У х в а л а

Іменем України

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 20 січня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Закарпатської області на вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 21 грудня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 21 лютого 2008 року щодо ОСОБА_1

                                              в с т а н о в и л а :

вказаним вироком

                            ОСОБА_1

1980 року народження, громадянина України,

раніше не судимого, -

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, з покладенням певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 21 лютого 2008 року вирок залишено без змін.

У касаційному поданні перший заступник прокурора Закарпатської області ставить питання про скасування судових рішень внаслідок неправильного застосування кримінального закону, оскільки суд необґрунтовано відмовив у застосуванні до ОСОБА_1 Закону України “Про амністію” від 19.04.2007 року, і просить закрити справу на підставі п.4 ст. 6 КПК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Вергізової Л.А., яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, касаційний суд вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 п. ”б” і ст. 6 Закону України “Про амністію” від 19.04.2007 р. від кримінальної відповідальності звільняються особи, які не позбавлені батьківських прав та на день набрання цим Законом чинності мають дітей, яким не виповнилось 18 років, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні суду про злочини, вчинені з необережності, за які законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше десяти років, та вчинені до набрання чинності цим Законом.

Статтею 12 цього Закону зазначено, що його дія поширюється на осіб, які вчинили злочини до набрання ним чинності включно. Відповідно до ст. 17 Закону України “Про амністію” він набирає чинності з дня його опублікування, тобто з моменту опублікування в газеті “Урядовий кур'єр” від 9 червня 2007 року за № 101.

Згідно матеріалів кримінальної справи злочин, вчинений ОСОБА_1 9 червня 2007 року, тобто в день набрання чинності вищезазначеного Закону України “Про амністію”, відносить до злочинів, вчинених з необережності, за яке передбачене покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше 10 років. На утриманні у ОСОБА_1 знаходиться неповнолітня донька Олександра, 16 жовтня 2006 року народження. Крім того, ОСОБА_1. подав до апеляційного суду заяву про згоду на закриття стосовно нього кримінальної справи у зв'язку з актом амністії.

За таких обставин, як правильно зазначає прокурор у поданні, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 376 КПК України повинен був закрити кримінальну справу щодо ОСОБА_1 на підставі ст. 6 п.4 КПК України, а його висновок про те, що до нього дія вказаного вище Закону не поширюється, є неправильним з наведених підстав.

Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

                                     У Х В А Л И Л А :

вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 21 грудня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 21 лютого 2008 року щодо ОСОБА_1скасувати, застосувати до нього ст. 1 п. ”б”, 6 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 року, а кримінальну справу провадженням закрити на підставі ст. 6 п.4 КПК України.

   С  У  Д  Д  І :

Присяжнюк Т.І.                    Коротких О.А.                      Школяров ВФ.