УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" січня 2011 р. Справа № 2а-181/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Католікяна М.О.,
суддів Коршуна А.О. Панченко О.М. ,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 червня 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, треті особи –Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, про визнання дій неправомірними, скасування рішення,
у с т а н о в и л а:
25 грудня 2009 року позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради про визнання дій неправомірними, скасування рішення. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 25.12.2008 р. відповідачем було ухвалене рішення № 280/1 «Про організацію перевезень пасажирів в м. Мелітополі та втрату чинності рішення від 28.12.2006 р. № 275/2 «Про організацію перевезень пасажирів в м. Мелітополі». На підставі цього рішення 19.10.2009 р. відповідачем було проведено конкурс на право здійснення перевезень за маршрутами №№ 5, 6А, 11А, до якого позивач не був допущений. На думку позивача, вказане рішення та результати проведеного конкурсу порушують його права, оскільки, зокрема, він здійснює перевезення за цими маршрутами. Викладені обставини явилися причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання дій відповідача щодо ухвалення рішення № 280/1 неправомірними, скасування рішення № 280/1 як таке, що порушує процедуру ухвалення регуляторних актів (а.с.а.с. 1, 2, 11, 13, 14).
11 березня 2010 року позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позову, в якій зазначив, що оскаржуваний акт є регуляторним і розповсюджується на усіх перевізників. Відповідач не надавав проект цього рішення на погодження до Представництва Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в Запорізькій області, а тому порушив процедуру прийняття регуляторних актів. Крім того, відповідачем порушено вимоги статей 4, 8 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»(а.с.а.с. 96 –98).
17 травня 2010 року позивач уточнив свої вимоги в частині скасування рішення й просив скасувати його з моменту набрання ним чинності як таке, що порушує вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»
(а.с. 126).
19 травня 2010 року суд своєю ухвалою за клопотанням позивача залучив до участі у справі в якості третіх осіб Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3, Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, які є перевізниками і брали участь у конкурсі (а.с. 130).
02 червня 2010 року судом було ухвалено постанову, якою суд відмовив у задоволенні позову. Постанова суду вмотивована тим, що позивач не довів у передбачений процесуальним законом спосіб, що його право оскаржуваним рішенням порушено (а.с.а.с. 151 –153).
18 серпня 2010 року позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 та Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, не погодившись з ухваленою постановою, звернулися до суду з апеляційною скаргою. У скарзі заявники зазначили, що рішення суду першої інстанції було ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, насправді позивач та треті особи є перевізниками, і з ними відповідач уклав відповідні договори, які суд першої інстанції не витребував. Крім того, суд, встановивши, що право позивача не порушено (неналежний позивач), мав відповідно до статті 52 КАС України здійснити заміну неналежної сторони. Вказані обставини явилися причиною звернення позивача та третіх осіб до суду з апеляційною скаргою, у яких вони просили постанову суду першої інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд (а.с.а.с. 158 –160, 167, 173, 174, 179).
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду у межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, що позивач є суб’єктом підприємницької діяльності з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автомобільним транспортом загального користування (а.с.а.с. 15 –26).
25 грудня 2008 року відповідачем було ухвалене рішення № 280/1 «Про організацію перевезень пасажирів в м. Мелітополі та втрату чинності рішення від 28.12.2006 р. № 275/2 «Про організацію перевезень пасажирів в м. Мелітополі». Цим рішенням було затверджено умови організації перевезень пасажирів в м. Мелітополі, типовий договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на автобусних маршрутах загального користування, форму акта перевірки достовірності інформації, наданої до конкурсного комітету претендентом, форму акта проведення перевірки додержання перевізниками договірних зобов’язань та умов організації перевезень пасажирів в м. Мелітополі під час виконання перевезень пасажирів, форму завдання на перевірку, зразок та форму дозволу на перевезення пасажирів, а також скасовано рішення Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 28.12.2006 р. № 275/2 «Про організацію перевезень пасажирів в
м. Мелітополі»(а.с.а.с. 34 –56).
На підставі цього рішення 19.10.2009 р. відповідачем було проведено конкурс на право здійснення перевезень за маршрутами №№ 5, 6А, 11А. При цьому для участі у конкурсі до конкурсного комітету звернулися ТОВ «АТП «АСА», Фізичні особи-підприємці ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_2, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ПП «Крісгрант», ТОВ «Атотех-Юг», Союз дрібних підприємців (а.с. 79).
Приведені вище спірні правовідносини врегульовано Законом України від 11.09.2003 р. № 1160-ІV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», Порядком проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 р. № 1081 (далі –Порядок).
В силу статті 1 Закону № 1160-ІV регуляторний акт –це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.
Із змісту рішення відповідача від 25.12.2008 р. № 280/1 вбачається, що воно прийнято уповноваженим на це регуляторним органом (Виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради), спрямовано на правове регулювання господарських відносин у сфері здійснення перевезень пасажирів автомобільним транспортом на автобусних маршрутах загального користування, отже має усі ознаки регуляторного акту.
Відповідно до частини 2 статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
На думку позивача, викладену в апеляційній скарзі, він мав право ініціювати звернення до суду із цим позовом, оскільки є суб’єктом спірних правовідносин через укладений між ним та відповідачем договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом в м. Мелітополі, а висновки суду з цього приводу є безпідставними. При цьому до скарги додано копію договору від 20.09.2002 р., який суд першої інстанції, на думку позивача, мав за власною ініціативою витребувати.
З аналізу змісту вказаного договору вбачається, що він втратив чинність 01.10.2006 р. (пункт 5.1.1) і пролонгований не був, отже на час звернення до суду з позовом позивач не був учасником спірних правовідносин, бо не мав статусу перевізника (не перебував у сфері дії оскарженого рішення).
Інших доводів у цій частині позивачем та третіми особами додано не було.
Колегія суддів також критично ставиться до доводів позовної заяви та апеляційної скарги щодо участі позивача у спірних правовідносинах через намагання взяти участь у конкурсі, проведеному 19.10.2009 р.
Так, згідно з пунктом 29 Порядку для участі у конкурсі автомобільний перевізник подає на кожний об'єкт конкурсу окремо заяву за певною формою та інші передбачені Порядком документи.
Ані матеріали, зібрані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані докази, додані до апеляційної скарги, не свідчать про звернення позивача до конкурсного комітету із заявою, поданою в порядку приведеної норми.
При цьому протокол № 1 від 15.10.2009 р. засідання постійно діючого конкурсного комітету з пасажирських перевезень на міських маршрутах загального користування
м. Мелітополя, наданий відповідачем, містить вичерпний перелік осіб, що звернулися з такими заявами.
Таким чином, висновок суду щодо відсутності ознак порушень оспорюваним рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача ґрунтується на об’єктивних даних.
Посилання в апеляційній скарзі третіх осіб на те, що вони брали безпосередню участь у проведеному конкурсі, не мають правового значення, оскільки вони не зверталися до суду з відповідними позовами.
З’ясувавши у достатньо повному обсязі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані, підтверджені наявними у матеріалах справи письмовими доказами та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 червня 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, треті особи –Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, про визнання дій неправомірними, скасування рішення, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя М.О. Католікян
Суддя А.О. Коршун
Суддя О.М. Панченко