відтягував ОСОБА_26, а хто відтягував ОСОБА_12 з хлопців він не бачив. Коли їх розбороняли, то він ОСОБА_12 не бив, а чи хлопці били, не бачив. ОСОБА_26 після того, як їх розборонили сказав, що він з ним поговорить сам, а вони можуть йти. Коли ОСОБА_26 прийшов, то нічого не говорив і після цього вони всі разом пішли додому. Дорогою додому йому потрібно було подзвонити, але телефон в нього розрядився, тоді ОСОБА_14 дав йому мобільний телефон «Нокіа». Він не запитував його, де він взяв даний телефон і він йому нічого не говорив. Коли вставляв свою сім-карту, то в даному телефоні не було сім-карти і одразу ж віддав йому зарядний пристрій до мобільного телефону. Навіщо він йому віддав зарядний пристрій і звідки він його взяв не запитував. Про годинник він нічого не знав, дізнався вже від працівників міліції.

Допитаний в судовому засіданні неповнолітній підсудний ОСОБА_5 вину у вчиненні злочину передбаченого ст. 186 ч. 3 КК України не визнав. Суду пояснив, що 20 липня 2010 року вони разом з ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11 та ОСОБА_14 с. Брідку придбали пиво, хлопці його розпивали, проте він не пив. Потім ОСОБА_3 пішов проводити ОСОБА_22 додому, коли повернувся він із ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_14В присіли на труби, де вони знаходяться в селі він не знає. Він відійшов від хлопців на декілька хвилин, а коли повернувся, то хтось із них сказав, що пішли. Куди йти він не запитував, але всі разом пішли. Дорогою зупинилися біля кущів, тоді ОСОБА_10 сказав, щоб вони його зачекали, оскільки йому потрібно поговорити з чоловіком. ОСОБА_10 не розповів куди саме він йде, що за чоловік і про що він має говорити з ним. Через деякий час почули крики. Підійшли ближче і побачили, що на землі лежить ОСОБА_10 і ОСОБА_27, і кричали. Вони підбігли, розборонили їх. Коли відходив від них, то він на щось наступив. Присвітивши своїм мобільним телефоном, побачив, що це годинник марки «адідас». Він чув, як ОСОБА_10 запитав ОСОБА_12, кому той винен гроші. ОСОБА_12 відповів йому, але він не пам'ятає, що саме і вони вже з хлопцями пішли знову до трубів, а ОСОБА_10 залишився з ОСОБА_12. Він знову відійшов на декілька хвилин, але коли повернувся, то ОСОБА_10 вже був біля хлопців і сказав, що ОСОБА_12 віддасть 200 грн. в п'ятницю. Ще декілька хвилин вони з хлопцями поспілкувалися і пішли додому в с. Соболівка. Про мобільний телефон марки «Нокіа-1112» він дізнався від працівників міліції, які сказали, що його викрав ОСОБА_3 у ОСОБА_12 В подальшому він зустрічався з хлопцями, але вони не розмовляли про те, що сталося і за гроші він нічого не запитував. Свою вину не визнає.

Проте, в своїх попередніх свідченнях та показаннях ОСОБА_5 вказував, а саме: під час допиту його в якості підозрюваного неповнолітній ОСОБА_5 від 18.08.2010 вказав, що 20 липня 2010 року о 21 год. він, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_14, зібралися на подвір'ї в ОСОБА_11 Він не сказав на попередньому допиті, що з ними був ОСОБА_14, оскільки він громадянин ОСОБА_28, тому думав, що про нього не потрібно розповідати. Близько 22 год. вони всі разом пішли в с. Брідок. Він перший раз знаходився в с. Брідок, тому не знає якою дорогою йшли і було вже темно. Підійшли до незнайомого йому будинку. Вони з хлопцями стали на дорозі, ОСОБА_26 пішов до будинку. Але чи заходив чи ні в будинок він не бачив. Він сказав на попередньому допиті, що заходив з ОСОБА_3 в будинок ОСОБА_12, тому що злякався, бо перший раз знаходився в міліції. А розповідав про обстановку в даному будинку, тому що думав, що вона така ж сама, як в с. Сосонці Вінницького району, де він був у рідних, вигадав обстановку. Через деякий час почулися крики, нецензурна лайка, прибігши на подвір'я, вони побачили, що ОСОБА_26 і ОСОБА_12, знаходилися на землі, він з ОСОБА_3, ОСОБА_11 і ОСОБА_14 розбороняли їх, він не бачив, щоб хлопці били ОСОБА_12 і він особисто його не бив. Під час того, як розбороняли, то відчув, як на щось наступив і з землі підняв годинник, який забрав собі. Думав, що це хтось із хлопців загубив. Розборонивши ОСОБА_10 і ОСОБА_12 він чув, що ОСОБА_26 і ОСОБА_12 розмовляли про гроші, що ОСОБА_12 винен комусь 200 грн. Потім вони пішли, а ОСОБА_26 залишився на подвір'ї з ОСОБА_12 По дорозі він чув, як ОСОБА_10 сказав, що чоловік в п'ятницю віддасть гроші. На попередньому допиті казав, що хлопці били ОСОБА_12 Нікому з хлопців не розповідав, що взяв електронний годинник, бо забув. На попередньому допиті сказав, що показував годинник ОСОБА_11, але тоді розгубився і на даний час згадав, що не показував. Про те, що у ОСОБА_12 був мобільний телефон і зарядний пристрій до нього, він не знав і не бачив. Дізнався, коли вже приїхали працівники міліції.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_11 вину у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.189 ч.2, 162 ч. І КК України визнав частково. Пояснив, що 20 липня 2010 року вони з ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_13 і ОСОБА_3 розпивали пиво в с. Брідок. Вони мали йти додому, проте ОСОБА_10 сказав, що йому потрібно поговорити з мужчиною. Хто цей мужчина і про що він буде з ним розмовляти ОСОБА_10 їм не сказав. По дорозі ОСОБА_10 пішов попереду, а вони за ним. ОСОБА_13 з ними не було, зупинилися на дорозі, ОСОБА_10 сказав, щоб зачекали його, і пішов в бік будинку. Чи заходив ОСОБА_10 в будинок він не бачив. Через деякий час вони почули крики і побігли до них. Коли підбігли, побачив, що ОСОБА_10 притиснув ліктем грудну клітку ОСОБА_12, хлопці їх розбороняли, розтягували один від одного, він також почав їм допомагати. Потім ОСОБА_10 сказав, що все нормально і щоб вони йшли. Він, ОСОБА_3, ОСОБА_5 і ОСОБА_14 пішли до дороги. Чому ОСОБА_10 залишився біля ОСОБА_12 він не знає. Дорогою ОСОБА_10 розповів хлопцям, що ОСОБА_12 віддасть гроші завтра ввечері. Коли йшли додому, то ОСОБА_3 потрібно було зателефонувати і ОСОБА_14 дав йому мобільний телефон, викрадений в ОСОБА_12. В ОСОБА_5 в руках він бачив, що світився годинник, але де він його взяв не знає і не запитував. Відносно зарядного пристрою, то він заходив в будинок, де зі столу взяв зарядний пристрій. Свою вину за ст. 189 ч.2 КК України не визнає, оскільки ОСОБА_12 він не бив, не вимагав в нього гроші.

Проте, в своїх попередніх свідченнях та показаннях ОСОБА_11 вказував, а саме: в явці з повинною від 27.07.2010 вказав, що 20.07.2010 року він зустрівся з ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_5, приблизно о 21 год. і пішли в с. Брідок, де розпивали пиво. ОСОБА_10 запропонував піти до ОСОБА_12, який нібито йому винен гроші, і вони згодились. По дорозі до ОСОБА_12 зустріли ОСОБА_27, вона погодилась йти з ними, дійшли до Брідоцької церкви, і він з ОСОБА_27 залишився там, а ОСОБА_10 О, ОСОБА_3, ОСОБА_5 пішли до ОСОБА_27, через декілька хвилин він почув шум і вирішив піти до них. Коли він зайшов на подвір'я, то ОСОБА_27 лежав на землі, а ОСОБА_10, спершись на нього рукою сидів коло нього, ОСОБА_3 стояв з ОСОБА_5 над ним, він зайшов ударив ОСОБА_27 ногою два рази і коли він посвітив на лице побачив, що його лице було побите, далі коли вони закінчили бити останнього, він спитав хлопців, де його телефон, вони сказали, що він у них і хтось з хлопців йому його дав він не пам'ятає хто. Тоді вони зайшли до потерпілого, до будинку подивитися, як він поживає і він з столу забрав у нього зарядне до «Нокіа», після того вони вийшли і пішли додому. На другий день до нього прийшов ОСОБА_3 і він віддав йому той телефон, що забрали у потерпілого та зарядне.

Під час допиту в якості підозрюваного ОСОБА_11 від 2.08.2010 вказав, що 20 липня 2010 року, в с. Брідок, ОСОБА_26 сказав, що йому потрібно поговорити з мужчиною, не говорив їм йти за ним, але вони пішли, біля якогось будинку зупинилися, а ОСОБА_26 пішов до будинку і чи постукав в двері, чи гукнув він не знає точно, оскільки стояв на відстані. Він бачив, як з будинку вийшов мужчина, як зараз дізнався ім'я його ОСОБА_12 разом із ОСОБА_10, потім вони почули, як вони виражалися один до одного нецензурною лайкою. Потім побачив як ОСОБА_14, ОСОБА_5 і ОСОБА_3 підбігли до ОСОБА_26 з ОСОБА_12. Роберт і ОСОБА_26 лежали на землі, хлопці почали розбороняти їх. Хто з хлопців куди бив він не бачив, може і він вдарив ногою два рази випадково чи ОСОБА_26 чи ОСОБА_12. Потім вони пішли, а ОСОБА_26 залишився з ОСОБА_12. По дорозі додому, ОСОБА_3 попросив дати йому мобільний телефон.

Під час допиту ОСОБА_11 в якості підозрюваного від 16.08.2010 вказав, що 20 липня 2010 року, в с. Брідок ОСОБА_3 розповів, що телефон йому дав ОСОБА_14 Влад. Коли йшли дорогою, то він побачив в руках ОСОБА_5 годинник, який світився синім кольором, він нажимав якусь кнопку.

В ході проведення досудового слідства ОСОБА_11 неодноразово змінював свої показанням саме в усіх показаннях наданих ним під час досудового слідства є кардинальні розбіжності та неточності.

Вина підсудних ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_5 підтверджується показаннями потерпілого та свідків.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_12 суду пояснив, що 20.07.2010 року, в с. Брідок Теплицького району, близько 22.30 год., він повечеряв і ліг спати. Вхідні двері не замкнув, тільки задрімав, як почув шум, відкрив очі, а невідома особа світила йому в обличчя, чим він не знає. Хтось сказав: «... ось він лежить». По силуетам і по голосам зрозумів, що було троє осіб, молоді хлопці. Він сів на ліжку і запитав: «... а хто це такий», після цих слів особа, яка стояла попереду вдарила його рукою в область шиї декілька разів і він сповз з ліжка. Знаходився в положенні на почіпках біля ліжка, лівою рукою спирався на ліжко. Після того, як вдарив запитав: «... що ти «терендиш», коли будуть гроші». Він відповів, що грошей немає, але приїхала мати і завтра в неї візьме гроші. Після чого хтось із присутніх хлопців з лівого зап'ястка зірвав його годинник марки «адідас», що знаходився на ланцюжку чорного кольору з білими лініями в центрі і мобільний телефон з ременя моделі «Нокіа— 1112», що знаходився на поясі, в «чохлі» чорного кольору. На даний момент після проведення очної ставки він знає, що говорив з ним та бив його в будинку - ОСОБА_10. Годинник зірвав хтось з хлопців, але не ОСОБА_10, оскільки той стояв біля нього контролював, щоб він не рухався. На даний час він знає, що побили і пограбували його: ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_14. Хто саме з них зірвав телефон і годинник він не знає. Наступного дня він знайшов «чохол» і залишки від ремінця на подвір'ї. Де знаходяться дані речі на даний час він не знає, оскільки не пам'ятає, де їх залишив. Хтось з них сказав, щоб не вмикали світло і що потрібно його вивести на двір. ОСОБА_10 тримав його за шию своєю правою рукою, інший хлопець тримав його за ліву руку так і вивили на подвір'я. Він хотів тікати і лише відступив декілька кроків, а хтось з хлопців сказав: «..хочеш тікати?» і одразу вдарив кулаком в ліве око, хто саме вдарив не знає. Від удару впав на лівий бік, і його почали одразу бити руками, ногами в область голови, тулуба. Били його троє чи четверо хлопців, точно не знає, бо було темно і він не дивився на них, зігнув голову до землі. Хтось вдарив з боку в правий бік, в область живота ногою декілька разів. Вдарив не ОСОБА_10, оскільки стояв напроти нього. З носа текла кров. ОСОБА_10 сказав, що досить його бити, відштовхнув їх рукою і хлопці зупинилися. Під час того як били його, то хтось з хлопців запитував «.. коли віддасть гроші», він сказав, що «..завтра візьме гроші в мами і віддасть». Після цього двоє чи троє осіб, точно не знає, бо було темно і він вже на них не звертав увагу відійшли в бік, а один із хлопців залишився з ним і почав говорити, що якщо заявить куди-небудь, то найдуть з - під землі і зроблять калікою. Потім сказав, що коли він візьме гроші в матері, то щоб завтра, тобто 21.07.10 року приніс до «кабака» в с. Брідок на 22.30 год. Сказав, що якщо він принесе 300 грн., то це добре, а якщо 500 грн., то буде жити в цьому будинку ще 1 місяць. Він з ним погодився. Коли вони пішли, він зайшов у веранду і ліг у ліжко. Через деякий час в будинок зайшло двоє осіб, які його били. Один із них, можливо, саме ОСОБА_10, оскільки думає, що його голос впізнав, сказав, щоб нікому не заявляв, гроші обов'язково приніс, що до нього підійде якийсь хлопець 21.07.2010 року біля Брідоцького кабаку і назве пароль, а він йому у відповідь, але який саме вже не пам'ятає. Наступного дня побачив, що речі в кімнаті були розкидані, зник зарядний пристрій до телефону.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_29 вказав, що 22.07.2010 року в ОСОБА_7 УМВС надійшло повідомлення від сільського голови с. Брідок - ОСОБА_30, що в ніч на 21.07.2100 року було побито та пограбовано ОСОБА_12, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_12 цього ж села. При виїзді на місце події було опитано ОСОБА_12, який вказав, що в будинок, де він проживає проникли невідомі особи, де нанесли йому удари руками, зірвали з пояса штанів мобільний телефон «Нокіа-1112», а з лівого зап'ястка - годинник «адідас», вивели на подвір'я і знову почали бити по різних частинах тіла вимагаючи у нього гроші. ОСОБА_31 вказав, що молоді люди були йому не знайомі, що їх було троє чи четверо. На запитання за які дії його могли побити та пограбувати, можливо за борги. ОСОБА_12 перелічив декількох осіб, яким винен невеликі суми грошей, зокрема жителю ІНФОРМАЦІЯ_13 - ОСОБА_13 гроші в сумі 200 грн. за проживання в будинку його покійного батька. Опитавши ОСОБА_13, той вказав, що він не ходив до ОСОБА_12 і не вимагав повернення боргу. В ході проведення оперативно-розшукових заходів, а саме по номеру мобільного телефону потерпілого - НОМЕР_1 було встановлено, що мобільний телефон «Нокіа-1112» знаходиться у користуванні жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_3 Так, 27.07.2010 року мобільний телефон «Нокіа-1112» був вилучений в ОСОБА_3 та встановлено, що тієї ночі разом з ним були: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_14. Того ж дня в ОСОБА_5 було вилучено електронний годинник «адідас». Після чого ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11 були доставлені в ОСОБА_7 УМВС. В його присутності ОСОБА_10 0.0 та ОСОБА_11 зізналися та власноручно написали явки з повинною. ОСОБА_11 зізнався в тому, що 20.07.2010 року він разом з ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_5 випивши пива в с. Брідок Теплицького району, ОСОБА_10 запропонував піти до ОСОБА_7, який, нібито, винен йому гроші, нащо вони не погдились, а ОСОБА_10 сказав, що ці гроші вони заберуть собі. І вони всі пішли за ОСОБА_10. Проте, ОСОБА_11 одразу з ними не пішов, а підбіг пізніше, і на подвір'ї два рази вдарив ногою ОСОБА_32 в область живота. В цей час ОСОБА_10 тримав рукою за шию ОСОБА_12, ОСОБА_3 стояв з ОСОБА_5 біля них. Після чого він разом з ОСОБА_3 і ОСОБА_5 зайшли до будинку, де він зі столу викрав зарядний пристрій до мобільного телефона «Нокіа». В явці з повинною ОСОБА_10 зізнався і написав, що перебуваючи в с. Брідок після випитого пива розповів хлопцям, що в цьому селі проживає один чоловік, який винен місячну плату за квартиру гроші ОСОБА_13 і не хоче їх віддавати. Після чого він пішов до ОСОБА_12, а його наздогнали ОСОБА_3 і ОСОБА_5 Підійшовши до хати зайшли в середину будинку, почули, що хтось хропе в кухні, на ліжку. Розбудивши ОСОБА_12 вивели його на подвір'я. ОСОБА_24 ОСОБА_10 запитав у ОСОБА_12 скільки той винен грошей і чому не віддає. На що ОСОБА_12 відповів, що винен 200 грн., а віддасть, коли його мати приїде. Після чого ОСОБА_10 його відпустив і той впав на землю, з його слів той був п'яний, ОСОБА_5 і ОСОБА_3 підійшли і вдарили ОСОБА_12 ногами. Через деякий час з'явився ОСОБА_11 і вдарив ногами ОСОБА_12 декілька разів в спину. Також наступного дня, а саме 28.07.2010 року ОСОБА_3 добровільно видав зарядний пристрій до мобільного телефону «Нокіа». При усному виклику потерпілого ОСОБА_12 до СВ ОСОБА_7 УМВС ОСОБА_12 розповів йому, що ОСОБА_19 та ОСОБА_20 - мати ОСОБА_11 чинили на нього тиск, щоб той змінив показання, а саме, що хлопці його не били і мобільний телефон та годинник, той віддав їм добровільно. Тому ОСОБА_12 поїхав в м. Котовськ Одеської області на сезонні роботи по збиранню врожаю овочевих культур, де перебував включно до 15.10.2010 року.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 вказала, що її син ОСОБА_10 нічого не розповідав про обставини, що сталися з ОСОБА_12 . їй було повідомлено, що сина затримали і вона одразу на другий день приїхали в ОСОБА_7 ОСОБА_19 і ОСОБА_33 їй розповіли, що її син та їх сини ОСОБА_3 і ОСОБА_11 побили в с. Брідок ОСОБА_12. Чому так вчинили не розповідали і вона про це нічого не знає. Сказали, що хлопців було п'ятеро, але ще хто був вона не знає, вони їй не говорили. Так, 3.07.2010 року вона разом з ОСОБА_19 знайшли в с. Брідок ОСОБА_12, щоб запитати, що тієї ночі відбулося. Він їм нічого не розповів, і при ній ОСОБА_19 ОСОБА_12 нічого не говорила.

Із оголошених в судовому засіданні показів свідків ОСОБА_13А, ОСОБА_34, ОСОБА_35В, ОСОБА_36 вбачається наступне:

Свідок ОСОБА_13 Ґ.А. пояснив, що дійсно 20.07.2010 року він разом з ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_5 і ОСОБА_14, прізвища їх не знає пішли в с. Брідок на дискотеку, а він до дівчини на ім'я Поліна. Вони попили пива, він пішов до Поліни і його не було близько години. Він підійшов до хлопців, які сиділи на стадіоні, то були ОСОБА_3, ОСОБА_14 і ОСОБА_5. І вони розповіли йому, що були в мужчини, який в нього живе на «квартирі», сказали, що побили його. Але хто саме і скільки разів бив ОСОБА_12 не казали. Він запитав їх чому вони пішли туди, а ті відповіли, що все буде добре. Він їм не говорив йти до ОСОБА_12 і щось йому робити. Після цього підійшов ОСОБА_10 і ОСОБА_11, він запитав їх де вони були, навіщо пішли туди, хтось із них сказав, що вони пішли і пояснили ОСОБА_12 Р ому, чому туди пішли він не знає. Коли йшли дорогою додому в с. Соболівка, то він йшов попереду і не знає про що вони говорили, і не чув, ні про телефон, ні про годинник, які вони забрали в ОСОБА_12, а вже дізнався від працівників міліції. Після цього він один раз їх побачив.

Свідок ОСОБА_34 вказала, що 20.07.2010 року, 23.30 год., вона підійшла до «базарчику», де знаходився її хлопець ОСОБА_3 і його друзі: ОСОБА_11, прізвища не знає, ОСОБА_14, який приїхав з ОСОБА_28, ОСОБА_10 із с. Соболівка, ОСОБА_13 із с. Соболівка та ще один хлопець, якого не знає та вперше побачила. Коли прийшла, то хлопці сиділи на лавках і пили пиво. Потім ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_14 і ще один хлопець ім'я якого вона не знає пішли в бік «маленького» стадіону, що знаходиться біля церкви. А ОСОБА_13 пішов в іншій бік. Про те, що побили ОСОБА_12 вона дізналася від односельчан, а пізніше до неї приїжджали працівники міліції і відібрали пояснення. Коли говорила з ОСОБА_3 і запитала, що сталося, то він сказав не зачіпати його у нього і так багато проблем. Вона нічого не знала і навіть не здогадувалася, що тієї ночі хлопці вчинили злочин.

Свідок ОСОБА_35 пояснила, що 23.08.2010 року вона була запрошена в якості понятого під час проведення відтворення обстановки та обставин події в с. Брідок по вул. Шкільна, 21, Теплицького району. Де обвинувачений ОСОБА_10 0.0. в її присутності та в присутності іншого понятого розповів і показав, що 20.07.2010 року, о 24 год. він підійшов до будинку, постукав в двері, погукав, але ніхто не відповів. Після цього відчинив двері, зайшов до будинку, в якому спав ОСОБА_12. ОСОБА_10 розбудив його і запитав, чи він тут квартирант, і чи винен гроші за проживання, ОСОБА_12 відповів, що так. Він стояв біля ліжка на якому вже сидів ОСОБА_12, повернувшись на шум, то побачив, що біля печі стоїть ОСОБА_3, а позаду ОСОБА_5. ОСОБА_10 запитав їх, чому вони сюди зайшли, а ті відповіли, що цікаво. Потім ОСОБА_10 з ОСОБА_12, вийшли на подвір'я. ОСОБА_12 спробував піднятися, але був п'яний і ОСОБА_10 підхопив його. ОСОБА_12 сперся на плече ОСОБА_10 і вони разом вийшли з будинку на подвір'я. ОСОБА_10 став з ОСОБА_12 біля ґанку, а ОСОБА_3 і ОСОБА_5 підійшли до ОСОБА_14. ОСОБА_10 почав запитувати ОСОБА_12 скільки той винен грошей, чому не платить, коли зможе віддати, де візьме гроші, а ОСОБА_12 відповів, що винен 200 грн., не платить, бо ніде не працює, зможе віддати завтра чи післязавтра, які йому дасть мати. На запитання ОСОБА_10, чому він такий великий мужик, а буде брати гроші в матері, той відповів, що хто той такий, щоб його вчити і замахнувся лівою рукою в обличчя ОСОБА_10. ОСОБА_10 штовхнув двома долонями ОСОБА_12 в спину і побачив, як той зробив вперед декілька кроків і впав на землю. ОСОБА_10 побачив, як до ОСОБА_12 підбіг ОСОБА_3 і почав ногами бити ОСОБА_12 2 чи 3 рази в область голови і шиї; ОСОБА_5 бив його ногами в область живота і грудей 2 чи 3 рази, він підбіг до них і відкинув ОСОБА_3, потім ОСОБА_5 від ОСОБА_12 і побачив, що з боку спини біля ОСОБА_12 на почіпках сидить ОСОБА_14, але що той робив він не бачив. Потім ОСОБА_10 присів біля ОСОБА_12 присвітив на його обличчя мобільним, побачили, що під лівим оком в нього гематома, а з носа тече кров. Потім ОСОБА_10 почув, що затріщало в кущах і крикнув ОСОБА_3, ОСОБА_5 і ОСОБА_14, щоб вони тікали. Хлопці побігли до дороги, а з кущів вийшов ОСОБА_11. ОСОБА_12В, кричав, щоб його хлопці більше не били, гроші він віддасть, а ОСОБА_11 вдарив 2 рази його ногами в живіт. ОСОБА_12 перевернувся на спину, а ОСОБА_11 обійшов його і нагнувшись над ним почав з ним говорити. Запитав, чи є в нього гроші, коли будуть, де він їх візьме, а ОСОБА_12 відповів, що гроші будуть завтра, які візьме в матері. ОСОБА_10 запитав в ОСОБА_12 чи з ним все нормально і пішов наздоганяти хлопців.

Свідок ОСОБА_36 пояснив, що 19.10.2010 року його було запрошено в якості понятого під час проведення відтворення обстановки та обставин події в с. Брідок по вул. Шкільна, 21, Теплицького району. В його присутності та в присутності іншого понятого ОСОБА_30 потерпілий ОСОБА_12 розповів та показав, що 20.07.2010 року, біля 22.30 год., він ліг спати, через деякий час почув шум і слова: «Ось він спить», сів на ліжку і побачив, що напроти нього стоїть чоловік і чимось присвічує, а позаду нього стояло дві постаті. Тоді він запитав: «А хто це такий?», як розповів ОСОБА_12, це був ОСОБА_10, який підійшов до нього і декілька разів вдарив по шиї, після чого він сковзнув з ліжка і був навпочіпки біля ліжка, ОСОБА_10 тримав його за шию, а хлопець, який стояв з правого боку від нього, зірвав з пояса мобільний телефон «Нокіа-1112», що знаходився в чохлі, а інший хлопець з лівого зап'ястка зірвав годинник «Адідас», що був на ремінці. ОСОБА_10 запитав ОСОБА_12 коли будуть гроші. А той відповів, що: «Завтра віддасть гроші, візьме їх у мами». Хтось із присутніх хлопців сказав, щоб не вмикали світло, а ОСОБА_10, що потрібно вивести його на вулицю. Після цього ОСОБА_10 тримав його за шию, а інший хлопець за ліву руку, так і вивели його на подвір'я. Він хотів тікати, зробив декілька кроків вперед, коли хтось з хлопців з лівого боку вдарив його в ліве око кулаком, від удару ОСОБА_31 присів на ліве коліно і лівою рукою прикрив око, з носа текла кров. Можливо, ОСОБА_10 став перед ним і запитував, коли будуть гроші, скільки той зможе взяти, а він відповів, що завтра візьме в матері та віддасть, може взяти 200-300 грн., а може і 500 грн. ОСОБА_18 йому хлопець сказав, щоб нікому не заявляв, бо зроблять калікою. Після чого його хтось вдарив в область ребер та живота ногою з правого боку. Тоді хлопець, що з ним говорив, відігнав їх і сказав, щоб вони його більше не били. Після розмови хлопці пішли, по голосам зрозумів, що в бік дороги, а він зайшов в веранду і ліг у ліжко. Через деякий час повернулися двоє хлопців. Один з них сів на ліжко біля його ніг, а інший на стілець, напроти нього. Той, що сидів на ліжку сказав, щоб він нікому не заявляв, а коли принесе гроші до «кабака», то до нього підійде хлопець і скаже «пароль», але який ОСОБА_31 не пам'ятає. Після чого хлопці пішли.

Вина підсудних ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_5 крім показань свідків, підтверджується також матеріалами справи:

- протоколом огляду місця події від 22.07.2010 р. та фототаблиці, згідно яких під час огляду житлового будинку, де проживав ОСОБА_12 було зафіксовано шляхом фотографування на підлозі плями бурого кольору та шляхом фотографування зафіксовано сліди взуття, що знаходилися на підлозі в приміщенні коридору. /а.с.№ том 1: 4, 5-8/;

- протоколом огляду місця події від 27.07.2010 р. згідно якого під час огляду житлового будинку ОСОБА_3 з дерев'яної шафи на полці під речами було виявлено та вилучено мобільний телефон «Нокіа-І112». /а.с.№ том 1: 26/;

- протоколом добровільної видачі від 27.07.2010 р. згідно якого ОСОБА_5 добровільно видав електронний годинник «адідас» /а.с.№том 1: 27/;

- протоколом добровільної видачі від 28.07.2010 р. згідно якого ОСОБА_3 добровільно видав зарядний пристрій до мобільного телефону «Нокіа». / том 1:а.с. № 40/;

протоколами явок з повинною:

ОСОБА_3, в якій зізнався та власноручно написав в присутності матері ОСОБА_19, що він разом з ОСОБА_10, ОСОБА_5С, ОСОБА_11, ОСОБА_14 пішли до ОСОБА_12 з метою забрати в нього гроші, де вони його побили та пограбували. / том 1: а.с. № 30-31/;

ОСОБА_11, в якій зізнався та власноручно написав, що він бив ногами ОСОБА_12 та викрав зі столу зарядний пристрій до мобільного телефону «Нокіа», який знаходився в будинку, а пішли вони до ОСОБА_12 з метою забрати в того гроші. /а.с.№ том 1: 33/;

ОСОБА_10 в якій зізнався та власноручно написав, що він разом з ОСОБА_3, ОСОБА_5 незаконного проникли до будинку, де проживав ОСОБА_12, потім на подвір'ї даного господарства побили його разом з ОСОБА_11 /а.с.№ том 1: 32/;

протоколами очних ставок між: ОСОБА_12 і ОСОБА_10 /а.с.№ том 1: 101-104/; ОСОБА_13 і ОСОБА_10 /а.с.№ том 1: 136-139/; ОСОБА_3 і ОСОБА_10 /а.с.№ том 1: 250-264/; ОСОБА_5 і ОСОБА_10 (а.с. № том 1: 295-303); ОСОБА_11 і ОСОБА_10 (а.с.№ том 2: 9-18);

- протоколами відтворення обстановки та обставин події і фото таблицями до них:

з ОСОБА_10 від 23.08.2010 року, де він вказав на місці події, як у відношенні ОСОБА_12 було вчинено, незаконне проникнення в будинок, пограбування, нанесення тілесних ушкоджень та вимагання у ОСОБА_12грошей (а.с. № том 1: 266-268, 269, 283);

з ОСОБА_12 від 19.10.2010 року, де він вказав на місці події, як у

відношенні до нього було вчинено пограбування, нанесення тілесних ушкоджень,

та вимагання у нього грошей. /а.с.№ том 2: 91-93, 94-103/;

- актом судово-медичного (дослідження) огляду №305 від 30.07.2010 року та висновком судово-медичного експерта №331 від 13.08.2010 року /а.с.№том 1:57-58,239/;

- протоколами огляду речових доказів, згідно яких мобільний телефон «Нокіа-1112», електронний годинник «адідас», зарядний пристрій до мобільного телесЬону «Нокіа» опечатані печаткою Теплииького РВ «Для довідок №1», здані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ОСОБА_7 УМВС. /а.с.№том 1: 171, 186, том 2: 40/.

Таким чином суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_10, неповнолітніх підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_5 доведена, а дії правильно кваліфіковані за ст. 186 ч. 3 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), кваліфікуючою ознакою якого є поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням в житло.

Вина підсудного ОСОБА_10, ОСОБА_11, неповнолітнього підсудного ОСОБА_3 доведена, а дії правильно кваліфіковані за ст. 189 ч. 2 КК України, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Вина підсудного ОСОБА_11 доведена, а дії правильно кваліфіковані за ст. 162 ч. 1 КК України, тобто порушення недоторканості житла, тобто незаконне проникнення до житла, що порушує недоторканість житла громадян.

Призначаючи вид та міру покарання підсудному ОСОБА_10 у відповідності із ст. 65 КК України суд враховує характер, ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, які згідно ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, особу винного, який раніше не судимий, позитивну характеристику по місцю проживання, його відношення до подій, що відбулися та їх наслідків, його молодий вік, сімейні обставини, матеріальне становище, часткове визнання своєї вини. Обставиною, що пом’якшує покарання є добровільне відшкодування завданого збитку. Обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочину в стані алкогольного сп»яніння.

З врахуванням обставин справи та особи підсудного, суд приходить до висновку про істотне зниження ступеня небезпечності підсудного для суспільства , що утворює підставу для висновку суду, що виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів можливе без ізоляції його від суспільства, тому ОСОБА_10 необхідно призначити покарання за ст. 186 ч. 3 у виді позбавлення волі, за ст. 189 ч. 2 – у виді позбавлення волі в межах санкцій частин статей за якими кваліфіковано його діяння із застосуванням ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначити покарання шляхом часткового складання покарань у виді позбавлення волі. В силу ст. 75 КК України звільнити від призначеного покарання з випробовуванням з покладенням обов»язків.

При призначенні виду та розміру покарання підсудному ОСОБА_11 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, особу підсудного, та інші обставини справи: підсудний вину визнав частково, детально розповів про скоєний злочин, шкоду потерпілому відшкодовано повністю, по місцю проживання характеризується позитивно, є молодим за віком, дані обставини суд визнає, як пом'якшуючі покарання підсудному ОСОБА_11. З врахуванням обставин справи та особи підсудного, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_11 покарання за ч.2 ст. 189 КК України у виді позбавлення волі, за ч.1 ст. 162 КК України - у виді обмеження волі, відповідно до 70,72 КК України остаточно призначити покарання шляхом часткового їх складання у виді позбавлення волі, звільнивши його від відбування покарання з випробовуванням з покладенням обов»язків .

При призначенні виду та розміру покарання неповнолітньому підсудному ОСОБА_3, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу підсудного, та інші обставини справи. Підсудний вину визнав частково, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має добрий стан здоров”я, виховується в благополучній сім'ї, батько та мати мають на нього вплив, на даний час навчається в ЗПТО № 1 м Вінниця, шкоду потерпілому відшкодовано повністю, по місцю проживання та навчання характеризується виключно позитивно, є неповнолітнім, дані обставини суд визнає, як пом'якшуючі покарання неповнолітньому підсудному ОСОБА_3.

Обставиною, яка б обтяжувала покарання неповнолітньому підсудному суд визнає вчинення ними злочину в стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням наведеного суд вважає можливим призначити покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції частин статей за якими кваліфіковано його діяння із застосуванням ст.70 КК України, звільнивши його від призначеного покарання на підставі ст. 104 КК України, оскільки його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, при цьому саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання неповнолітнього підсудного.

Призначаючи покарання неповнолітньому підсудному ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який є неповнолітнім, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має добрий стан здоров”я, виховується в благополучній сім'ї, мати має на нього вплив, на даний час навчається в дев»ятому класі ЗСШ № 32 м. Вінниця, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання. Обставиною, що пом'якшує покарання суд визнає вчинення злочину неповнолітнім, відшкодування потерпілому завданої шкоди. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено. З врахуванням обставин справи та особи підсудного суд вважає за можливе призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі із звільненням його відповідно до ст. 104 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Речові докази по справі належить повернути його власнику.

Цивільний позов в справі не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324, 330 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 186 ч. 3, 189 ч. 2 КК України.

Призначити ОСОБА_10 покарання по ст. 189 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки.

Призначити ОСОБА_10 покарання по ст. 186 ч 3 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки і шість місяців.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового їх складання остаточно призначити ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки вісім місяців, зарахувавши в даний строк утримання його під вартою з 2 серпня по 23 вересня 2010 року.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_10 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки

Відповідно до п.п. 2,3,4 ст. 76 КК України зобов”язати ОСОБА_10 не виїзжати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_10 до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

ОСОБА_11 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 189 ч. 2, 162 ч. 1 КК України.

Призначити ОСОБА_37 покарання по ст. 189 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі строком на чотири роки.

Призначити ОСОБА_37 покарання по ст. 162 ч. 1 КК України у виді обмеження волі на строк два роки.

Відповідно до ст. 72 КК України призначене покарання за даною статтею перевести у покарання у виді позбавлення волі, що буде становити один рік позбавлення волі

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначити покарання шляхом часткового їх складання і остаточно призначити ОСОБА_11 покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки і шість місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом двохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати підсудного не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_37 до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 186 ч. 3, 189 ч. 2 КК України.

  Призначити ОСОБА_3 покарання по ст. 189 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки.

Призначити ОСОБА_3 покарання по ст. 186 ч 3 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначити покарання шляхом часткового їх складання і остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки і шість місяців.

На підставі ст. ст. 75, 104 КК України неповнолітнього засудженого ОСОБА_3 від призначеного покарання звільнити, якщо він протягом встановленого судом іспитового строку один рік і шість місяців не вчинить нового злочину і відповідно до ст. 76 КК України виконає покладені на нього обов'язки, а саме не виїзжати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

Запобіжний захід неповнолітньому засудженому ОСОБА_3 - підписку про невиїзд до набрання вироком законної сили залишити без змін.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 3 КК України.

Призначити ОСОБА_5 покарання по ст. 186 ч 3 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст. ст. 75, 104 КК України неповнолітнього засудженого ОСОБА_5 від призначеного покарання звільнити, якщо він протягом встановленого судом іспитового строку - один рік не вчинить нового злочину і відповідно до ст. 76 КК України виконає покладені на нього обов'язки, а саме не виїзжати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Стягнути солідарно з ОСОБА_10, ОСОБА_3., ОСОБА_5, ОСОБА_11 на користь НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області, МФО – 802015, рахунок 31250272210172, призначення платежу: (за товарознавчі експертизи в тому числі ПДВ 20% ) (висновок експерта № 2058 від 10.08.2010 року, № 2072 від 11.08.2010 року, № 2151 від 27.08.2010 року) – 1353. 24 грн. судових витрат по справі.

Речові докази по справі: мобільний телефон «Нокіа - 1112», електронний годинник «адідас» і зарядний пристрій до мобільного телефону «Нокіа», опечатані печаткою ОСОБА_7 «Для довідок №1», здані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ОСОБА_7 УМВС України у Вінницькій області – повернути власнику ОСОБА_12.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом п”ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя: