ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2009                                                                                       Справа№  16/255

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:  судді Науменка І.М. –доповідача

суддів: Білецької Л.М., Голяшкіна О.В.

при секретарі судового засідання: Прокопець Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Антонова Світлана Юріївна, довіреність №326  від 29.01.09,

                        старший юрисконсульт юридичного сектору.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства “Автомир”, м.Кіровоград,                                 на рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.02.2009р. у справі №16/255

за позовом        відкритого акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит”, м.Київ,                           від імені та в інтересах якого діє Філія “Придніпровське регіональне управління” відкритого акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит”, м.Комсомольськ Полтавської області

до                          приватного підприємства “Автомир”, м.Кіровоград

про                     стягнення  1 780,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 25.02.2009р.                  (суддя Коротченко Л.С.) у справі №16/255 позовні вимоги задоволено повністю.

З відповідача, приватного підприємства “Автомир”, м.Кіровоград, на користь позивача, відкритого акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит”, м.Київ, від імені та в інтересах якого діє Філія “Придніпровське регіональне управління” відкритого акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит”, м.Комсомольськ Полтавської області, стягнуто                     1 780,87 грн. пені, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з даним рішенням, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій називає рішення суду першої інстанції від 25.02.2009р. необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши представника позивача, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга приватного підприємства “Автомир”, м.Кіровоград, не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, 31.05.2006р. між сторонами був укладений кредитний договір №44-01-06 (а.с.34-36), за умовами якого Банк (позивач у справі) надає Позичальнику (відповідач) кредит у розмірі 440 000,00 грн., а позичальник, в свою чергу, зобов’язується повернути отримані кредитні кошти в строк до 30.05.2008р. відповідно до графіку погашення кредиту, викладеному у Додатку №1, що є невід’ємною частиною зазначеного кредитного договору, а також сплатити передбачені умовами даного договору відсотки за користування кредитними коштами.

Банк (позивач) свої зобов’язання за договором виконав у повному обсязі, кредитні кошти у сумі 440 000,00 грн. відповідачеві перерахував, що підтверджено наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №192 від 31.05.2006р.(а.с.41).

Відповідач же, в свою чергу, договірні зобов’язання виконав неналежним чином, порушивши при поверненні банку кредитних коштів та відсотків за користування ними графік погашення заборгованості згідно додатку №1 та умови п.3.4. кредитного                 договору з урахування додаткової угоди №1 від 30.08.2006р., що є його невід’ємною частиною.(а.с.10-17,38).

Отже, предметом спору є неналежне виконання умов кредитного договору.

В матеріалах справи є обґрунтований розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором, яким визначено розмір пені, що підлягає сплаті на загальну суму                1 780,87 грн. за період з 04.01.2008р. до 20.04.2008р. (несвоєчасне виконання зобов’язань по сплаті відсотків за кредитом) та за період з 11.01.2008р. до 26.05.2008р. (несвоєчасне виконання зобов’язань по сплаті кредиту), з урахуванням 463,11 грн., вже сплачених відповідачем до 15.12.2008р.(а.с.10-17). Зазначений вище розрахунок заборгованості відповідає дійсності, обставинам справи, умовам кредитного договору та вимогам чинного законодавства України, отже, позовні вимоги щодо стягнення пені є цілком обґрунтованими та документально доведеними, а тому такими, що підлягають задоволенню, що і було вірно зроблено судом першої інстанції відповідно до п.7.1. договору.

В апеляційній скарзі відповідач заперечив проти відхилення судом першої інстанції прохання щодо зменшення суми позовних вимог у зв’язку з тяжким фінансовим становищем підприємства, що було викладене ним в заяві від 24.02.2009р., та неприйняття наданих відповідачем доказів, на що колегія суддів вважає за доцільне зауважити, що в матеріалах справи має місце відповідний баланс та звіт про фінансові результати відповідача за підписами керівника та головного бухгалтера, скріплений печаткою приватного підприємства “Автомир” та з відміткою головного управління статистики Кіровоградської області. Зазначений дохід (виручка) від реалізації (товарів, робіт, послуг) за звітний період згідно даних документів, безумовно, спростовує твердження відповідача про надто тяжкий фінансовий стан підприємства. (а.с.94,100).

Також, щодо незастосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення положень ст.233 Господарського кодексу України, слід зазначити наступне: дійсно,  у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Отже, зменшення розміру санкцій є виключно правом суду, а не його обов’язком, окрім того, стягнуту з відповідача судом першої інстанції заборгованість у сумі 1 780,87 грн. неможна назвати значною та такою, що суттєво вплине на фінансове становище відповідача, порівняно із сумою кредитних коштів, вже сплачених останнім за відповідним договором.  

Окрім того, згідно вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судом першої інстанції вірно покладено на відповідача, як на сторону, з вини якої виник спір, судові витрати у справі.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає зазначені в апеляційній скарзі заперечення скаржника безпідставними та необґрунтованими. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, а, відповідно, підстави для скасування рішення господарського суду від 25.02.2009р. відсутні.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:          

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.02.2009р.                                  у справі №16/255 –залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства “Автомир”, м.Кіровоград, –без задоволення.

          Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

           Головуючий  суддя                                                                            І.М. Науменко

           Суддя                                                                                         Л.М. Білецька                                                                          

           Суддя                                                                                                   О.В. Голяшкін