Справа №2-417/09

Кіровський районний суд м. Кіровограда

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

12 січня 2009 року                     Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі:     головуючого судді - Кабанової В.В.

        при секретарі -     Трофименко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ТОВ “ Водне господарство ” про примусове стягнення грошової компенсації та премії,-

ВСТАНОВИВ :

        Позивачка звернулась до суду з позовною заявою про примусове стягнення грошової компенсації та не нарахованої премії виниклих внаслідок не проведення відповідачем остаточного розрахунку при звільненні, а саме невиплати грошової компенсації за невикористану відпустку в розмірі 396,84грн. та недоотриманої премії в розмірі 148,56грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона працювала в ТОВ “ Водне господарство ” на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1  і весь час отримувала заробітну платню. Однак 01 липня 2008 року вона була звільнена з посади ІНФОРМАЦІЯ_1  ТОВ “ Водне господарство ” по п. 5 ст. 36 КЗпПУ. При звільнені та до теперішнього часу відповідач добровільно не виплатив їй грошову компенсацію за невикористану відпустку та нараховану премію.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, надав суду письмову заяву про можливість розгляду справи за його відсутності. Також в заяві зазначив, що підприємство визнає позов в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку, але заперечує проти позовних вимог в частині стягнення премії, мотивуючи це недоведеністю зі сторони позивача.

        В судовому засіданні позивачка зазначила, що позовні вимоги підтримує в частині стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку.

    Найбільш важливим з не сформульованих принципів п.1 ст.6 Конвенції є принцип рівних можливостей, згідно з яким кожна зі сторін під час розгляду справи повинна мати рівні можливості і жодна зі сторін не повинна мати будь-яких істотних переваг над протилежною стороною.

    Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

    Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

    З 20 лютого 2007 року по 01.07.2008 року позивачка дійсно працювала на ТОВ “ Водне господарство” на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією трудової книжки (а. с. 8).

    01.07.2008 року позивачку було звільнено за п. 5 ст. 36 КЗпПУ (переведення працівника за його згодою, на інше підприємство, в установу організацію або перехід на виборну посаду) по переводу в КП “ Кіровоградське водопровідно — каналізаційне господарство Кіровоградської міської ради ”.

    Представником відповідача була надана до суду довідка про заборгованість з виплати компенсації за невикористану відпустку в розмірі 396,84 грн., що підтверджує заявлені позовні вимоги.

    У відповідності з ч. 1 ст. 83 КЗпПУ у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

    Згідно з ч. 3 ст. 83 КЗпПУ У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.

    Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпПУ при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Дослідивши всі надані матеріали в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме підлягає стягненню з відповідача ТОВ “ Водне господарство ” на користь позивачки ОСОБА_1  грошової компенсації в розмірі 396,84 грн..

Відповідно до п. 2 ч.3 ст. 81 ЦПК України стягнути з відповідача ТОВ “Водне господарство” на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно — технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

        Керуючись ст. 60, 526, 629, 901, 903, 1167 ЦК України, ст. 81, 208, 213-215, 225, 226 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

        Позов ОСОБА_1  до ТОВ “ Водне господарство ” про примусове стягнення грошової компенсації— задовольнити.

        Стягнути з ТОВ “ Водне господарство ” на користь ОСОБА_1  грошову компенсацію в розмірі 396,84 грн.

Стягнути з ТОВ “ Водне господарство ” на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн., збір на інформційно-тезнічне забезпечення 30грн.

На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції .

Суддя Кіровського районного суду

м. Кіровограда                                В .В. Кабанова