Справа № 1-100/11

2011 р.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.07.2011

Іллінецький районний суд Вінницької області в скаладі:

Головуючого судді Марчук В.С.

при секретарі Мурзак І.В.

за участі прокурора Струся О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу справу про обвинувачення

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2; освіта середня; розлученого; українця; громадянина України; в силу ст. 89 КК України не судимого; притягнутого до кримінальної відповідальності по ч. 2 ст. 121 КК України; не працюючого;

по ч. 1 ст. 186 та ч. 2 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Підсудній ОСОБА_1 18 листопада 2010 року близько 18-ї години, знаходячись у квартирі ОСОБА_2 в м. Іллінці по вул. К. Маркса-49/20 Вінницької області, з метою відкритого заволодіння чужим майном, забрав з рук ОСОБА_2 її мобільний телефон марки «SIEMENS-А75», залишкова вартість якого згідно висновку експерта № 109 від 20.01.2011 року становить 150 грн. та стартовий пакет «Київстар» за 25 грн., який знаходився в середині телефона та зник з ним з квартири. Впослідуючому ОСОБА_1 віддав даний телефон ОСОБА_3 щоб продати його, що той і зробив. При цьому ОСОБА_1 ОСОБА_3 сказав, що телефон знайшов. Крім того, ОСОБА_1; перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, 4 грудня 2010 року близько 18-ї години, знаходячись біля кафе «Гамбрінус», що в м. Іллінці по вул. К.Маркса Вінницької області разом з ОСОБА_3, побачив, як останній витягнув з кишені мобільний телефон «SIEMENS-С45» та зрозумівши, що ОСОБА_3 перебуває у стані сильного алкогольного сп’яніння, скористався його безпорадним станом і повторно таємно викрав у ОСОБА_3 зазначений мобільний телефон, залишкова вартість якого згідно висновку експерта № 110 від 20.11.2010 року становить 100 грн. та стартовий пакет «Київстар» за 25 грн., який знаходився у телефоні.

В судовому засіданні підсудній ОСОБА_1 повністю визнав вину в інкримінованих злочинах та підтвердив обставини їх скоєння.

А саме: вказав, що знаходячись у квартирі ОСОБА_2 забрав у неї з рук її мобільний телефон «SIEMENS-А75», пішов з квартири і впослідуючому віддав даний телефон ОСОБА_3, щоб той його продав, сказавши що знайшов зазначений телефон.

Щодо епізоду викрадення телефона у ОСОБА_3, то ОСОБА_1 теж підтвердив, що він це зробив, зрозумівши, що ОСОБА_3 зовсім п’яний.

Крім того, вина підсудного ОСОБА_1 підтверджується показами потерпілих, свідків та матеріалами справи.

Так, потерпіла ОСОБА_2, неодноразово змінюючи свої покази, підтвердила, що підсудній ОСОБА_1, перебуваючи у її квартирі, попросив дати йому її мобільний телефон, подзвонити.

Не отримавши дозволу, він вихватив зазначений телефон у неї з рук і вийшов з квартири. Впослідуючому вона відшукала свій телефон у кіоску ОСОБА_4, де той продає мобільні телефони.

Разом з тим, потерпіла просить суд суворо не карати ОСОБА_1 так, як працівники міліції повернули їй викрадений ОСОБА_1 телефон і вона до нього ніяких притензій не має, телефон для неї не представляє матеріальної цінності.

Потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що 4 грудня 2010 року вони разом з ОСОБА_1 пили спиртні напої і під вечір він зовсім сп’янів.

Знаходячись разом з ОСОБА_1 надворі біля кафе «Гамбрінус» в м. Іллінці, ОСОБА_3 почув, що у нього задзвонив телефон і вийняв його з кишені, проте був такий п’яний, що навіть не зміг нажати пальцем на необхідну кнопку і тоді ОСОБА_1 взяв у нього телефон і він більше не бачив ні ОСОБА_1 ні телефона.

При цьому ОСОБА_3 думав, що ОСОБА_1 забрав у нього телефон щоб він його не загубив.

Коли сестра ОСОБА_3, ОСОБА_5 телефонувала до ОСОБА_1 і просила віддати телефон, той сказав, що він його не брав, а впослідуючому працівники міліції відшукали його телефон у ОСОБА_4, який займається перепродажем бувших у користуванні мобільних телефонів.

Ще, ОСОБА_3 пояснив, що даний телефон для нього ніякої матеріальної цінності не представляє, йому його повернуто і він просить не позбавляти ОСОБА_6 волі.

Свідок ОСОБА_7 підтвердив, що його тітка ОСОБА_2 розповідала йому, що у неї з квартири ОСОБА_1 викрав її мобільний телефон.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що 18 листопада 2010 року вечером, коли він знаходився біля будинків по вул. К. Маркса в м. Іллінці, до нього підійшла ОСОБА_2 та запитала, чи він не бачив ОСОБА_1, який викрав у неї мобільний телефон. Так, як він ОСОБА_1 в той день не бачив, він –ОСОБА_8 так і сказав ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_4 підтвердив, що в листопаді місяці 2010 року до нього прийшов ОСОБА_3 та попросив позичити йому грошей. На це ОСОБА_4 погодився лише, коли ОСОБА_3 сказав, що в заставу дасть свій мобільний телефон. Взявши у ОСОБА_3 мобільний телефон «SIEMENS-А75», ОСОБА_4 дав йому 60 грн. Так,як ОСОБА_3 грошей ОСОБА_4 у вказаний час не повернув, той виставив зазначений телефон у своєму кіоску на продаж. Впослідуючому прийшли працівники міліції і вилучили даний телефон, сказавши, що він крадений.

Ще ОСОБА_4 підтвердив, що аналогічний випадок був у нього 5 грудня 2010 року з аркушем О.М., який теж просив позичити йому грошей і він йому дав 50 грн. лише коли ОСОБА_1 дав у заставу мобільний телефон «SIEMENS-С45».

Даний телефон ОСОБА_4 теж виставив у кіоску для продажу, але він був вилучений працівниками міліції, як крадений.

Про те, що вказані телефони були викраденими, ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_1 ОСОБА_4 не говорили і він про це не знав.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що 18 листопада 2010 року вечером знайома жінка сказала, щоб вона пішла забрала свого п’яного брата ОСОБА_3, який знаходився в центрі м. Іллінці. Привізши на таксі брата, ОСОБА_5 виявила, що у того відсутній мобільний телефон. На її запитання де телефон, брат відповів, що його в нього забрав ОСОБА_1, щоб він його не загубив.

Коли ОСОБА_5 після цього зателефонувала до ОСОБА_1 і попросила віддати телефон, той відповів, що ніякого телефона не брав. Після цього ОСОБА_5 звернулася з заявою в Іллінецький РВ УМВС і впослідуючому телефон брата працівники міліції повернули.

Ще вина підсудного підтверджується матеріалами справи такими, як заява потерпілої ОСОБА_2 про викрадення у неї мобільного телефона «SIEMENS-А75» 18 листопада 2011 року ОСОБА_1 (а/с 4); протокол огляду місця події-кіоску на вул. Кірова-1 в м. Іллінці, який належить ОСОБА_4 та в якому працівники міліції виявили мобільний телефон «SIEMENS-А75» (а/с 5); розписка потерпілої ОСОБА_2 про те, що працівники міліції повернули їй викрадений телефон (а/с 23); висновок експерта № 109 від 20.01.2011 року про те, що залишкова вартість мобільного телефона «SIEMENS-А75» - 150 грн. (а/с 107); заява ОСОБА_5 про те, що у її брата ОСОБА_3 ОСОБА_1 викрав мобільний телефон «SIEMENS-С45» (а/с 27); протокол огляду місця події – кіоска по вул. Кірова-1 в м. Іллінці, який належить ОСОБА_4 та в якому працівники міліції вилучили мобільний телефон «SIEMENS-С45» (а/с 28); розписка ОСОБА_3 про те, що йому працівники міліції повернули викрадений мобільний телефон (а/с 44); протокол огляду речових доказів – вилучених з кіоска мобільних телефонів «SIEMENS-А75» та «SIEMENS-С45», які були без SIM карт (а/с 79); постанова про визнання даних мобільних телефонів речовими доказами (а/с 80); висновок експерта № 110 від 20.01.2011 року про те, що залишкова вартість телефона «SIEMENS-С45»-100 грн. (а/с 103) та іншими матеріалами справи.

Таким чином, оцінивши досліджені докази у їх сукупності, суд вважає встановленим, що тими своїми діями, що ОСОБА_1 відкрито викрав у ОСОБА_2 її мобільний телефон «SIEMENS-А75», він вчинив злочин, який слід кваліфікувати по ч. 1 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна – грабіж.

Відносно викрадення ОСОБА_1 мобільного телефона «SIEMENS-С45» у ОСОБА_3, то ці його дії слід кваліфікувати по ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна – крадіжка, вчинена повторно.

Призначаючи підсудному міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, а саме; що ним вчинені злочини середньої тяжкості; те, що шкода від даних злочинів для потерпілих не значна, загальна вартість викраденого майна у ОСОБА_2 складає 175 грн., а у ОСОБА_3-125 грн.

Ще враховує суд особу винного, який негативно характеризується, разом з тим в силу ст. 89 КК України – не судимий.

Враховує суд і пом’якшуючі обставини такі, як щире каяття ОСОБА_1 у вчинених злочинах; повне визнання вини у їх скоєнні; сприяння їх розкриттю; відшкодування шкоди потерпілим та те, що обоє потерпілих просять суд суворо не карати підсудного та не позбавляти його волі.

Також суд враховує обтяжуючу обставину таку, як вчинення ОСОБА_1 крадіжки у стані алкогольного сп’яніння.

Щодо інкримінованої ОСОБА_1 обтяжуючої обставини такої, як рецидив злочинів, що вона відсутня так, як ОСОБА_1 в силу ст. 89 КК України не судимий, а для рецидиву відповідно до вимог ст. 34 КК України необхідна судимість за умисний злочин.

Разом з тим, суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 не можливе без ізоляції від суспільства.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 321-324 КПК України, суд

П Р И С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним та призначити покарання по ч. 1 ст.186 КК України – один рік і шість місяців позбавлення волі; по ч. 2 ст. 185 КК України - два роки позбавлення волі.

Застосувавши ст. 70 КК України, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим – два роки позбавлення волі з відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити взяття під варту.

Строк відбуття покарання рахувати з часу затримання - з 12 січня 2011 року.

Речові докази: мобільний телефон «SIEMENS-А75» залишити потерпілій ОСОБА_2, а мобільний телефон «SIEMENS-С45» - потерпілому ОСОБА_3

На вирок протягом 15 днів з часу його проголошення, а для засудженого – з часу отримання копії вироку, може бути подана апеляція.

Суддя В.С. Марчук