У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 27 травня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього,

                                                           в с т а н о в и л а:

            вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2005 року

ОСОБА_1,         

                                               ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше судимого: 18 вересня 1997 року

за ч.2 ст. 142 КК України на 3 роки 6 місяців

позбавлення волі, 

    - засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі.

            Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 30 січня 2006 року зазначений вирок залишено без зміни.

            За вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 25 квітня 2002 року приблизно о 23 год. на сходах будинку №27 на вул. 8 Березня в м. Запоріжжі здійснив постріл з невстановленої слідством зброї в потерпілого ОСОБА_2, спричинивши йому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить змінити судові рішення щодо нього та звільнити його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону, внаслідок чого за ч.1               ст. 121 КК України його засуджено необґрунтовано. Стверджує, що не мав умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, а заподіяв їх з необережності, про що він (засуджений) послідовно давав показання, а суд неправильно встановив дійсні обставини події, проявив однобічність в оцінці доказів. Вважає, що обвинувачення його в умисному спричиненні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому не знайшло свого підтвердження в матеріалах справи і суд не вирішив питання про кваліфікацію його дій за ст. 128 КК України. Зазначає, що суд при визначені міри покарання не врахував усіх даних про його особу, тому призначив надто суворе покарання. Крім того, вказує про порушення апеляційним судом його права на захист, оскільки його і захисника не було належним чином повідомлено про час та місце слухання справи.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд із-за порушення права ОСОБА_1 на захист; перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких підстав.

            Матеріалами справи встановлено, що, не погоджуючись із постановленим щодо нього вироком, засуджений ОСОБА_1 та його захисник подали на нього апеляції. Суд призначив справу до апеляційного розгляду на 30 січня 2006 року на 14 год.

            Згідно зі ст. 354 КПК України, про дату призначення справи до апеляційного розгляду суд першої інстанції оповіщає заінтересованих осіб направленням відповідних повідомлень та шляхом поміщення оголошення на дошці об'яв суду.

            Проте, як убачається з матеріалів справи, місцевий суд надсилаючи вказане повідомлення на адресу засудженого, захисника, потерпілого, вказав у ньому тільки дату та час розгляду справи без зазначення точної адреси апеляційного суду           (судова палата у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду розташована за двома адресами), фактично позбавивши зазначених осіб можливості взяти участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції (а.с. 245).

            Крім того, з долучених до касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 матеріалів убачається, що за його та його захисника скаргами було проведено службову перевірку під час якої встановлено, що в день розгляду справи - 30 січня 2006 року в списках кримінальних справ призначених до розгляду, справа щодо ОСОБА_1 не значилась і її було внесено в зазначений список у цей же день у проміжок часу з 12 до 14 години.

Зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що цей суд, на порушення вимог ст.ст. 284, 362 КПК України, не з'ясував причини неявки засудженого, його захисника та потерпілого в судове засідання, не звернув уваги на те, що наявні в матеріалах справи відомості про повідомлення зазначених осіб про призначення справи до апеляційного розгляду є неповними, обмежившись в ухвалі тільки посиланням на те, що вказаних осіб повідомлено належним чином, і розглянув справу за відсутності апелянтів, чим суттєво обмежив їх процесуальні права             (а.с. 246-250). 

            Указані порушення вимог кримінально-процесуального закону колегія суддів вважає істотними, а тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно постановити рішення з дотриманням усіх вимог закону.

           Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України колегія суддів

у х в а л и л а :

              касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

              Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 30 січня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд до цього ж суду в іншому складі суддів.

                                                 с у д д і :   

   Присяжнюк Т.І.                                Нікітін Ю.І.                                Школяров В.Ф.