Справа №2-112-08 p.

РІШЕННЯ

(ЗАОЧНЕ)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2008 року Подільський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Сербіної Н.Г. при секретарі: Статкевич А.Л., Карпенко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк ( АКБ "Мрія") до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Головне управління юстиції в м.Києві про визнання договору дарування недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 29 вересня 1998 року згідно кредитного договору №73 було надано кредит ОСОБА_2 в сумі 430 000 грн. зі сплатою30% річних станом до 29.09.2000 року.

З січня 1999 року у позичальника виникла заборгованість по сплаті відсотків.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10.10.2000 року визнана заборгованість ОСОБА_2 перед АКБ «Мрія» по кредитному договору № 73 від 29.09.1998 року на суму 499021 грн. 74 коп.

Згідно з умовами п.6.2 кредитного договору № 73 позика забезпечувалася всім належним позичальником майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в законодавчому порядку.

06 жовтня 1999 року ОСОБА_2 з дружиною ОСОБА_3 подарували належну їм трикімнатну квартиру, яка знаходиться АДРЕСА_1, двом своїм неповнолітнім дітям.

Відчуження квартири ОСОБА_2 порушує інтереси банку, не дає змоги погасити заборгованість відповідача шляхом звернення стягнення на його майно.

Угода дарування квартири від 06.10.1999 року між відповідачами укладена з метою уникнення стягнення на майно ОСОБА_2, без наміру створити юридичні наслідки і є мнимою, оскільки на момент підписання угоди ОСОБА_2 знаходився в складному фінансовому становищі, на час укладання угоди нові власники квартири були неповнолітніми і згідно ст.. 13,14 ЦК України, в редакції 1963 року, набувши права власності не мали прав на розпорядження квартирою без згоди батьків - відчужувачів. Приховування майна відповідачами способом укладання мнимих та інших угод є системним та обумовлено намаганням відповідачів уникнути стягнення на майно боржника - ОСОБА_2.

Таким чином спільні дії відповідачів направлені на приховування майна ОСОБА_2 з метою недопущення стягнення на майно за його боргами.

Просить визнати договір дарування квартири від 6 жовтня 1999 року, яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, укладений ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 недійсним, як мнимий.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги з тих же підстав, просив позов задовольнити.

Відповідачі в судове засідання повторно не з»явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, в тому числі і через оголошення в газеті, причини неявки суду не повідомили. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність відповідачів на підставі наявних у справі доказів.

Представник 3-ї особи у судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направив до суду заяву, в якій просить розглядати справу у відсутність представника.

Заслухавши пояснення представника позивача, допитавши свідка, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні 29 вересня 1998 року АКБ «Мрія» згідно кредитного договору № 73 надав ОСОБА_2 кредит в сумі 430000 грн. зі сплатою 30% річних строком до 29.09.2000 року ( а.с.7).

06 жовтня 1999 року ОСОБА_2 подарував  ОСОБА_4 та ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 в рівних частинах кожному (а.с. 217). Зазначена угода була оформлена в 11 держнотконторі м. Києва. Рішенням   Шевченківського районного суду м. Києва від 10.10.2000 року визнана заборгованість   ОСОБА_2 перед АКБ «Мрія» по кредитному договору № 73 від 29.09. 1998 року на суму 499021 грн. 74 коп..

Позивач просить визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, оскільки вважає, що договір було укладено без наміру створити юридичні наслідки, тобто є мнимим.

Аналізуючи зібрані докази, суд не може погодитись з такими твердженнями позивача, виходячи з наступного.

Договір дарування ОСОБА_2 своїм дітям ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено в письмовій формі, посвідчено нотаріально та ОСОБА_4, ОСОБА_1 прийнято в дар, а тому відповідачі набули права власності на подаровану квартиру.

Кожний громадянин України має право дарувати та бути обдарованим, це право не може бути ніким обмежено, а якщо так. то лише в порядку встановленому чинним законодавством. При укладенні вищевказаного договору дарування всі умови дійсності угоди виконані.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що жодний процесуальний документ, який би надавав право звернути стягнення на спірну квартиру на час укладення угоди не існував.

Таким чином, суд вважає, що докази мнимості угоди суду не надані. Відповідно до ст.. 71 ЦК України ( 1963 року) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Як вбачається з матеріалів справи, договір дарування було укладено 06.10.1999 року, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом в липні 2004 року, тобто після закінчення строку позовної давності. Доказів поважності пропуску строку позовної давності позивач суду не надав.

Ст.. 80 ЦК України (1963 року) передбачає, що закінчення строку    позовної давності до пред»явлення позову є підставою для відмови в позові.

З урахуванням вищевикладеного суд і прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.

Згідно Статуту ВАТ ВТБ Банк, затвердженого зборами засновників протокол №1 від 18.09.1992 року ( нова редакція Статуту затверджена загальними зборами учасників протокол № 47 від 15.01.2008 року) ВАТ ВТБ Банк є правонаступником всіх прав і обов»язків акціонерного комерційного банку «Мрія» і перейменоване у відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк згідно рішення загальних зборів учасників банку від 25.01.2007 року.

На підставі викладеного, ст.. ст.. 58. 59,80 ЦК України ( в редакції 1963 року), керуючись ст.. ст. 209, 213, 214. 215, 216 ЦПК України, суд

РІШИВ:

В задоволенні позову відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк ( АКБ "Мрія")  до ОСОБА_1. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа:   Головне управління юстиції в м.Києві про визнання договору дарування недійсним - відмовити.

Рішення   може   бути   оскаржено  до   Апеляційного  суду  м.   Києва.   Про   апеляційне оскарження рішення суду заяву може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення

рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після, подання заяви про апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.