АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/2390/94/12Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 53 ОСОБА_1
Доповідач в апеляційній інстанції
ОСОБА_2
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоОСОБА_2
суддівОСОБА_3, ОСОБА_4
при секретаріОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ВАТ «Стробабанський гранітний кар’єр» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку із затримкою термінів її виплати та моральної шкоди
в с т а н о в и л а :
Позивачка звернулась до суду з позовом до ВАТ «Стробабанський гранітний кар’єр» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку із затримкою термінів її виплати та моральної шкоди, посилаючись на те, що з 1.04.2010 року. 28.12.2010 року вона працювала у товаристві на посаді адміністратора Відповідно до наказу № 23-к від 27.12.2010 року була звільнена із займаної посади за власним бажанням. Починаючи з серпня 2010 року і по день звільнення заробітна плата позивачці виплачена не була, заборгованість становила 7807 грн 49 коп. Її неодноразові звернення щодо виплати коштів залишено без задоволення. Такими діями відповідача позивачці також було завдано моральної шкоди, яку ОСОБА_6 оцінила в розмірі 6 000 грн. В процесі розгляду справи позивачка збільшила і уточнила свої позовні вимоги й просила суд стягнути на її користь з відповідача індексацію по заробітній платі (компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати), середній заробіток за весь час затримки належних їй сум по день фактичного розрахунку, а саме до 31.08.2011 року в розмірі 18 404 грн 8 коп та моральну шкоду в сумі 6 000 грн.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 вересня 2011 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Ухвалено стягнути з ВАТ «Стробабанський гранітний кар’єр» на користь ОСОБА_6 заборгованість по компенсації на заробітну плату в розмірі 407 грн 22 коп. В решті позовних вимог відмовлено. Із змісту рішення суду вбачається, що підставою відмови є висновок суду про те, що несвоєчасна виплата належних позивачці сум проведена не з вини відповідача.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 оскаржила його частково та вказує, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права права, судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким стягнути з відповідача середній заробіток за увесь час затримки розрахунку в розмірі 18404 грн та моральну шкоду в розмірі 6000 грн.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши доводи апеляції та матеріали справи, колегія вважає, що по наявним у справі доказам висновки суду не відповідають обставинам справи в зв’язку з чим скарга підлягає частковому задоволенню по наступним мотивам.
Судом першої інстанції встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини: позивачка перебувала в трудових відносинах з відповідачем з 1.04.2010 року по 28.12.2010 року. Наказом № 163-к від 28.12.2010 року звільнена з роботи за власним бажанням. На день звільнення їй нарахована, але не виплачена заробітна плата в розмірі 7808,49 грн. Нараховані кошти позивачці виплачені через 8 календарних місяців трьома платежами – 29.08.2011 року, 30.08.2011 року, 31.08.2011 року в повному об’ємі. Оскільки відповідач перебуває в стадії банкрутства суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність його вини у несвоєчасній виплаті розрахунку при звільненні.
Колегія вважає, що до висновку про відсутність вини відповідача у несвоєчасному розрахунку суд прийшов передчасно виходячи із наступного.
У рішенні суду не вказано, на підставі яких доказів суд прийшов до висновку про відсутність вини, в зв’язку з чим колегія не може дати належну оцінку висновкам суду. Однак із загального змісту мотивувальної частини рішення вбачається, що підставою для такого висновку є порушення справи про банкрутство відповідача та накладення арешту на його рахунки. Проте такі висновки суду спростовуються наступними наявними у справі доказами.
На а.с. 29 знаходиться довідка підписана директором ВАТ «Стробабанський гранітний кар’єр» ОСОБА_7, із змісту якої вбачається, що відповідачем за період з січня 2011 року по серпень 2011 року виплачувалась заробітна плата працівникам підприємства, як працюючим, так і звільненим, всього виплачено 447620,14 грн. За вказаний період позивачці жодних виплат не проведено. Вказана довідка спростовує висновки суду про неможливість виплати позивачці нарахованої заробітної плати та розрахунку при звільненні. Порушення справи про банкрутство не припиняє виплат підприємства по заробітній платі.
Позивачка як усно так і в письмовому вигляді зверталася до керівництва ВАТ із заявами про виплату їй розрахунку при звільненні, у заяві від 4.04.2011 року вказала номер свого телефону та адресу проживання – а.с. 5. Зміст вказаної заяви позивачки спростовує заперечення представника відповідача про те, що вони не мали можливості зв’язатися з ОСОБА_6 для перерахування їй грошей. На заяві накладена резолюція "Прошу разобраться и дать ответ" – а.с. 20. Зміст резолюції свідчить про небажання керівництва ВАТ виплачувати гроші, а обмежитись відповіддю на звернення.
Виплату розрахунку при звільненні ОСОБА_6 проведено лише після звернення прокуратури Уманського району до керівництва ВАТ з такою вимогою.
Оскільки з вини керівництва ВАТ не проведений своєчасний розрахунок з працівником при звільненні, спір про розмір заробітної плати відсутній, відповідач зобов’язаний в силу ч. 1 ст. 117 КЗпП України виплатити звільненому працівникові середній заробіток від дня звільнення до дня фактичного розрахунку. Розрахунки колегія проводить із наявних у справі та наданих сторонами доказів про періоди та місця роботи позивачки у 2010-2011 роках та її заробітну плату.
Середній заробіток слід розраховувати з заробітку за жовтень-листопад 2010 року, оскільки в грудні 2010 року позивачка працювала не повний місяць. Середньоденний заробіток складав: (2500,77+2259,50):(21+22)=113,03 грн. З дня звільнення по день кінцевого розрахунку минуло 146 днів, сума компенсації складає: 113,03х146=18152,61 грн.
Із нарахованої суми заробітної плати бухгалтерія відповідача зобов’язана нарахувати та сплатити податок з фізичних осіб та всі інші обов’язкові платежі і збори до різних фондів, а залишок – виплатити позивачці.
Не відповідає фактичним обставинам справи і висновок суду про відсутність заподіяння моральної шкоди, оскільки відсутність у працівника заробітної плати на протязі майже календарного року призводить до втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя. Однак позивачка пропустила встановлений ст. 233 КЗпП України тримісячний строк з дня звільнення, коли з нею не провели розрахунок, для звернення до суду за захистом свого порушеного права, і в цій частині позову слід відмовити з цих підстав.
Керуючись ч. 1 ст. 117, 233, 237-1 КЗпП України, ст. 307, 309, 316 ЦПК України колегія
в и р і ш и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ВАТ «Стробабанський гранітний кар’єр» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку із затримкою термінів її виплати та моральної шкоди задовольнити частково, рішення суду в частині відмови в стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди скасувати.
В стягненні моральної шкоди відмовити за пропуском строку звернення до суду.
Стягнути з ВАТ «Стробабанський гранітний кар’єр» в користь ОСОБА_6 18152 грн 61 коп компенсації за час затримки розрахунку при звільненні.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення колегії та рішення суду набирають законної сили з моменту проголошення рішення колегії та можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції на протязі 20 днів з дня проголошення рішення колегії.
Головуючий :
Судді :