АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2008 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді: Іщенка В.І.,
суддів Полянської В.О., Авраміді Т.С. , при секретарі: Брежнєвій O.K.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 квітня 2008 року,
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2005 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що 01 липня 2005 р. близько 16-00 години на перехресті вулиць Чкалова та Степаняна у м. Феодосія відбулася ДТП за участі автомобілю ВАЗ-21102, держ. номер НОМЕР_1, що належить позивачу і яким керував його син, та автомобілю «Фольксваген Транспортер», яким керував ОСОБА_2. В результаті ДТП позивачу були заподіяни матеріальний збиток, якій він оцінює у 10707, 15 грн., та моральна шкода - 2000 грн., а крім того, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача судові витрати у сумі 330 грн.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 17 квітня 2008 р. позов ОСОБА_1 був задоволений частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача матеріальний збиток у розмірі 10707, 15 грн., 1000 грн. моральної шкоди, витрати з оплати судового збору - 115, 50 грн., витрати з проведення експертизи - 210 грн., а всього - 12032, 65 грн.; в решті вимог ОСОБА_1 було відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави витрати з ІТЗ - 30 грн.
ОСОБА_2. не погодився з вказаним судовим рішенням та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване ним рішення скасувати та повернути справу до суду першої інстанції на новий розгляд. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом.
Справа № 22-ц-1365-Ф/08 р.
Головуючий у першій інстанції Лошакова Т.А.
Суддя-доповідач Іщенко В.І.
2
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи питання про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріального збитку та моральної шкоди, заподіяних внаслідок ДТП, суд першої інстанції виходив з того, що у вказаній дорожньо-транспортній пригоді наявна провина лише відповідача, через що з нього підлягає стягненню сума витрат на ремонт автомобілю ВАЗ-21102 у повному обсязі, а також сума моральної шкоди внаслідок страждань, яких зазнав позивач через пошкодження свого автомобіля.
З такими висновками суду не погоджується колегія суддів, оскільки судом не були ретельно досліджені докази по справі, а дослідженим доказам не була надана належна правова оцінка. Судом неправильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалене судове рішення, не можна визнати таким, що відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2005 р. близько 16-00 години відбулася дорожньо-транспортна пригода на перехресті вулиць Чкалова та Степаняна у м. Феодосія за участі автомобілю ВАЗ-21102, держ. номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 і яким керував його син, та автомобілю «Фольксваген Транспортер», яким керував ОСОБА_2. У той же день працівниками ДПС ОДАІ Феодосійського MB був складений протокол серія АА № 017032 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2, 18 березня 1968 р., за ст. 124 КпАП України.
Постановою Феодосійського міського суду АР Крим від 12 липня 2005 р. ОСОБА_2. за ст. 124 КпАП України був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у дохід держави в розмірі 17 грн. Постановою Апеляційного суду АР Крим від 07 квітня 2006 р. зазначена
Постанова суду першої інстанції була скасована і адміністративний матеріал повернений до того ж суду на новий розгляд. Постановою Феодосійського міського суду АР Крим від 21 грудня 2006 р. провадження у справі за адміністративним правопорушенням стосовно ОСОБА_2 за ст. 124 КпАП України було припинено.
Відповідно до висновків автотоварознавчої експертизи № 007120 від 02 серпня 2005 p., проведеної працівниками підприємства «УкравтоТЕХекспертиза», вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля ВАЗ-21102, держ. номер НОМЕР_2, складає 10707, 15 грн.
Відповідно до Тимчасового реєстраційного талону Серія ПМ-1480/1020 автомобіль ВАЗ-21102, держ. номер НОМЕР_2, 2001 р. випуску належить ОСОБА_1, який проживає по АДРЕСА_1.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з ОСОБА_2 всієї суми матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП, власнику автомобіля ВАЗ-21102, держ. номер НОМЕР_2, оскільки при вирішені цього питання судом не були враховані всі суттєві обставини у справі, які свідчать про провину сина позивача, який під час ДТП, керував його автомобілем.
Так, з адміністративного матеріалу 3-5751/06 № 1/7814 стосовно ОСОБА_2 за ст. 124 КпАП України, зокрема з пояснень водія автомобілю ВАЗ-21102 ОСОБА_1 вбачається, що він рухався по вул. Чкалова з боку вулиці Керченське шосе до вул. Кримська і перед перехрестям вул. Степаняна обігнав трактор і, повертаючись на свою смугу, включив правий поворот за 25-30 метрів до перехрестя. Через дане перехрестя ОСОБА_3 хотів проїхати прямо, однак, при поверненні його на свою смугу назустріч з другорядної дороги виїхав автомобіль Фольксваген, від зіткнення з яким водій ВАЗ-21102 намагався відійти направо, проте, зіткненню автомобілів це не запобігло.
3
Відповідно до п.9.4 Правил Дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 p., подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху
Згідно зі ст. 1188 ч.1 п.3 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що і в діях водія автомобілю ВАЗ-21102 присутня вина у скоєнні ДТП, оскільки сигнал покажчиком направо подавався ним на відстані 25-30 метрів від повороту, що водієм автомобілю Фольксваген могло бути сприйнято саме за намір повернути направо на перехресті, а отже, колегія суддів вважає, що провина учасників дорожньо-транспортної пригоди має бути розподілена як 1/3 водія ВАЗ-21102 ОСОБА_3 та 2/3 - водія автомобілю Фольксваген ОСОБА_2.
Вказане підтверджується і висновками автотехнічної експертизи № 167 від 05 червня 2007 p., яка проводилася у даній справі спеціалістами Науково-дослідної лабораторії судових експертиз Сектору автотехнічних досліджень, відповідно до яких дії водія ОСОБА_2 у даній дорожній обстановці не відповідали вимогам дорожнього знаку 2.1 та п. 16.10 ПДР України, а водій ОСОБА_3 у випадку руху через перехрестя прямо з метою попередження зіткнення повинен був керуватися вимогами п.9.4 ПДР України і при виникненні небезпеки для руху повинен був керуватися п.12.3 ПДР України (а.с. 72-74).
За такими обставинами, з урахуванням вартості матеріального збитку, заподіяного автомобілю ВАЗ-21102, внаслідок ДТП у розмірі 10707, 15 грн. з ОСОБА_2 підлягає стягненню вказана сума не у повному обсязі, а лише 7138, 10 грн., що співвідноситься з часткою його провини у ДТП.
Що стосується вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь з відповідача моральної шкоди, то і в цій частині з урахуванням наведених обставин у справі, а саме наявності у ДТП провини обох водіїв, а також обсягу моральних страждань та тяжкості вимушених змін у житті, з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у сумі 500 грн.
Окрім зазначеного, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 80 грн. у відповідності до ст. 88 ЦПК України, а також 210 грн. витрат за проведення автотоварознавчої експертизи та комісії.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку ухвалення судом першої інстанції рішення без дотримання вимог норм матеріального і процесуального права, без урахування суттєвих обставин у справі та без надання дослідженим доказам належної правової оцінки, у зв'язку з чим оскаржуване ОСОБА_2 судове рішення підлягає скасуванню в частині стягнення матеріального збитку, моральної шкоди та стягнення на користь позивача судового збору з ухваленням в цій частині нового рішення про зменшення вказаних сум.
На підставі наведеного і, керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.1, 2, 4, 313, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
ВИРІШИЛА:
4
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 квітня 2008 року в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 матеріального збитку у сумі 10707, 15 грн., моральної шкоди у розмірі 1000 грн., витрат з оплати судового збору у сумі 115, 50 грн. - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково і стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 матеріальний збиток у розмірі 7138 грн. (сім тисяч сто тридцять вісім гривень) 10 коп., моральну шкоду у розмірі 500 грн. (п'ятсот гривень) та судові витрати - 80 грн. (вісімдесят гривень).
В решті позову ОСОБА_1 - відмовити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанці'ї.