У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

   у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Кіровоградської області на вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 17.09.2008 р., яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, раніше судимий вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 23.12.2002 р. за ст. 185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 3 роки. Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладено обов'язок періодично з'являтися в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації.

засуджений за ст. 185 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до цього покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 23.12.2002 р. та остаточно ОСОБА_1 до відбування призначено 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 3 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладено обов'язок періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

         В апеляційному порядку справа не переглядалася.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що 16.04.2004 р. приблизно о 9 год., перебуваючи у будинку АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2, повторно таємно викрав майно потерпілого, заподіявши йому шкоду на суму 1600 грн..

У касаційному поданні заступник прокурора Кіровоградської області області, не оспорюючи правильності кваліфікації та обгрунтованості засудження ОСОБА_1, порушує питання про скасування постановленого по справі вироку у частині призначеного засудженому покарання, вважаючи, що воно призначено з порушенням вимог закону та є м”яким.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання та просила вирок суду скасувати із направленням справи на новий судовий розгляд, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови є, зокрема, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Відповідно до вимог ст. 71 КК України та п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у період іспитового строку, встановленого йому вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 23.12.2002 р., вчинив новий злочин, за який засуджений вироком від 17 вересня 2008 року.

Призначивши засудженому ОСОБА_1 покарання за ст. 185 ч. 2 КК України, та на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до 3 років  позбавлення волі, суд не врахував, що остаточне покарання мало бути більшим від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Таким чином, зі справи видно, що остаточне покарання за правилами ст. 71 КК України засудженому ОСОБА_1 призначено з порушенням вимог закону.

Крім того, вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню і через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі винного через м'якість.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання. Особі, яка скоїла злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його перевиховання та таке, яке б попередило скоєння особою нових злочинів.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому  покарання за правилами ст. 71, 72 КК України і у цьому разі згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», суду рекомендовано не застосовувати повторно до таких осіб звільнення від покарання.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 із застосуванням ст. 75 КК України суд, обгрунтовуючи своє рішення, вказав, що ОСОБА_1 вину визнав повністю, щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину, частково відшкодував потерпілому шкоду, є інвалідом 3 групи з дитинства через розумову відсталість.

Проте суд, звільняючи ОСОБА_1 від покарання на підставі ст. 75 КК України, не достатньо врахував, що засуджений у період іспитового строку, встановленого попереднім вироком, знову вчинив корисливий злочин, який віднесено до категорії середнього ступеня тяжкості. Крім цього, судом в достатній мірі не враховано те, що за місцем проживання ОСОБА_1 характеризується посередньо, що він не в повному обсязі відшкодував завдані збитки потерпілому.

Таким чином, рішення суду про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком належним чином не мотивовано. 

За таких обставин вирок суду в частині призначеного засудженому ОСОБА_1. покарання підлягає скасуванню.

Якщо при новому розгляді справи суд дійде висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за аналогічних обставин, - призначене йому покарання слід вважати м'яким.

         Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

У х в а л и л а :

         Касаційне подання заступника прокурора Кіровоградської області задовольнити.

         Скасувати вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 17 вересня 2008 року щодо ОСОБА_1 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого ним злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд у іншому складі суду.

                                                  С У Д Д І :

Присяжнюк Т.І.                            Філатов В.М.              Школяров В.Ф.