Справа № 11-а-1013/2008               Категорія: ст. 309 ч.1 КК України

Головуючий у першій інстанції       Губко А.О.

Доповідач                                          Шальнєва Т.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

8 липня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді:                           Бєлан Н.О.,

суддів:                                               Шальнєвої Т.П., Британчука В.В.

за участю прокурора:                       Мінакової Г.О.,

захисника:                                         ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 13 травня 2008 року, яким:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця с Клавдієве Бородянського району Київської області, громадянина України, працюючого на фірмі «Автолюкс» на посаді вантажника, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

09.07.2003 року Фастівським міським судом Київської області за ч.5 ст. 186, ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі,

18.01.2007 року Святошинським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 186, ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільненого 14.11.2007 року умовно-достроково на 6 місяців 15 днів. Судимість в установленому законом порядку не знята та не погашена.

засуджено:

-   за ст. 309 ч. 1 КК України на 1 рік 2 місяці позбавлення волі.

2

 Згідно ст. 71 КК України до покарання призначеного ОСОБА_2 даним вироком частково приєднано невідбуте їм покарання за попереднім вироком Святошинського районного суду м. Києва від 18.01.2007 року, і остаточно за сукупністю вироків визначено покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУМУС України в м. Києві 963 грн. 28 коп.3а проведення хімічної експертизи.

За вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що 28.01.2008 року, приблизно о 14 год. 10 хв., знаходячись на вокзалі м. Бородянка Київської області, для власного вживання без мети збуту, незаконно придбав у невстановленої досудовим слідством особи наркотичний засіб-канабіс, вагою 6, 5г., який став незаконно зберігати у паперовому згортку правого рукава дублянки, в яку він був одягнений, а в подальшому, в цей же день, о 14 год. 15 хв., ОСОБА_2 електропотягом сполучення «Бородянка-Борщагівка» незаконно перевіз вказаний наркотичний засіб до залізничної станції «Святошино» в м. Києві, після чого доїхав до станції метро «Вокзальна», де приблизно о 17 год. 00 хв. був затриманий працівниками міліції, які виявили та вилучили у останнього наркотичний засіб - канабіс, вагою 6, 5г.

В апеляції засуджений ОСОБА_2, не оспорюючи факту вчинення ним інкримінованого йому злочину, правильність кваліфікації своїх дій за ст. 309 ч.1 КК України, просить вирок суду щодо нього змінити - пом'якшити йому покарання, призначивши його таким, що не пов'язане з позбавленням волі, посилаючись на те, що судом першої інстанції не були в достатній мірі взяті до уваги обставини, що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття та сприяння розкриттю злочину, та стан його здоров'я.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника ОСОБА_1, який підтримав апеляцію засудженого ОСОБА_2 та просив її задовольнити, пояснення прокурора про законність і обґрунтованість вироку та відсутність підстав для задоволення апеляції засудженого, провівши судові дебати, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції щодо зазначених у вироку обставин вчинення цього злочину не перевіряється, оскільки, як вбачається з протоколу судового засідання, вони не оспорювалися самим засудженим, тому докази за згодою учасників судового розгляду відповідно до вимог ст. 299 та ст. 301-1 КПК України не досліджувались.

Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_2 за ст. 309 ч.1 КК України є правильною.

3

Всупереч   твердженням   апелянта,   міра   покарання   ОСОБА_2 призначена з дотриманням вимог ст. 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливою, відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, є необхідною    та   достатньою    для    його виправлення,    перевиховання    та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання засудженому суд першої інстанції обґрунтовано врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, який раніше судимий, позитивну характеристику за місцем відбування покарання та за місцем роботи, посередню характеристику за місцем проживання, перебуває на обліку у лікаря психіатра з приводу «Розумової відсталості в ступені легкої дебільності», не перебуває на обліку у лікаря нарколога, є особою, яка підпадає під дію Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочину, а також обставини, що пом'якшують покарання, у тому числі й ті, на які є посилання в апеляції.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_2 вперто не бажає стати на шлях виправлення, вчинив злочини в період іспитового строку, вчинений ним злочин віднесений до злочинів середньої тяжкості, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про призначення ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі.

Обґрунтовано суд першої інстанції до покарання, призначеного ОСОБА_2 за даним вироком, частково приєднав невідбуте ним покарання за попереднім вироком Святошинського районного суду м. Києва від 18.01.2007 року.

Підстав для зміни вироку та пом'якшення ОСОБА_2 покарання, як про це ставиться питання в апеляції засудженого, колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 13 травня 2008 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а його апеляцію - без задоволення.