ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.06.06 Справа № 20/140д/06
Суддя Гандюкова Л.П.
За позовом Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Комунарського району, м. Запоріжжя
до Житлово-будівельного кооперативу-314 “Радіоприлад-18”, м. Запоріжжя
про спонукання укласти договір купівлі-продажу
Суддя Гандюкова Л.П.
Представники сторін:
Від позивача – Семеренко С.О. (довіреність № 58/20-19 від 06.01.2006р.),
Алілуєв Д.Ю. (довіреність № 65/20-19 від 06.01.2006р.),
Хижняк Н.В. (дов. № 449 від 13.06.2006р.)
Від відповідача – Яковенко Н.О. (голова правління),
Рожков О.І. (довіреність № 4 від 12.05.2006р.)
За участю представника ОП ЗМБТІ –Кірнос Є.С. (дов. № 4747 від 26.08.2005р.)
ВСТАНОВЛЕНО:
Заявлений позов про спонукання відповідача –ЖБК-314 “Радіоприлад-18” укласти договір купівлі-продажу теплової енергії № 1156-к від 01.03.2006р. на умовах позивача.
Ухвалою господарського суду від 11.04.2006р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/140д/06, судове засідання призначено на 15.05.2006р. Ухвалою суду від 15.05.2006р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 06.06.2006р., потім –на 13.06.2006р.
13.06.2006р. справу розглянуто, за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач підтримав заявлені вимоги і просить на підставі ст. ст. 641, 649 ЦК України, ст.ст. 179-181, 184, 187, 275 ГК України, Законів України “Про теплопостачання”, “Про житлово-комунальні послуги”, “Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді”, затвердженому Наказом Держжитлокомунгоспу України від 25.04.2005р. № 60 зобов’язати відповідача укласти договір купівлі-продажу теплової енергії № 1156-к від 01.03.2006р. на умовах позивача, а саме на умовах договору, що додається до позовної заяви. Позовні вимоги, мотивовані, зокрема, наступним. 20.03.2006р. Концерн “МТМ” звернувся до ЖБК-314 “Радіоприлад-18” з пропозицією укласти договір купівлі-продажу теплової енергії № 1156-к від 01.03.2006р., однак відповідач не надав на адресу позивача листа щодо прийняття або неприйняття умов договору. Згідно з ст.ст.19 Закону України “Про теплопостачання” позивач є теплогенеруючою організацією, яка має право постачати теплову енергію (товар) тільки на підставі договору. Теплопостачальна організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Обов’язком споживача відповідно до ст.24 цього Закону є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією і споживачем. Відповідач є власником житлового будинку, який відповідно до “Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій” по своїм внутрішньо будинковим мережам, що знаходяться в його утриманні та експлуатації, безпосередньо надає споживачу (кожній окремій квартирі) послуги з холодної, гарячої води та опалення. Із типового договору, затвердженого постановою КМУ №630 від 21.07.2005р. вбачається, що виконавець (одна і та юридична особа) надає послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а споживач зобов’язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором. Типовий договір відповідає п.1.3 “Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді” №60 від 25.04.2005р., де виконавцем перелічених послуг є одна і та ж юридична особа. Відповідно до діючого законодавства України не можливо окремо визначити виконавця послуг з постачання холодної води і окремо виконавця послуг з постачання гарячої води та опалення. На теплопостачальну організацію покладання обов’язків виконавця житлово-комунальних послуг в багатоквартирному будинку не передбачено. Вважає, що ЖБК є виконавцем послуг відповідно до ст. 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”. Окремі власники квартир не в змозі виконувати вимоги Закону, а також вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, тобто виконувати функції виконавця послуг. Закон визначив стратегію взаємовідносин між суб’єктами ринку тепла між виробниками та споживачами та на законодавчому рівні створені умови, коли є неможливим укладення договору з теплопостачання між власником квартири в багатоквартирному будинку безпосередньо з теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, так як балансова розмежованість мереж визначається певною межею-камерою. Тому позивач вважає, що договір купівлі-продажу теплової енергії повинен бути укладений між позивачем і відповідачем.
Відповідач позов не визнав. Вважає, що згідно з Законом України “Про житлово-комунальні послуги” виконавець житлово-комунальних послуг визначається органами місцевого самоврядування, крім випадків, коли власник (власники) житлових будинків бажає (бажають) визначити виконавця житлово-комунальних послуг самостійно (Наказ від 25.04.2005р. № 60 Держкомітету України з питань житлово-комунального господарства). Органи місцевого самоврядування або власник (власники) житлових будинків може (можуть) визначити виконавця всіх або окремих житлово-комунальних послуг. Виконавцем послуг по централізованому опаленню, централізованому забезпеченню холодною і гарячою водою, централізованому водовідведенню може бути виробник вказаних послуг. Згідно з законодавчо-нормативними актами споживачем є фізична або юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальні послуги. Діяльність ЖБК згідно з Примірним статутом полягає в експлуатації і ремонті належного йому жилого будинку та утриманні прибудинкової території. Відповідно до ст. 15 Закону України “Про власність” член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом. В будинку ЖБК-314 “Радіоприлад-18” всі квартири є власністю його мешканців згідно з цим Законом. На загальних зборах члени ЖБК визначили виконавцями послуг з централізованого водопостачання та водовідведення –КП “Водоканал”, з централізованого теплопостачання та постачання гарячої води –Концерн “Міські теплові мережі”. Теплопостачальна організація, яка здійснює діяльність з постачання теплової енергії на закріпленій території не має права відмовити споживачу, який розташований на цій території, в укладенні договору. Позивач є монополістом в постачанні своїх послуг, зловживає своїм монопольним становищем і його дії обмежують інтереси споживача-фізичної особи. Крім того, ЖБК згідно з чинним законодавством не є юридичною особою, на яку покладено повноваження щодо збирання коштів з мешканців будинків на користь виконавця послуг. Примушення ЖБК з боку виробника теплопостачання до укладення договорів суперечить законодавству України. Крім того, між власниками квартир ЖБК укладені договори про надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення. Ці договори діють до кінця 2006р., а є договори строк дії яких визначено до 2010р. 11.01.2006р. на адресу власників квартир були надіслані листи, в яких Філія Концерну “МТМ” Комунарського району повідомляла, що згідно з заключними положеннями Закону України “Про житлово-комунальні послуги” договори, не приведені до 01.01.2006р. у відповідність з цим Законом втрачають силу. Але при цьому згідно з Законом споживач зобов’язаний укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Такі договори на адресу споживачів не надсилались. Вимоги ст.651 ЦК України не виконані. На цей час мешканці будинку ЖБК-314 “Радіоприлад-18” є споживачами теплопостачання, отримують від позивача рахунки на сплату. Але при цьому теплопостачальна організація примушує укласти договір з ЖБК. Пройшли збори членів кооперативу, де одностайно винесено рішення, що договори на теплопостачання вони будуть укладати індивідуально з Концерном “МТМ” в особі філії Концерну “МТМ” Комунарського району. З цього питання є ухвала Верховного суду України від 08.05.2003р. Просить у позові відмовити.
ОП ЗМБТІ, яке суд ухвалою від 06.06.2006р. зобов’язав надати інформацію щодо наявності реєстрації права власності на житловий будинок № 5 по вул. Гаврилова в м. Запоріжжі, надав пояснення у справі про наступне. 17/50 частини житлового будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гаврилова, 5, зареєстровано за ЖБК № 313 “Локомотив-2”, 17/50 частини –за ЖБК № 314 “Радіоприлад-18”, 16/50 –за міськими радами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та інших учасників судового процесу, суд
ВСТАНОВИВ:
20.03.2006 року Концерн “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Комунарського району (позивач) направив Житлово-будівельному кооперативу-314 “Радіоприлад-18” (відповідач) проект договору купівлі-продажу теплової енергії № 1156-к від 01.03.2006р. з додатками в двох екземплярах. У пропозиції (лист від 20.03.2006р.) зазначено, що для укладання договору відповідачу необхідно заповнити прізвище, ім”я та по-батькові уповноваженого на підпис договору; заповнити пункти 11.3,11.8,11.9, а також банківські реквізити в тексті договору; заповнити пункти 1,2,3,4.1,6,8,9,10,11,12 додатку №1а до договору №1156-к (звертання-доручення).
За умовами вказаного договору, Концерн “Міські теплові мережі” (Теплопоста-чальна організація) бере на себе зобов’язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов’язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до нього, що є невід”ємними частинами. ЖБК № 314 “Радіоприлад-18” визначений виконавцем послуг (надалі-Споживач).
Згідно з п.1.2 під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися Законом України “Про теплопостачання”, “Правилами будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води”, “Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж”, та іншими актами цивільного законодавства і нормативно-правовими актами та документами.
Пунктом 1.3 встановлено, що договір укладено як тимчасовий.
Відповідач на час звернення позивача з позовом до суду не направив на адресу останнього листа щодо прийняття або неприйняття умов договору.
Проаналізувавши чинне законодавство, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають на наступних підставах.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Предметом позовних вимог є спонукання укласти договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Між тим, у запропонованому проекті договору купівлі-продажу відсутні сторони продавець і покупець, а визначені сторони теплопостачальна організація та виконавець послуг. Одночасно виконавець послуг названий споживачем. Із суті предмету договору, визначеного в п.1.1 слідує, що фактично пропонується укласти договір поставки, за яким згідно з ст.712 ЦК України продавець (постачальник) зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. У даному випадку момент укладення договору не співпадає з передачею товару.
Статтею 714 ЦК України встановлені особливості договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно з якою визначені сторони: постачальник, який зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно з ст.1 Закону України “Про теплопостачання”, на яку посилається позивач, споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; теплопостачальна організація –суб’єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії. Із змісту наведених норм законодавства не слідує обов’язкове укладення договору купівлі-продажу теплової енергії з ЖБК, не забороняється укладення договору теплопостачання безпосередньо із власниками квартир –фізичними особами, споживачами таких послуг.
Із наведених норм не слідує, що покупець є в цьому ж договорі виконавцем послуг.
Крім того, у запропонованому проекті не заповнені всі пункти та додатки. Він визначений як тимчасовий, що не передбачено законодавством.
Як встановлено судом, між Концерном “МТМ” та власниками квартир будинку № 5 по вул. Гаврилова в м. Запоріжжя укладені та діють договори про надання послуг населенню з водо-, теплопостачання та водовідведення (копії частини договорів про надання населенню послуг з теплопостачання є в матеріалах справи). Із матеріалів справи та пояснень сторін слідує, що позивач відпускає теплову енергію споживачам (власникам квартир), а останні сплачують вартість цієї теплової енергії відповідно до умов цих договорів на підставі рахунків на оплату теплової енергії, що направлялись позивачем. При цьому частина договорів про надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення укладені після 01 січня 2006 року, тобто в період дії Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, на який позивач посилається. Доказів того, що на даний момент укладені з населенням договори розірвані у встановленому законом порядку суду не надані. Укладення договору з юридичною особою без припинення зобов’язань сторін за раніше укладеними договорами може
привести до порушення прав фізичних осіб. Крім того, позивач не надав належних доказів, що він приймав заходи до приведення цих договорів у відповідність до законодавства, тому невиконання цих вимог позивачем не може тягти за собою порушення прав третіх осіб.
На зазначених підставах суд не бере до уваги посилання позивача на інші нормативні акти, в тому числі ст. 29 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, згідно з якою договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.
Договір на надання житлово-комунальних послуг не є предметом даного спору, який розглядається.
Відповідно до п.1.2 Статуту ЖБК-314 “Радіоприлад-18”, кооператив створений з метою забезпечення житлом членів кооперативу і їх сімей, шляхом будування кооперативного житлового будинку за адресою: м. Запоріжжя, пр. 40 років Перемоги, 43 (перейменовано на вул. Гаврилова, 5). Згідно з цим Статутом основна діяльність ЖБК пов’язана із експлуатацією, ремонтом житлового будинку та утриманням прибудинкової території. Позивач не надав належних доказів, що відповідач може надавати послуги з теплопостачання субспоживачам, має відповідну ліцензію. ЖБК не є теплопостачальною організацією в розумінні ст. 1 Закону України “Про теплопостачання”. Суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 9 Закону України “Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності” виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії є видом діяльності, яка підлягає ліцензуванню.
Згідно з п.1.3 Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України № 60 від 25.04.2005, на який також посилається позивач, виконавцем житлово-комунальних послуг може бути суб’єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов’язків, визначених у ч.2 ст. 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”. Доказів, що виконавцем послуг населенню з теплопостачання визначено ЖБК суду не надано.
Із листа №2572/03038 від 06.03.2006р. першого заступника міського голови м.Запоріжжя вбачається, що для прийняття остаточного рішення з питання визначення виконавця послуг в житлових будинках ЖБК готується міська нарада за участю КП “Водоканал”, Концерну “Міські теплові мережі” та інших учасників.
Таким чином, споживачами теплової енергії у цей час є мешканці житлового будинку № 5 по вул. Гаврилова –власники квартир, з якими відповідно до Закону України “Про теплопостачання”, Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, позивач уклав договори про надання населенню послуг з теплопостачання, і на підставі яких він отримує плату за поставлену теплову енергію.
Твердження позивача про те, що відповідач, відмовившись від укладення договору, фактично користується теплової енергією без договору, спростовується наведеним вище. У зв’язку з цим по даному предмету позову не беруться до уваги посилання позивача на інші нормативні акти.
Укладення запропонованого позивачем договору між цими сторонами у такій редакції, при наявності договорів з фізичними особами суперечить нормам наведеного вище законодавства, порушує права мешканців житлового будинку, як споживачів теплової енергії, тому у задоволенні позовних вимог відмовляється.
Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Суддя Л.П. Гандюкова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано в повному обсязі 22.06.2006р.