АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-1138/09 Номер провадження 11-а-451/2010Головуючий у 1-й інстанції Гафяк В.М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2010 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: Слєпухи О.Є.

Суддів: Хрипченко Л.Г., Захожая О.І. при секретарі Гончаренко Н.В. з участю прокурора: Антонова С.В. засудженого: ОСОБА_2 потерпілої: ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора м. Кременчука Полтавської області на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від «27» жовтня 2009 року.

Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець м. Кременчука Полтавської області, пр-т 50 років Жовтня, 54 кв.ЗЗ, працюючий різноробочим МК «ЖБІ», не судимий,

засуджений за ч.І ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 роки.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_4 5200 грн. матеріальної шкоди і 20000 грн. моральної шкоди.

За вироком суду він визнаний винним в тому, що 27 березня 2009 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння в квартирі АДРЕСА_1 під час сварки з колишньою дружиною ОСОБА_4 умисно облив її розчином для фарби і запальничкою підпалив одяг потерпілої, який загорівся. Внаслідок дій ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_4 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження у вигляді термічних опіків голови, шиї, тулуба ( враховуючи молочні залози) та верхніх кінцівок III АБ ст. на загальну площину 23% поверхні тіла, що викликали опікову хворобу та ускладнену контрактурою суглобів верхніх кінцівок та комбінованим шоком 1-го ст., які є небезпечними для життя в момент їх заподіяння.

В апеляції помічник прокурора м. Кременчука Полтавської області просить скасувати вирок суду першої інстанції в зв’язку з м’якістю призначеного засудженому покарання і безпідставного застосування ст. 75 КК України та пропонує суду апеляційної інстанції постановити свій новий вирок, яким обрати ОСОБА_2 покарання у вигляді 6 років позбавлення волі. На думку цього апелянта місцевий суд при призначенні ОСОБА_2 мінімального покарання з застосуванням ст. 75 КК України не врахував того, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності за ст. 128 КК України і знову вчинив умисний тяжкий злочин в стані алкогольного сп’яніння , що є обставиною яка обтяжує покарання. Безпідставно суд першої інстанції визнав як обставинами , що пом’якшують покарання щире каяття та сприяння розкриттю злочину, так як він ніякого каяття не проявив і розкриттю злочину не сприяв, а навпаки намагався ввести суд в оману щодо свого злочинного умислу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, прокурора на підтримку поданої апеляції, потерпілу ОСОБА_4 і засудженого ОСОБА_2, які просили вирок суду першої інстанції залишити без змін, провівши часткове судове слідство, перевіривши матеріали справи і мотиви апеляції та приходить до висновку , що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Винність ОСОБА_2Л, у спричиненні потерпілій ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент заподіяння при обставинах, викладених у вироку доведена сукупністю доказів, які належним чином були перевірені під час судового розгляду і ніким не оскаржується.

Правильно суд першої інстанції кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч.І ст.121 КК України.

Однак правильно, встановивши фактичні обставини вчиненого злочину суд безпідставно застосував до ОСОБА_2 ст. 75 КК України і звільнив його від відбування покарання з випробуванням та прийшов до необгрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без позбавлення волі.

Суд першої інстанції не взяв до уваги те, що ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин в стані алкогольного сп’яніння, що є обставиною обтяжуючою покарання, а також не врахував дані його особи: те, що він у 2008 році притягався до кримінальної відповідальності за ч.І ст.128 КК України ( справа була закрита на підставі ст. 46 КК України, у зв’язку з примиренням з потерпілою ОСОБА_4В.) та адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, стоїть на обліку в Кременчуцькому наркологічному диспансері і має синдром залежності від алкоголю, а також те, що негативно характеризується по місцю проживання.

ОСОБА_2 зловживав спиртними напоями та неодноразово влаштовував сімейні сварки з дружиною в ході яких наносив їй побої і після останньої сварки вчинив злочин небезпечний для життя і здоров’я потерпілої.

Суд першої інстанції безпідставно визнав обставини, що пом’якшують покарання ОСОБА_2, сприяння розкриттю злочину і його щире каяття, так як засуджений на досудовому слідстві та під час судового розгляду не визнав своєї вини в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень потерпілій і це свідчить про те, що він не сприяв розкриттю злочину та не підтверджує щирого каяття.

Тому відсутні підстави для застосування до нього не тільки ст.75 КК України, а і для застосування ст. 69 КК України. Враховуючи те, що ОСОБА_2 раніше не був судимий, позитивно характеризується по місту роботи та думку потерпілої, яка просила суворо його не карати, колегія суддів вважає за можливе призначити ОСОБА_2 мінімальне покарання передбачене санкцією ч.І ст. 121 КК України.

Керуючись ст.ст. 365- 366, 378 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

ЗАСУДИЛА:

апеляцію помічника прокурора м. Кременчука Полтавської області задовольнити частково.

Вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_2 скасувати в частині призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Постановити новий вирок, за яким ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.І ст.121 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 обрати взяття під варту.

Строк відбуття покарання рахувати з 29 січня 2010 року.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до Верховного суду України через Апеляційний суд Полтавської області протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженим - в той же термін з моменту отримання копії вироку.