Броварський міськрайонний суд Київської області

м. Бровари,

справа № 2-а-126/10

ПОСТАНОВА

15 лютого 2010 року Броварський міськрайонний суд Київської області в ц: головуючого-судді Бендик О.Г.,

при секретарі Ричок Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок і доплату розмірів основної та додаткової пенсій

встановив:

4 грудня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до УПФ України у м. Броварах Київської області, в якому послалась на те, що приймала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, має першу категорію постраждалого, другу групу інвалідності довічно по захворюванню, пов"язаному з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50 та 54 Закону України від 28 лютого року №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі-Закон № 796). Проте розміри призначених і виплачуваних їй пенсій не відповідають розмірам, передбаченим цим Законом. А її заяву від 26 листопада 2009 року про перерахунок та доплату пенсії відповідач залишив без задоволення.

У зв"язку з наведеним ОСОБА_1 просила визнати такі дії відповідача неправомірними та зобов"язати управління Пенсійного Фонду України в м. Броварах Київської області здійснити їй перерахунок розміру пенсій та виплачувати з 1 листопада 2009 року державну в розмірі 4584 грн. з розрахунку 8 прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність, а додаткову – в розмірі 429 грн. 75 коп. з розрахунку 75% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

В судове засідання сторони не з"явились подавши заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Управління Пенсійного фонду України в м.Броварах Київської області вимоги позивача не визнало, пославшись в письмових запереченнях на те, що пенсія позивачеві призначена і виплачується згідно із Законом №796 та прийнятою на його виконання 16 липня 2008 року Кабінетом Міністрів України постановою № 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", якою передбачено, що розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв"язок з Чорнобильською катастрофою , не можуть бути нижчими для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по 11 групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров"ю по 11 групі інвалід­ності особам, віднесеним до категорії 1- 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Кабінетом Міністрів України зазначена постанова прийнята в межах повноважень, закріплених ст. 117 Конституції України і є обов"язковою для виконання. Управління пенсійного фонду України є орнаном виконавчої влади, а тому не виконувати їх не вправі. Крім того, порядок застосування Закону №796 згідно ст.62 провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стверджуючи, що управління Пенсійного фонду України в м.Броварах Київсь­кої області пенсію позивачу нараховує і виплачує відповідно до норм чинного законодавства, тобто діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України, в задоволенні позовних вимог просило відмовити.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що в задоволенні позову частково слід відмовити з таких міркувань.

За змістом ст.49 Закону №796 пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.4 ст.54 Закону №796 , яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв"язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв"язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2-ій інвалідності 8 мінімальних пенсії за віком.

Згідно зі ст.50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 2-ої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров"ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Виплата додаткової пенсії відповідно до ст.53 зазначеного Закону здійсню­ється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно ч.1 ст.28 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-1У "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив з 1 січня 2008 року - 470 грн., з 1 квітня- 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня 2008 року по жовтень 2009 року- 498 грн., з 1 листопада 2009 року-573 грн.

Враховуючи відповідні розміри прожиткового мінімуму, з 1 листопада 2009 року додаткова пенсія для інвалідів 2-ої групи відповідно ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має складати 429 грн. 75 коп.(573,00x75%:100%), а основна пенсія згідно ч.4 ст.54 даного Закону має бути не меншою- 4584 грн.(573,00х8).

Судом встановлено і це підтверджується наявними в справі письмовими запереченнями відповідача, копіями довідки МСЕК №057955, посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серія А № 011186, посвідчення серії ААБ №000867 від 17.12.2007 року, заяви позивачки від 26.11.09 року та листа-відповіді на заяву від 2.12.09 року, що позивачка ОСОБА_2 з грудня 2007 року довічно є інвалідом другої групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесена до Категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Одержує основну пенсію по інвалідності на підставі ст.54 Закону №786 та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров"ю, на підставі статті 50 Закону №796, які їй розраховані та плануються управлінням Пенсійного Фонду України в м.Броварах Київської області.

Пенсія позивачеві нарахована відповідно затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 року "Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв"язку з втратою годувальника, внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50 та 54 Закону №796.

Проте Кабінет Міністрів України рядом Постанов, починаючи з Постанови № 1 від 3 січня 2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" і закінчуючи Постановою №654 від 16 липня 2008 року "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", всупереч положень статей 50, 54 Закону №796 установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому, що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Листом від 2.12.2009 року №244/У-3, підписаним начальником управління Пенсійного Фонду України в м.Броварах, заява ОСОБА_1 від 26.11.2009 року про перерахунок пенсії залишена без задоволення.

На думку суду заперечення відповідача щодо правомірності розрахунку та подальшого перерахунку пенсії позивачеві не можуть бути покладені в основу рішення по даній справі, оскільки постанова Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 року, якою керується відповідач, не узгоджується з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та іншими законами.

Згідно норм Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов"язком держави (ст.3). Права і свободи людини і громадянина, закріплені в Конституції, не є вичерпними, вони гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст.22).

Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"" від 5.10.2000 року №2017-111 передбачено, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум: вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров"я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (ст.1,6). Він використовується для визначення розмірів основних соціальних гарантій : мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком (ст.2), які не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом, якщо вони є основним джерелом існування (ст.17). Мінімальний розмір заробітної плати, мінімальний розмір пенсії за віком, як і деякі інші соціальні гарантії, визначаються виключно законами України і є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності (ст.19).

Враховуючи той факт, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав і людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного формативного акту, який визначає механізм реалізації прав свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, суд вважає за можливе застосувати саме ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для перерахунку державної та додаткової пенсії позивачеві.

Після прийняття Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", нові закони не містили обмежень щодо застосування ст.ст.54 та 50 даного закону та не вносили змін до нього, за винятком 5 жовтня 2006 року про доповнення закону ст.71, згідно з якою дія його положень не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до нього.

Тому враховуючи зазначене та виходячи із загальних засад пріорітетності законів над урядовими нормативними актами, суд вважає позов обгрунтованим, проте задовольняє його частково. Суд не може перебирати на себе функції, що належать Управлінню Пенсійного Фонду України в м.Броварах Київської області, а тому не може зобов"язати відповідача здійснити виплату пенсії у визначеній позивачем сумі.

Керуючись ч.1 ст.158, ст.159, ч.1-3 ст.160, ст. 163 КАС, суд

постановив:

Дії управління Пенсійного фонду України в м.Броварах Київської області по виплаті та відмові в перерахунку пенсій ОСОБА_3 визнати протиправними.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м.Броварах Київської області здійснити ОСОБА_3 з 1 листопада 2009 року перерахунок та виплату розмірів пенсій згідно ст.ст. 54 та 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи": основної - в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової - в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, враховуючи, що розмір мінімальної пенсії за віком дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано до Київського апеляційного адміністративного суду через Броварський міськрайонний суд протягом десяти днів починаючи з 20 лютого 2010 року ( дня складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС), а апеляційну скаргу - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.Г. Бендик