Броварський міськрайонний суд Київської області

м. Бровари,

справа № 2-а-147/10

ПОСТАНОВА

04 лютого 2010 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого-судді Бендик О.Г.,

при секретарі Ричок Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Броварському районі Київської області про поновлення пропущеного строку, визнання бездіяльності протиправною, стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги

встановив:

04 грудня 2009 року ОСОБА_1 подав до суду зазначений позов, в якому просив поновити пропущений строк звернення до суду, визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Броварському районі Київської області щодо виплати йому як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги, та стягнути на його користь 4 887 грн. 30 коп. даної допомоги, недоплаченої в період з 01 січня 2006 року по 31 жовтня 2009 року.

В обгрунтування своїх вимог зазначив, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" належить до соціальної групи "діти війни" і відповідно зі ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Проте у 2006-2007 роках така допомога йому не виплачувалась, а в 2008 році та 2009 році виплачувалась у неповному обсязі.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", зокрема п.12 ст.71, якими була зупинена дія положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", на підставі якої йому повинно було нараховуватись підвищення до пенсії.

Також рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 був визнаний таким, що не відповідає Конституції України та є неконституційним п.41 розділу 11 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік", яким ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було викладено у новій редакції, за змістом якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Розрахована ним сума невиплаченого йому підвищення до пенсії за період з 01 січня 2006 року по 31 жовтня 2009 року включно складає 4 887 грн. 30 коп.

Про належні йому як дитині війни виплати повідомлення не було і про факт порушення прав йому стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі, зокрема публікації рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року в офіційному періодичному виданні "Вісник Конституційного Суду України" № 4 від 7.11.2007 року.

Представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Броварському районі Київської області в судове засідання не з'явився. В письмових запереченнях відповідач ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Броварському районі Київської області позов не визнав з тих підстав, що позивач пропустив встановлений ч.2 ст. 99 КАС України річний строк звернення до суду, а поважності причин його пропущення не довів, так як Закон України "Про соціальний захист дітей війни" був надрукований та оприлюднений в офіційних виданнях України, набув чинності з 1.01.2006 року. І підвищення до пенсії позивач просить з дати набуття ним чинності.

По вимогах позивача за 2008 рік зазначило, що Законом України від 28.12.2007 року №107-У1 "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ( далі Закон № 107 - УІ) в статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було внесено зміни, якими змінено розмір підвищення та встановлено, що дане підвищення виплачується у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни і становить 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Дане підвищення позивачеві було нараховано та виплачується з 01.01.2008 року.

Надбавка виплачується за рахунок Державного Бюджету України, а Пенсійний фонд лише здійснює її виплату і не може нести відповідальності за соціальні зобов'язання Держбюджету України, у зв'язку з чим правові підстави для стягнення коштів з Пенсійного фонду України відсутні. Крім того, визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір мінімальної пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом.

Тому в задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, так як в судове засідання сторони не з'явились, подавши клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

На підставі матеріалів справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився 18 грудня 1940 року, пенсію по віку отримує в ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Броварському районі Київської області. Дані обставини підтверджуються копіями належного йому паспорта СМ 103557, виданого Броварським РВГУ МВС України в Київській області та пенсійного посвідчення.

За змістом ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", він відноситься до соціальної групи "діти війни" і згідно довідки відповідача підвищення до пенсії як дитина війни отримує з 1 січня 2008 року в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В 2006 та 2007 роках виплата підвищення до пенсії як "дитині війни" позивачеві не проводилась через відсутність законодавчого врегулювання даного питання.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення "Про Пенсійний фонд України" та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Броварському районі.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 р. № 2195 - ІУ, набрав чинності 01.01.2006 року).

Законом України № 107-УІ від 28.12.2007 року "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" в статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було внесено зміни, якими змінено розмір підвищення та встановлено, що дане підвищення виплачується у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, і становить 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом 12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено, як і в 2006 році було зупинено цю ж норму Законом України "Про державний бюджет на 2006 рік".

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/ 2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема пункту 12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік".

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється.

Рішень щодо аналогічних норм Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" Конституційним Судом України не приймалось.

Пунктом 41 розділу II Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-УІ від 28.12.2007 року встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

22 травня 2008 року Рішенням Конституційного Суду України № 10рп/2008 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закону № 107-УІ, зокрема п. 41 розділу II.

Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому ч. З ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, суд вважає за можливе застосувати саме цю частину 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни.

Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки за цим Законом критерієм визначення розміру щомісячної доплати до пенсії є мінімальна пенсія за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. З ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

За таких обставин суд дійшов висновку, що обгрунтованими можна вважати вимоги позивача лише в частині, що стосується періоду з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 жовтня 2009 року.

Але ті з них, які припадають на період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по жовтень 2008 року задоволенню не підлягають через пропущення строку для звернення до суду, який відповідно з ч. 2 ст. 99 КАС встановлений в один рік з дня, коли особа дізналась чи повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ч. 1 ст. 100 КАС пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідач наполягає в своїх запереченнях на застосуванні наслідків пропущення позивачем даного строку. А вказані позивачем причини пропущення строку звернення до суду не є безсумнівними, бо нічим не підтверджені, окрім посилання на похилий вік, який підтверджується копією паспорта. Крім того, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" був прийнятий в листопаді 2004 року, був надрукований і оприлюднений та набув чинності з 01.01.2006 року. Тому підстав для висновку про поважність причин пропущення строку суд не має.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становив: в період з грудня 2008 року по 31 жовтня 2009 року - 498 грн. З урахуванням виплачених сум позивач недоотримав соціальної допомоги до пенсії: в період з грудня 2008 року по 31 жовтня 2009 року - по 99 грн. 60 коп. (498,00x30:100=149,40; 149,40- 49,80=99,60) разом 1 095 грн. 60 коп.

Керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст. 3,6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Рішенням Конституційного Суду України № 10 - рп / 2008 від 22.05.2008 року, ст.ст. 99,100, 160- 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

позов задовольнити частково: визнати дії управління Пенсійного фонду України в Броварському районі Київської області щодо виплати ОСОБА_1 в період з грудня 2008 року по 31 жовтня 2009 року підвищення до пенсії як дитині війни протиправними.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Броварському районі Київської області на користь ОСОБА_1 1 095 грн. 60 коп. державної соціальної допомоги до пенсії як дитині війни, недоплаченої в період з грудня 2008 року по 31 жовтня 2009 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанову суду може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Броварський міськрайонний суд шляхом подання протягом десяти днів з дня її постановления заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, яка подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.Г. ОСОБА_3